Володимир Нагорняк
ЯК НАРОДЖУВАВСЯ ИДАРОП
(літературознавче дослідження авторського жанру)
Як народжувався идароп — авторський поетичний жанр; зразок неодноплощинного мислення; передмова до написання всеукраїнської об’єднувальної ідеї, до створення авторської філософії ціленаправленого інакомислія.
Дослідницьке проникнення в проблематику вивело на авторський поетичний жанр. Думка в идаропі не нав’язується, а пропонується. Авторський монолог вірша перетворюється на діалог рівнозначимих «за» і «проти», що спонукає читача не на споживацьке пережовування прочитаного, а на зацікавлене конструювання власної думки навколо заданої фактом самого идаропа проблеми.
Структурна побудова вірша має такий вигляд: Теза, Антитеза, Алогічний висновок та Идаропна метаморфоза. Алогічність працює на логічне мислення, відтінює та підкреслює задану проблематику.
Идароп — це рівнозначиме співіснування двох чи більше полярних думок в одному поетичному просторі, котрі скріпляються Алогічним висновком. Цей висновок — не крапка, а кома, що спонукає читача до різнобічного заглиблення в проблематику вірша, а відтак і до перегляду подумки усього твору.
Та й цікавіше: авторський монолог настільки виростає до багатоголосового і позачасового діалогу з читачем, котрий робиться співавтором проблем твору, що наче подовжує навіть сам твір і виводить читача на замислення та бачення идаропної проблематики навіть тоді, коли думка читача відрізняється від авторської. А це і є – Идаропна метаморфоза.
УРОК ВИХОВАННЯ (1)
(перший, 1983-ій рік написання, вірш-идароп)
(1) Якщо ти ввійдеш в автобус
(2) І побачиш, що бабуся,
(3) Підшукавши собі місце,
(4) Намагається присісти
(5) Штурхони її з розгону!,
(6) Щоб летіла по салону,
(7) Як ворона через поле.
(8) А тим часом сам швиденько,
(9) Як нічого не бувало,
(10) Сядь, й дивися на погоду,
(11) Наче там щось є цікаве.
(12) — Скільки жити їй, бабусі?
(13) — Років п’ять... Дамо всі десять!
(14) — А тобі? Тобі — багато...
(15) То ж потрібно, щоб на старість,
(16) Як захочеш ти присісти,
(17) Якщо ти ввійдеш в автобус,
(18) А якась нахабка з юних
(19) Штурхоне тебе з розгону!
(20) Устояв би, не упав би
(21) Не літав би по салону,
(22) Як ворона через поле
(23) Так, здоров’я — річ серйозна:
(24) Бережи його сьогодні
Тезу — (перша половина вірша, з 1 по 11 рядки) — та Антитезу — (другу половину вірша), з 12 по 22 рядки) — підсумовує Алогічний висновок (23—24 рядки). Корінна фраза («Штурхони її з розгону», 5 рядок) має своє дещо змінене віддзеркалення в Антитезі («Штурхоне тебе з розгону; 19 рядок), але різниться емоційним забарвленням. Широко використовуються повтори: як незмінно («якщо ти ввійдеш в автобус»; 1 та 17 рядки), так і з незначними стилістичними змінами (порівняймо: «Щоб летіла по салону, як ворона через поле», 6—7 рядки; та «Не літав би по салону, як ворона через поле»; 21—22 рядки). При сталому образі протилежне значення.
Перехід від Тези до Антитези здійснюється за допомогою драматургічного тексту (12—14 рядки). Алогічний висновок відверто дисонує з попереднім змістом вірша (23—24 рядки), але саме цією нестандартністю діє на підсвідомість читача, спонукає на звільнену від самого вірша-идаропа роботу думки читача, чіпляє.
Таке мислення має і своє історичне начало: український фольклор, Сковорода, Шевченко, Леся Українка, Іван Франко (особливо поезії «Наймит», «Беркут» та «Каменярі»), польська фрашка. Першим же, хто запропонував та використовував системно неодноплощинне мислення, був Володимир Висоцький (Слово-Образ-Сюжет-Узагальнення). Цей же спосіб мислення багатогранно використовував у своїх легендарних «Порадах навпаки» російський письменник Григорій Остер.
Власне письмо апробовувало та шліфувало філософію. Провідні теми літературно-художньої моєї творчості: 1) формування моральних фундаментів цілісної менталітетно-соціальної свідомості сучасної дитини (від 2 до 17 років); 2) об’єднавча — на молекулярному рівні — робота, що була спричинена, насамперед, політикою радянського розселення української особистості.
Идароп сподвигнув мене на оригінальний аналіз окремого поетичного твору, на осмислення авторського Асоціативно-інтелектуального педагогічного методу вивчення, викладання та класифікації світової поезії. Розуміючи, що саме поезія — концентрація духовного потенціалу нації, я завершую роботу по написанню Асоціативно-інтелектуального словника сучасної української поезії та СПАСа (Соціально-Поетичного Авторського Словника; за власною творчістю).
Поряд з вищеназваним, Тестово-Рекламно-Упереджувальний педагогічний метод вивчення, викладання та класифікації світових драматургії та прози, може стати ключем для написання принципово нового підручника з літератури.
Одночасно трансформація идаропного мислення в прозу та драматургію, створює оригінальні идаропні прозу та драматургію. Синтезом та вершиною цих жанрів стала, котра принципово відрізняється від сьогоденної, идаропна журналістика.
Идароп — це прочитане навпаки слово «поради»; отже идароп — це поради навпаки.
УРОК ВИХОВАННЯ (2)
(идаропна, авторський жанр, міні-п’єса)
Дійові особи:
БАТЬКО
ХЛОПЧИК – він же ДІД
БАБУСЯ – вона ж ДІВЧИНКА
1-ий ПАСАЖИР
2-ий ПАСАЖИР
В салоні автобуса сидять поруч Перший та Другий Пасажири. Навпроти — вільне місце, куди направляється Бабуся (вона, потім, дівчинка). Біля автобуса Батько та Хлопчик (він, потім, дід).
БАТЬКО: Якщо та ввійдеш в автобус... Чого стоїш?! Іди!..
Хлопчик входить в салон автобуса.
ХЛОПЧИК: Увійшов...
БАТЬКО: І побачиш, що Бабуся...
ХЛОПЧИК: Що Бабуся?
БАТЬКО: Підшукавши собі місце,
Намагається присісти...
ХЛОПЧИК: Нічо собі!
БАТЬКО: Штурхони її з розгону.
ХЛОПЧИК: З розгону?..
БАТЬКО: З розгону!
ХЛОПЧИК: Секундочку...
Хлопчик розганяється та штовхає Бабусю. Та летить по салону, падає.
БАТЬКО: Щоб летіла по салону,
Як ворона через поле...
ХЛОПЧИК: Як ворона через поле... А сам?
БАТЬКО: А цим часом ти швиденько,
Як нічого не бувало,
Сядь...
ХЛОПЧИК: Сів, сиджу...
Сідає на вільне місце.
БАТЬКО: І дивися на погоду,
Наче там щось є цікаве.
ХЛОПЧИК: Дивлюся.
БАТЬКО: Зрозумів?!
ХЛОПЧИК: Зрозумів. Але ж Бабуся...
БАТЬКО: А що Бабуся, що Бабуся?!
Скільки жити їй, Бабусі?
ХЛОПЧИК: Років п’ять...
БАТЬКО: Дамо всі десять! А тобі?
ХЛОПЧИК: Мені?! Багато...
Хлопчик, виходячи з автобуса, гримується на Діда. Бабуся, також вийшовши, перетворюється на Дівчинку. Штовхаються біля вхідних дверей, але, все ж таки, Дід заходить першим.
БАТЬКО: То ж потрібно, щоб на старість,
Як захочеш ти присісти,
Якщо ти ввійдеш в автобус...
ДІД: Та увійшов уже!
БАТЬКО: А якась нахабка з юних...
ДІД: Що-що-що?!
БАТЬКО: Штурхоне тебе...
ДІВЧИНКА: 3 розгону?
БАТЬКО: 3 розгону!!
Дівчинка розганяється і штовхає Діда. Але той устояв на ногах.
ДІД: Нічо собі!
БАТЬКО: Устояв би, не упав би.
Не літав би по салону,
Як ворона через поле.
1-ий ПАСАЖИР: Крепкий дідок!..
2-ий ПАСАЖИР: Моцний!!!
Дід виходить з автобуса, знову перетворюючись на Хлопчика. Дівчинка також виходить з автобуса, знову перетворюючись на Бабусю. Підходять до Батька.
ХЛОПЧИК: О! Здоров’я — річ серйозна.
БАБУСЯ: Бережи його сьогодні… Здоров’я-то… Змалечку.
P.S. Окремим рядком хочу наголосити на власному створенні одночасно-двомовної идаропної міжнаціональної українсько-англійської міні-п’єси «Урок виховання». За цим зразком, легко переписуючи, можемо змінювати мови – отже, створювати міжнаціональні міждержавні міні-театри, поліпшувати мистецьку інтеграцію на молекулярному рівні. Це, фактично, буде театрально-репертуарне листування між країнами; працюватиме на мир в усьому світі. Дійсно!
УРОК ВИХОВАННЯ (3)
(идаропна українсько-англійська вистава міжнаціонального театру)
Дійові особи:
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО
УКРАЇНСЬКИЙ СИН – він же ХЛОПЧИК та ДІД
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО
БАБУСЯ – вона ж ДІВЧИНКА
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН
1-ий ПАСАЖИР
2-ий ПАСАЖИР
Завіса закрита. З протилежних сторін авансцени виходять Англійський та Український батьки з Синами.
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО: Where shall we go?
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН: I don’t know. I don’t want to go shopping.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Генеральна репетиція, кажеш? А вистава коли?
УКРАЇНСЬКИЙ СИН: Завтра.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Дебют. І як ти?
УКРАЇНСЬКИЙ СИН: Нормально.
Зустрічаються.
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО: Hello! Do you speak English?
УКРАЇНСЬКИЙ СИН: Hello! Yes, a little. We study English at school…
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО: What do you have interesting to see?
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Oh, I have an idea! Let’s go to the theatre with us. He is an actor and there will be a final rehearsal.
УКРАЇНСЬКИЙ СИН: Тату, я ж уперше… Який я тобі артист?!
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Побачимо, який ти артист. Мандраж, думаю, не завадить.
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН (здоровається з українським сином): Джоні.
УКРАЇНСЬКИЙ СИН: Юра.
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО (здоровається з українським батьком): Уільям.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Володя.
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН: Ok, but we don’t speak Ukrainian..
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Me and Johnny will translate it to You.
Український син – Юра – проходить крізь завісу. Голос: «Юрко! Нарешті. Починайте!».
Звучить мелодія. Англійці та український батько всідаються на крісла, що зліва від сцени театру.
Відкривається завіса: в салоні автобуса Перший та Другий Пасажири; напроти – вільне місце, куди шкутильгає Бабуся.
Перед дверима автобуса Сценічний Батько та Хлопчик (Юра).
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Якщо ти ввійдеш в автобус… Іди, ну, іди!
Хлопчик заходить в салон автобуса.
ХЛОПЧИК: Увійшов…
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: … і побачиш, що Бабуся…
БАБУСЯ (до зали): Добрий день, вас, діточки! Будьте здорові!
ХЛОПЧИК: Що Бабуся?
БАБУСЯ: Га? Глуха стала – ніц не чую. Старість…
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: …підшукавши собі місце, намагається присісти…
Звучить мелодія. Увага переноситься (світло) на авансцену.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: - If you’ll come in to the bus - And you’ll see a granny Looking for the comfy place, Looking for the seat…-
Сцена.
ХЛОПЧИК: Нічо собі!
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Штурхони її…
ХЛОПЧИК: З розгону?
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: З розгону!
ХЛОПЧИК: Секундочку…
Мелодія. Авансцена.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Push her running
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН: Нічо собі!
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО: To make her flying over passenger’s compartment Like a craw over the field.
Мелодія. Сцена. Хлопчик розганяється і штовхає Бабусю; та летить по салону, падає.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Щоб летіла по салону,
як ворона через поле.
ХЛОПЧИК: Як ворона через поле… А я?!
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Сам тим часом, та швиденько,
як нічого не бувало,
сядь…
ХЛОПЧИК (сідає): Уже. Сиджу.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Дивись вікном погоду. Наче там щось є цікаве.
Мелодія. Авансцена.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Meanwhile quickly take a seat Take no note of anything Try to look into the window Just as if it is exciting.
Мелодія. Сцена.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Ну, второпав?!
ХЛОПЧИК: Второпав… а Бабуся?!
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Що Бабуся? Що Бабуся?
Скільки жити їй, Бабусі?
Мелодія. Авансцена.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: How long will that granny live?
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН: Well, may be five years…
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Let’s give her all ten!.. And what about You?
АНГЛІЙСЬКИЙ СИН: I have nothing to do with it! Many-many years...
Мелодія. Сцена.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Скільки жити їй, Бабусі?
БАБУСЯ (підіймаючись): Га?! Що ви сказали?
ХЛОПЧИК: Років п’ять…
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Дамо всі десять! А тобі?..
ХЛОПЧИК: Мені?! Багато…
Мелодія. Хлопчик, виходячи з автобуса, гримується на Діда.
Бабуся, також вийшовши з автобуса, перетворяється на Дівчинку.
Штовхаються біля дверей, але, все ж таки, Дід заходить першим.
Авансцена.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Saying that you have nothing to do with it? For all that you’ll have old bones And you’ll wish to have a seat.
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО: If You’ll come in to the bus.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Really!!
Мелодія. Сцена.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: То ж потрібно, щоб на старість,
як захочеш ти присісти,
якщо ти ввійдеш в автобус…
ДІД: Та увійшов уже!
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: А якась нахабка з юних…
ДІД: Що-що-що?
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: …штурхоне тебе…
ДІВЧИНКА: З розгону?
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: З розгону!
ДІВЧИНКА: Секундочку…
Дівчинка розганяється та штовхає Діда, але Дід устояв на ногах.
ДІД: Нічо собі!
Мелодія. Авансцена.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: I’ll hold out I won’t fall down I will not flying
Over passenger’s compartment ike a craw over the field.
Мелодія. Сцена.
СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО: Устояв би, не упав би,
не літав би по салону,
як ворона через поле.
ПЕРШИЙ ПАСАЖИР: Крепкий дідок!
ДРУГИЙ ПАСАЖИР: Моцний!
АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО (з авансцени): What a strong old bones!
Мелодія. Звук зупинки автобуса.
Дід, вийшовши з автобуса, знову перегримовується на Хлопчика.
Дівчинка, також вийшовши, перетворюється на Бабусю.
Підходять до Сценічного Батька, котрий також вийшов на авансцену.
ХЛОПЧИК: Так, здоров’я – річ серйозна!
УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО: Well-being is a real thing Try to guard it right away!
БАБУСЯ: А я що не то кажу? Бережи його сьогодні-то, здоров’ячко-то, змолоду…
Матеріали надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на нашому сайті:
