Публікації за тегом: Казки

"Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу..." (Іван Малкович)  

 

 

 

"Над Дніпром, коло славних порогів, в селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман Карпо Летючий. Як і всі лоцмани, він був потомок славних запорожців і мав увесь хист, всю вроду запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий! гарний з лиця, гарний з стану, кругом гарний, ще й до того сміливий! Ще змалку брав його з собою батько на байдаки та плоти, переводячи їх через пороги. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Він любив пороги, бо зріс коло їх. Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице..." (Іван Нечуй-Левицький)

 

"Отсі байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро. Багато такого ви почуєте в устах наших бабусь та дідів, а мало хто й подумає про те, що, оповідаючи ті байки, ми повторяємо тільки те, що перед тисячами літ повидумували мудрі люди в Вавілоні, в Єгипті, в Індії та в Греції. Тільки недавно вчені мужі, повіднаходивши стародавні книжки тих народів та порівнявши їх із нашими народними байками та казками, дійшли до погляду, що те, чим нині так любуються наші діти, було колись випливом мудрості царів, звіздарів та патріархів. Наша нинішня байка і казка, се та сама Попелюшка, що заклята живе в брудній одежі, в душній кухні, але направду вона царівна родом із високого, блискучого замку. Бажаючи вибрати для наших дітей книжечку щонайкращих казок різних часів і народів, я зупинився поперед усього на тих, де оповідається про самих звірів..." (Іван Франко)

 

"Хто з вас, діти, не знає лисички-сестрички, що у неї звичка на ферму забігати, гусей лякати, курей душити, шкоду людям робити. От така то лисичка, хитра, неласкава, що про неї несеться поганенька слава, прибігла з лісу під хатку і чує: хтось співає молитву не молитву – колядку не колядку. А це в хатці діти посідали в куточок і, який в кого голосочок, тягнуть, аж пісня серце голубить – “О хто, хто Миколая любить”. А далі стали діти говорити, що небавом святий Миколай по хатках буде ходити, добрих діток дарами наділяти, бідним помагати… Як почула лисичка такі новини, швидко-швиденько побігла в яри та долини. Далі в ліс, де ялиці крислаті, стала звірів на нараду скликати..." (Іванна Савицька)

До поеми-казки Ігоря Калинця "Веселка" увійшли поезії: "Пісенька", "Дві пісеньки про синє", "Наш стяг", "Пісенька на закінчення";  казки: "Казочка про сльозу", "Казка про сім сестер і Чорного Князенка" та багато цікавих загадок.

"Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася: намалювала людинку. Потім подумала - і домалювала людинці великі окуляри: вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фіґурка..." (Ігор Калинець)

До збірки Ігоря Калинця "Дурні казки" увійшли його твори: "Як намалювати Виглядька", "Дзуська та інші", "Фуркальце та інші", "Скрипцьо та інші", "Оля-ля-ля та інші", "Парасольцьо та інші", "Соляник та інші", "Соляник та інші", "Фон те та інші". Ці казки також входять до книжки Ігоря Калинця "Казки зі Львова", виданої у львівському видавництві у 1999 році. 

... Було це,  на жаль,  не в тридев'ятому царстві,  а в нашій багатостраждальній Україні. І не так давно. «Застійними» називаємо ми тепер ті часи. Тоді за любов до свого краю легко було потрапити в «націоналісти», а щире зацікавлення  історією, культурою рідного народу вважалося нерідко злочином. Саме в цьому був звинувачений поет зі Львова Ігор Калинець. Він устиг видати лише  однісіньку  маленьку   книжечку  «Вогонь  Купала»  у 1966 році. І потім довго-довго, понад двадцять років, не чули на батьківщині його чистого голосу. Майже   все,   що   він   писав,   уперше   виходило   за   кордоном.   Тепер, нарешті, починають друкувати Калинцеві вірші і наші видавництва. Приходить запізніле визнання... Читайте казки Ігоря Калинця: "Хлопчик-Фiгурка, який задоволений собою", "Повітряна кулька", "Дурні казки". 

 

"Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом. Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував - колядка була звичайна, всім відома, "Бог ся рождає": мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто. Напевно колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні - і діти ще й часто перекручували від нерозуміння. Замість "а віл стоїть трясеться" співали "а він..." Хто він? Бо ж далі йшло "осел смутно пасеться". Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість "Його" було То" - "хто ж Го може знати". А в молитовничку оце "Го" було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме "Му" - "йому": "Ісус Му ім’я". Також неправильно співали "Пастирії клячуть, проти Бога бачать". А треба було: "Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть". В плоті - це не на плоті, що огорожа на селі, а в "тілі", тобто видимого Його бачать. Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом..." (Ігор Калинець)

 

Зміст першої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":

ДІВЧИНКА І КВІТИ Розповіді квітів Про що розповіли черевички Про що розповіла левина паща Про що розповів духмяний горошок Про що розповіла нагідка Про що розповіла незабудка Про що хотів розповісти мак Розповіді про квіти Лічилка Про те, як нічна фіалка шукала собі ім’я Про те, як ромашка стала ворожкою Про те, як мала золотоквітка тужила за вітриком Чудернацький віршик Про те, як дівчинка намалювала портрет рожевої півонії червоним фломастером Про те, як зірка стала на землі айстрою

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Зміст третьої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова": ДУРНІ КАЗКИ Як намалювати Виглядька Дзуська та інші Фуркальце та інші Скрипцьо та Інші О-ля-ля та інші Парасольцьо та інші Соляник та інші Фон те та інші

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

"Завітав Чорний Князенко до нашої господи і просить руки Червоної. "Не віддамо,— кажуть Мати,— бо вона Любов, кохає Мак у полі. Іди, іди, Чорний Князю, пріч — хай тебе кохає темна Ніч. Через рік знову приходить: "Дозвольте заручитися з Оранжевою." "А я піду за того, кого сама виберу: я Доля. Хай тобі жоною буде Ніч! Ти моєї долі не каліч. Ще один рік пролетів. "Так віддайте Жовту,"— благає Чорний Князенко. "А я Розлука: нащо побиратися, коли розлучатися? Ізгинь, ізгинь, Чорний Князю, з віч! Хай тобі жоною буде Ніч."" (Ігор Калинець)

Ігор Калинець, батько і дідусь, дуже любить маленьких діток і добре знає, як написати для них казочку, щоб була вона цікавою - аж заховлювало дух! Щоб могли хлопчики і дівчатка навчитися вимовляти складні слова, які прийшли до нас із інших мов, а також краще розуміти їх зміст. Та найголовніше, дітки мусять змалечку засвоювати багатство і різнобарв’я своєї рідної мови, найкращої в світі. І в цьому Вам, любі наші дітки, прислужаться чудові казочки Ігоря Калинця, майстерно мовлені, наповнені багатющим змістом і чарівними образами.

 

"Один Хлопчик прокладав дорогу на столі для свого автомобіля. І треба було трапитися катастрофі: звідкись узялася чашка, вибігла на дорогу — і потрапила під колеса. Звичайно, старші покарали Хлопчика, старші часто бувають несправедливими до дітей. Адже Хлопчик увесь час виспівував сигнали. Адже чашка сама вибігла на дорогу. Адже і не він її розтовк, як подумати, а машина. Хлопчикові стало жаль себе (і трохи чашки), він вибіг на подвір’я, і дві сльози викотилося з очей. Одна капнула на зелений листок — і спалахнула різнобарвними промінцями." (Ігор Калинець)

"В одній країні королівна переплутала ніч з днем, а день із ніччю. Це було велике нещастя для всього королівства. Усі королівські проворні, перепрошую, придворні, навіть самі король і королева мусіли упень, перепрошую, удень спати, а вночі займатися державними стравами, перепрошую, справами. Як у палаці, так і по всій столиці, а як у столиці, так і по всьому королівстві люди увечері вставали, а вранці лягали. Вони майже не бачили сонця, а електрики в королівстві вже не вистачало. Треба було її заощаджувати і жити при свічках у напівтемряві. Діти плакали, бо не хотіли вночі бавитися, а тільки куняли..." (Ігор Калинець)

 

Зміст четвертої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова": МАЙЖЕ КАЗКИ Вуличний музика Повернення Діви Марії Червоні Маки Жайворонки з тіста Чарівна ручка Казкар і син Марка з Америки

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

"Були два хлопчики: Янчик (Маркіянчик) і Арчик (Назарчик). Арчик - меншенький, але головніший у нашій казці. І ось чому. Він мав рукавичку. Та всі мають рукавички! І Янчик має. Але не всі гублять. Арчик загубив. От що з того вийшло. Тобто не вийшло, а увійшло. В рукавичку. Спочатку трапилося так, як у казці про рукавичку. Сорока Рока, що вела передачу на пташиному радіо, оголосила: "Увага! Увага! Говорить пташине радіо. У саду, під яблунею, лежить ще тепла рукавичка. Хто хоче погрітися, хай поспішає! У рукавичці мешкає ніхто. Повторюю, в рукавичці мешкає ніхто."..." (Ігор Калинець)

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Зміст другої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":   ТАКЕ СОБІ Таке собі у мене на обіді Столик рококо Капчики і ваннух Повітряна кулька Молоток, що став поетом Снігобородьки

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

"Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася... Потім подумала - і домалювала людинці великі окуляри - вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фіґурка. Виходячи з трамваю, Ганнуся почула: "Дівчинко, подай мені руку, бо сам не зійду: можу загубити окуляри." Ганнуся оглянулася: Хлопчик-Фіґурка (далі будемо його скорочено називати Ха-еФ, але не Ха-Фе, як часто хочеться літеру Ф назвати) стояв поруч - вікно було чисте. Йому справді було важко зійти по східцях. Ганнуся взяла його за руку, і вони опинилися на хіднику..." (Ігор Калинець)

 

У цьму розділі знайдете такі вірші Ігоря Калинця для дітей:

поезії з циклу "Пісні калинової сопілки": "Ярило", "Рось", "Калина", "Либідь", "Галич", "Хрещатик", "Королівна", "Золота орда", "Бояри", "Подолянка", "Китайка", "Гетьманівна", "Змій", "Мамай", "Кармалюк", "Сопілка"; вірші з циклу "Дивосвіт" (поезії зі збірки "Книжечка для Дзвінки"): "Стежечка", "Вітер", "Хмара", "Блискавка", "Грім", "Дощик", "Веселка", "Криничка", "Камінь", "Туман", "Роса", "Павутинка", "Дим", "Ліс", "Місяць", "Сонце", "Зірка"; ілюстровану книжечку "Небилиці про Котика і Кицю"; вірш "Писанки".