Блог Ольги Шарко про мову. "Що варто поширювати замість мовних агіток?" (частина 5), відео онлайн українською мовою

 

Ольга Шарко

ЩО ВАРТО ПОШИРЮВАТИ ЗАМІСТЬ МОВНИХ АГІТОК?

Частина 5

 

Текст та ілюстрації цієї частини, за винятком списку відеороликів, цілковито повторюють першу частину циклу «Що варто поширювати замість мовних агіток?».

 

 

 

Вітаю моїх любих читачів, читачок, а також осіб поза гендерною бінарністю. 

Якщо ви гайнуєте час у Фейсбуці (а може, і не марнуєте, а шукаєте там якусь корисну інформацію в мовних групах та пабліках, чи так званих сторінках групи), то повсякчас натрапляєте на такі картинки:

 

 

 

Як ви вже помітили, я практично не поширюю подібні матеріали. Та й навіть у добірці цитат про мову попросила підтримати відео на Ютубі вподобайками замість тиражування агіток у формі зображень чи тексту. 

Спробую обґрунтувати, чому ж я не висловлюю свій мовний патріотизм таким чином:

 

1.    Хибний вибір аудиторії.

На кого зорієнтовані ці агітки – незрозуміло. 

Більшість людей, які їх поширюють, і так спілкуються українською мовою, та й володіють нею досить вільно, тобто для них подібні цитати й малюнки не несуть жодної нової інформації.
Людям, які не розуміють української мови, ця агітація - до хуцепейки, вони її прочитати навіть не зможуть. 

Люди, які володіють українською мовою, однак не розмовляють нею, цю агітацію взагалі проігнорують – принципово чи мимовільно. 

З першого аргументу плавно витікає другий:

 

2.    Ефект плацебо.

Поширюючи подібні агітки, більшість повних патріотів та патріоток свято вірять у користь репосту. Ну, воно й не дивно, адже така діяльність все ж уважається кращою за повну бездіяльність. Однак інформативність подібного контенту зведена до нуля. Носіям української мови (та й неносіям) не доводиться дізнатися нові знання з цієї ж мови чи актуальні стратегії її поширення, адже агітація має емотивну, а не довідкову функцію. Як наслідок – жодної нової інформації що для спільноти мовних патріотівпатріоток, що для людей, які українську мову лише вивчають та пізнають.

Що ж корисного в подібному контенті? 

Є користь, та не на нашу користь

 

3.    Збір інформації для подальшої реклами чи формування електорату.

Аби не бути голослівною, я просто залишу тут посилання на статтю Оксани Мороз «Просто скопіюйте цей текст, або Як українці продають свою наївність в Facebook». 

Подекуди й я користуюся нехитрим методом пошуку ЦА у коментарях під агітацією «За мову». І таким же чином можна десь відстежити й мене. Вам просто трапляється, наприклад, пост Євгена Клопотенка з його лайфхаками переходу на українську: 

 

 

Пост набрав 28 тисяч (!!!) уподобайок та 1600 коментарів. 

Натискаєте на вподобайки чи заходите в коментарі – й у вас достобіса акаунтів, яким можна кидати свої матеріали.  

Ну, і ще один наслідок зі збору інформації через подібні агітки, який я виокремила в повноцінний контраргумент їхньому поширенню.

 

4.    Сегрегація 

Як каже народна мудрість доби Інтернету, найзапекліші в історії битви відбувалися в коментарях

Воно то й смішно, от лише в половині випадків, коли якась відома чи невідома людина поширює агітацію про «Мова важлива», починається лютий трешак: чи можуть бути українці/українки російськомовними? чи можуть бути українці/українки двомовними? чи змінить перехід на українську мову геополітичну ситуацію? чи не змінить? як треба любити Україну? як не треба? хто люблять? хто не люблять? хто більше люблять? хто менше; вподобайки, дизлайки, бани, розбани, тут же 20 людей розфрендили, а 20 невідомих досі осіб додали в друзі; коментарі розгалужуються на багато гілок, наче війна на битви.  

А потім приходять вороги, спостерігають ось це все, й кажуть: «Ото бачите, що в них робиться, у них феодальна роздробленість, але то не страшно, ми зараз їм допоможемо об’єднатися».  І не варто думати, що вороги лише російськомовні, українськомовних гнид, яких протиставляють з вошами у відомому вислові, у нас також не бракує. 

Більшість агіток, на превеликий жаль, мимоволі провокують такі мікроконфлікти, які лише загострюють кризову ситуацію в суспільстві. 

Що можна й варто поширювати як альтернативу агіткам? 

–    українськомовні твори всіх родів літератури, жанрів, обсягів, стилів та регістрів на всі можливі теми й проблеми (за винятком ксенофобського спрямування);

–    практичний контент – усілякі рецепти, «Зроби сам», поради й лайфхаки, МК (майстер-класи), довідки від фахівців у різних галузях.  Так, наприклад, ми вже пропонували підтримати контент брендів харчових продуктів: 

Блог Ольги Шарко про мову. Як інтегрувати українську мову в життя: порада № 3 – підтримуємо вітчизняних виробників

 

–   контент, спрямований на підвищення вашої мовної компетенції – рідковживані слова та новотвори, фразеологізми, довідкові матеріали з теми «Як правильно сказати?», значення  українських прислів’їв та приказок.