Марія Познанська. Дитячі вірші про весну
"Скоріш, люба весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай,
Щоб знов зеленіли веселі лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми — всі дівчатка — були у вінках!"(Марія Познанська)
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, поет Леонід Талалай належить до тієї когорти літераторів, які не розміняли свої таланти на тусовочні паради, тому й не знайдете їхніх збірок у книгарнях. Леонід Талалай, зі своїм натур-філософським баченням нашої дійсності, один із небагатьох, кому віриш і довіряєш його словові. Його вибране «Безпритульна течія», написане за останні його десять років, чи не найкраще репрезентує нову книжкову серію «Третє тисячоліття: українська поезія», підтриману Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000».
"Хоробрий заєць", "Котяча рибалка", "Летіло три сороки", "Базар", "Гусині", "Козеня", "Де стояло літо", "Ми підемо до лісу", "Йде в кожусі Миколай", "Пісенька про Святого Миколая", "Бурулька", "Пісенька про капітанів", "Таємниці" - такі дитячі вірші увійшли до збірки Леоніда Талалая "Хоробрий заєць".
Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму
"Ткала зимонька білу сорочку,
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила,
У підмайстри мороз запросила."(Наталя Карпенко)
"Настала ніч у лісі. По стовбурах товстих дерев постукує мороз, падає легкий сріблястий іній. У темному високому небі висипала сила-силенна яскравих зимових зірок. Тихо, ані шелесне в зимовому лісі та на заметених снігом лісових галявинах. Але і в морозяні зимові ночі триває життя в лісі. Ось хруснула і зломилась мерзла гілка — це пробіг попід деревами, м’яко підстрибуючи, заєць-біляк. Щось ухнуло і жахно враз зареготало: то пугукнув пугач. Завили і вмовкли вовки..." (Іван Соколов-Микитов)
"Живуть в океані величезні хижаки – акули. Їдять різних тварин – риб, морських котиків, тюленів, навіть необережних крокодилів. Можуть відкусити шматок човна або з’їсти цілу консервну банку. Акули дуже небезпечні і немає в воді істоти, яка б їх не боялась... Крім маленького смугастого лосося – смачної невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять? Все почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували в світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь – на суші, в повітрі, та не в воді. Володарем вод була акула – мастодонт. У небі ширяли птеродактилі – гігантські літаючі ящери, по суші ходили велетенські диплодоки та тиранозаври. Вони не дожили до наших днів, а акули й досі є... Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання..." (Юлія Смаль)
"Невже старію я?
Уже підходить до кінця життя,
А я кохати так і не навчилась -
Усе трудилась та трудилась..."(Оксана Аннич)
"Визирну з колиски
Тонкого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!" (Наталя Карпенко)
Дитячі вірші Євгена Гуцала
За своє життя Євген Гуцало написав майже п’ять десятків книжок, його оповідання, повісті, романи стали класикою сучасної української літератури. І хоча більшість його творів адресовані дорослому читачеві, однак найбільше Євген Пилипович любив писати для дітей. Можливо тому, що й сам тоді перетворювався на веселого, вигадливого, а часом бешкетного хлопчика, котрий щодня по-новому відкриває для себе світ і хоче поділитися цими неймовірними відкриттями з нами.
Інтимна лірика українського поета Леоніда Талалая — без коментарів...
Великодні поезії від Тетяни Винник
«Писанка», «Великдень», «День Великий», «Великоднiй Hiжин» - вірші Тетяни Винник, що увійшли до цієї добірочки дитячих поезій про Великдень.
Тепла, чарівна, барвиста добірочка дитячих віршів від української поетеси Наталі Карпенко приваблює як маленьких так і дорослих читачів.
Історія людства – багато в чому історія кривавих баталій. Переділ державних кордонів, бучні королівські шлюби та найбільші зради часто прописані в ній не людською мовою, а бряжчанням зброї: від найдавніших стріл та гаківниць до найсучасніших «Градів» та «Буків». Військова історія найчастіше ділить учасників битв на переможців і переможених – така, здавалося б, проста й безхитрісна діалектика: комусь – лавровий вінок, а комусь – вороння. Проте вінок далеко не завжди означає звитягу, а чорний ворон – неславу й забуття. Хід битви вирішується безпосередньо на полі, а от історична оцінка – справа набагато складніша. Тут уже право голосу мають і совість, і честь, і пам’ять – фактори вже не так військові, не так історичні, як суто цивілізаційні, суто людські. Ось чому 300 спартанців царя Леоніда овіяні світовою славою. Ось чому подвиг кількасот «крутян» досі надихає українців.
До цієї добірки зимових оповідань, написаних Іваном Соколовим-Микитовим, перекладених Григором Тютюнником та ілюстрованих Тетяною Капустіною, увійшли такі: "Зима", "На узліссі", "Тетеруки", "На лісовій дорозі", "Глухарі", "Біляк та куниця", "У барлозі", "Вовки", "Олені", "Зимова ніч".
Ігор Калинець. "Казка про сім сестер і Чорного Князенка" (зі збірки "Книжечка для Дзвінки")
"Завітав Чорний Князенко до нашої господи і просить руки Червоної. "Не віддамо,— кажуть Мати,— бо вона Любов, кохає Мак у полі. Іди, іди, Чорний Князю, пріч — хай тебе кохає темна Ніч. Через рік знову приходить: "Дозвольте заручитися з Оранжевою." "А я піду за того, кого сама виберу: я Доля. Хай тобі жоною буде Ніч! Ти моєї долі не каліч. Ще один рік пролетів. "Так віддайте Жовту,"— благає Чорний Князенко. "А я Розлука: нащо побиратися, коли розлучатися? Ізгинь, ізгинь, Чорний Князю, з віч! Хай тобі жоною буде Ніч."" (Ігор Калинець)
Вірші для дітей від Наталі Карпенко
Пропонуємо почитати діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу – про усе, що нас оточує. Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо і насолоджуймося!
До цієї збірки увійшли такі твори Василя Сухомлинського (розташовано за абеткою):
"На дорозі лежав старий Камінь і важко дихав. Він багато бачив, але нікому не міг розповісти побачене, оскільки був німий. Сумно проводжав автобуси. Слухав, як шумить в річці вода. І так минав день за днем, а на нього ніхто не звертав уваги. «Може, це тому, що я сірий?!» – подумав Камінь. Одного разу дорогою йшов чоловік і раптом побачив камінь. Взяв його в руки, подивився на нього з різних боків і сховав у свою сумку. Це був Скульптор..." (Тетяна Винник)
Напередодні Свята Водохреща, 5 січня, відзначається Голодна кутя (Голодний Святвечір). Цього дня готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною» від того, що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Власне, це — останній день колядок. Здебільшого на голодний святвечір «водять Меланку» дівчата, хоч у деяких регіонах роблять це і парубки. На переважній території України основні дійства завершуються після Василя. З голодною кутею пов’язані цікаві обрядодії «закликання морозу». Адже хрещенські холоди були у давнину найміцнішими.
"Україна", "Батьківщина", "Волошкова Україна", "Барвисті перевесла", "Берегиня душі", "Українська краса", "Любіть свою Вкраїну!", "Ми – вільні!", "Одна Україна", "Моя Україна", "Українкою я народилась", "Емігранти", "Мій рідний край", "Рідний край, моя ти сторона", "Подільський край", "Краплина на карті", "Моє рідне село", "Тут все моє!", "Мої журавлі", "Дитинства дні", "Пам’ять про село", "Дитинство у вінках", "Бентежить душу батьківська земля", "Я – українка!", "А Україна в нас – одна", "Назавжди наша Батьківщина", "Хай квітне сонях під вікном", "Намалюю свою Україну", "Україну збережемо", "У ріднім краї", "Де ще є таке, як в Україні?" — поезії Юлії Хандожинської, які увійшли до циклу віршів про Батьківщину "Я – українка".
