Публікації за тегом: Леся Воронина

ЗМІСТ: 
 
Розділ перший,
у якому Олянка дізнається, що є хвороби набагато страшніші за ангіну, і вилікувати їх можна лише за допомогою нямлика

* * *

Розділ другий,
де Буцик, як завжди, ласує чарівною стравою, а Олянка, аби помандрувати до Чхальського лісу, змушена вдатися до хитрощів

* * *

Розділ третій,
у якому ми знайомимося з гладким блукальчиком і розуміємо, як важливо правильно зібратися в дорогу і взяти з собою вкрай важливі речі

* * *

Розділ четвертий,
де Чхальський ліс починає розкривати свої секрети, а Гладкий Блукальчик дізнається про існування мапи

* * *

Розділ п’ятий,
у якому Балакуча квіточка вдається до неймовірних хитрощів, а Гладкий Блукальчик утікає 

* * *
 
Розділ шостий,
де на небі мерехтить перша зірка, нямлик прикидається хворим, а Олянка використовує слушну нагоду

 

--------------------------------------------

 

Леся Воронина, "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів", повість (зміст): 

Розділ 21. Я знайомлюся з біороботом Стахом і розумію, що не все класно
Розділ 22. У ТТБ з’явився зрадник?
Розділ 23. Мене виручають власні вуха
Розділ 24. Що ми знаємо про давньоєгипетських богів?
Розділ 25. Ми вирушаємо у віртуальну експедицію
Розділ 26. Сонячний Сфінкс існує!
Розділ 27. Стах помічає міжчасовий коридор
Розділ 28. Мама з татом вдаються до спецефектів
Розділ 29. Мумії перетворюються на богів    
Розділ 30. Давні єгипетські боги повертаються додому...
Розділ 31. Операцію «Антижаб-2» завершено!

ЗМІСТ

Розділ перший,
у якому до Олянки приходить дуже дивний гість, і вона дізнається, що й у наші дні існують пірати.

* * *

Розділ другий,
де пірати переходять у наступ, пінгвін висловлює сумніви, а нямлик роздає щиглі.

* * *

Розділ третій,
у якому пірати регочуть і граються в піжмурки, та врешті змушені тікати світ за очі.

* * *
 
Розділ четвертий,
де бабуся, нічого не підозрюючи, їсть торт, а Олянка вже вкотре змушена вдатися до хитрощів.

* * *

Розділ п’ятий,
у якому друзі потрапляють до цукерні-холодильника й дізнаються, хто і як робить чарівне морозиво.

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Олянка годує малого чоловічка манною кашею і дізнається про страшну небезпеку, що загрожує Країні нямликів.

* * *

Розділ другий,
де з-під землі снує підозрілий дим, і друзі потрапляють до криївки стіногризів.

* * *

Розділ третій,
у якому пан Бурулька розповідає, як потрапив у полон до стіногризів, а Буцик здогадується, чому у Країні Нямликів стає дедалі холодніше.

* * *

Розділ четвертий,
де друзі намагаються перемогти стіногризів за допомогою їхньої ж зброї, а водночас довідуються про те, хто зрадив нямликів.

* * * 

Розділ п’ятий,
у якому Курдупель мріє про те, як владарюватиме у Новій Країні нямликів, стіногризи потрапляють у власні пастки, а Олянка з друзями святкує перемогу.

* * *

Розділ шостий,
де Нямлики регочуть так, що аж стіни дрижать, а пан Бурулька зі своїми братами-близнюками повертається додому.

 

-------------------------

 

ЗМІСТ:
 
Розділ перший,
у якому Олянка знайомиться з пустотливим водограєм, а нямлик сердиться

* * *

Розділ другий,
де ми дізнаємося, що нахаби, яких вчасно не зупиняють, стають справжнісінькими лиходіями

* * *

Розділ третій,
у якому ми дізнаємося сумну історію зникнення сантехніка Митька й розуміємо, що в Країні нямликів на Олянку може чекати небезпека...

* * *

Розділ четвертий,
де вражена Олянка слухає закінчення моторошної історії про слюсаря-сантехніка й вирішує вступити у двобій із підземним лиходієм Жалібно-Скавчальським

* * *
  
Розділ п’ятий,
у якому дядечко Юліан, співаючи хвалькувату пісеньку, наповнює басейн водою і необачно залишає свій одяг без нагляду

* * *

Розділ шостий,
де Олянка на власні очі бачить підступного діркокрута і його помічників, проте розуміє, що зовсім їх не боїться
 
* * *

Розділ сьомий,
у якому Привид Здичавілого Сантехніка згадує свою колишню професію, і це має несподівані наслідки

 

-------------------------------------

 

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Буцик розповідає про змагання нямликів і хвилюється за дітей, які відмовляються їсти кашу

* * *

Розділ другий,
де Олянка допомагає Буцикові замаскуватися, і він збирається таємно проникнути у дитячий садочок

* * *

Розділ третій,
у якому двірничка тьотя Ліда лякає горобців, а Намистинка починає розмовляти

* * *

Розділ четвертий, 
де нова лялька співає веселих пісень, а кухар варить найсмачнішу у світі кашу
 
* * *

Розділ п’ятий,
якому діти насолоджуються задутим смаком манної каші, а Буцик показує фокуси

* * *

Розділ шостий,
де Намистинка та її подружки заколисують весь дитячий садочок  і допомагають 0ляпці потрапити на Свято Великої Ложки

 

------------------------

 

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Олянка фотографує котячі збори, а Буцик дізнається про те, що й коти можуть отримувати медалі.

* * * 

Розділ другий,
де Буцик, попоївши чудодійної каші, починає чарувати, а Пухнастих готує своїх хвостатих друзів до нового життя.

* * *

Розділ третій,
у якому звучить неймовірно зворушлива пісня, і читач разом з Олянкою та Буциком ледве стримує сльози.

* * *

Розділ четвертий,
де ми стаємо свідками жахливого шахрайства, і на наших очах Сніжок перетворюється на Пухнастика.
 
* * *

Розділ п'ятий,
у якому Олянка пробує створити собі двійника, а тьотя Галя розповідає по телебаченню про свою любов до тварин.

* * *

Розділ шостий,
де судді намагаються зробити правильний вибір, а Олянка їм у цьому допомагає.

 

----------------------------------

 

У підрозділі представлені повісті Лесі Ворониної для дітей: "Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9", "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів" та «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях» і «Таємниця золотого кенгуру», що увійшли до книги "Суперагент 000: Таємниця золотого кенгуру".

 

"Папугу звали Антось, жив він на останньому поверсі найвищого в місті будинку у дивному помешканні старенької пані Магди. Антося їй подарував онук-моряк. Він завжди привозив зі своїх мандрів щось цікаве: були в  квартирі величезні рожеві мушлі з Червоного моря, був японський пузатий божок, який хитав головою, коли до нього торкнутися, був справжній бумера́нг із Австралії. І всі ті речі пані Магда дуже любила і навіть час від часу розмовляла з ними. Таке трапляється зі старими самотніми людьми, коли їм буває сумно..." (Леся Воронина)

Звичайно, у кожної людини є таємниці. Яся теж мала секрет і знала, що ніколи й нікому про нього не розповість. Бо все одно їй ніхто не повірить. І справді, хіба можна уявити, що одного ранку дівчинка раптом знайшла під кущем бузку маленького слоника? І не подумайте, що цей слоник був іграшковий. Ні! Ясин слоник був живий-живісінький. І все у нього було, як у справжнього слона: вуха, схожі на лопухи, довгий хобот і тоненький хвіст. От тільки у Ґудзика (згодом виявилося, що звуть слоника саме так) все було малесеньке, і сам він спокійно вміщався у кишені Ясиної курточки. Але найголовнішим було те, що Ґудзик умів вигадувати найцікавіші у світі пригоди. Якщо ви разом із дівчинкою Ясею хочете долучитися до пригод неймовірно веселого й винахідливого слона Ґудзика — прочитайте цю книжку. (Леся Воронина)

"Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку. Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці новорічні свята! Тато й мама так хотіли, щоб вона не журилася. Але навіщо їй ці ляльки й машинки, шоколадки й жувачки? Усі діти бігають надворі, граються у сніжки, їздять на санчатах і лижах, а вона все лежить і лежить у ліжку хвора... Відчинилися двері, і в Олину кімнату зайшла мама. Нахилилася, погладила дочку по гарячому чолу й шепнула: "Не сумуй! Сьогодні різдвяна ніч, а цієї ночі збуваються всі бажання. Треба тільки дуже захотіти! Засинай і прокидайся завтра здоровою..."" (Леся Воронина)

"Вже третій день Олянка лежала в ліжку. Все почалося з прогулянки у весняному лісі. Нарешті вони з мамою і татом разом поїхали за місто! Дівчинка побачила перші проліски, що пробивалися з-під сухого торішнього листя, нагодувала двох веселих білок горішками, пускала в річку човники, що їх тато вирізав із соснової кори. А потім, коли вони вже зібралися їхати додому, потяглася за проліском, що ріс на краю струмочка, і, звичайно, промочила ноги. Тож, коли вони повернулися додому, щоки в Олянки палали, страшенно боліло горло, а чоло було таке гаряче, що мама й без термометра визначила — ангіна! Тепер треба було пити чай із калиною, ковтати гіркі пігулки й полоскати горло такою солонющою водою, що аж сльози виступали на очах..." (Леся Воронина)

Ви вже, мабуть, знайомі з нямликами – маленькими кумедними чоловічками, які живуть у стіні Олянчиного будинку і понад усе на світі полюбляють манну кашу. Це ж про них написала свою дивовижну книжку «Прибулець з Країни нямликів» відома дитяча письменниця Леся Воронина! Про них – і про дівчинку Олянку, яка з ними не лише познайомилась, але й подружилася, і пережила чимало карколомних і дуже веселих пригод. А в цій книжці пригоди тривають. Разом із Олянкою і нямликом Буциком ви: побуваєте на… Святі Великої Ложки приборкаєте… Привида Здичавілого Сантехніка пригостите добродійним морозивом… найсправжнісіньких піратів нагодуєте Гладкого Блукальчика… рюкзаком. І ні слова про Балакучу Квіточку – ви все про неї дізнаєтеся самі!

 

До книжки Лесі Ворониної увійшли детективні повісті: «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях» і «Таємниця золотого кенгуру». Герой цих повістей — нездоланний Суперагент 000 Гриць Мамай — розплутує найзагадковіші злочини, перемагає найпідступніших ворогів і рятує світ від неминучої загибелі, викривши міжнародну терористку бабусю-ніндзя.

 

 

 

 

Суперагент 000 Гриць Мамай сидів на снігу в позі лотоса. Лапаті сніжинки падали на його мужній оголений торс і з шипінням випаровувалися. Незважаючи на мороз мінус ЗО градусів за Цельсієм, тіло Суперагента пашіло, немов розжарена праска. Гриць Мамай перебував у нірвані — стані цілковитого спокою. Його свідомість і підсвідомість розчинилися в часі й просторі, а могутній інтелект злився з космічною безмежністю. Кохана дружина і бойова подруга Зореслава поралася біля лозової колиски, де спав Яромир, тримісячний синок агента й золотокосої красуні. Немовля солодко плямкало уві сні губами. З невимовною ніжністю юна матір глянула на випрані в гірському потоці пелюшки й почала розвішувати їх на розпашілому торсі Суперагента. Бойова подруга розуміла, що Гриць не може її почути, та все ж промовила з глибоким почуттям..." (Леся Воронина)

 

Повість Лесі Ворониної "Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9" (зміст):

Розділ 28. Пірамідосерфінґ
Розділ 29. Нехай синьоморди посплять
Розділ 30. Ми вистежуємо викрадачів
Розділ 31. Куди веде провалля
Розділ 32. Що може антижаб
Розділ 33. Ми виконуємо акробатичні номери
Розділ 34. Бабуся Соля дає нам інструкції
Розділ 35. Квіти перемагають хижих прибульців
Розділ 36. Так народжуються народні пісні.

 

 

 

 

"Суперагент 000 Гриць Мамай сидів у позі лотоса на палубі сліпучо-білого вітрильника. Його могутній організм всотував ніжні сонячні промені, а свідомість та підсвідомість зливалися з морським та небесним безмежжям. Гриць ледь розплющив очі і з-під примружених повік глянув на свого сина-вундеркінда Яромира. Малюк захоплено навчав таргана Едіка роботи на комп’ютері. Розумна комаха залюбки бігала по клавішах, опановуючи секрети програмістської майстерності. Власне, Едіка тепер важко було назвати тарганом. Мужньо перенісши кілька пластичних операцій, зараз він скоріше скидався на метелика. На його спині виблискували ніжно-блакитні крильця, а голову прикрашали спеціальні окуляри, розроблені професором Байдою. За допомогою цих окулярів Едік міг бачити у темряві, вловлювати ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання, а також спостерігати за приватним життям мікроорганізмів..." (Леся Воронина)

 

"Суперагент Гриць Мамай сидів у позі лотоса на дніпровій кручі. Ліворуч від нього височіла Лаврська дзвіниця, праворуч — велетенська металева жінка зі щитом і мечем, під ногами якої притулилися танки, гармати та інші зразки військової техніки. Там розташувався музей Другої світової війни. Та Суперагент не зважав на це похмуре сусідство. Золоте осіннє листя, кружляючи у прозорому повітрі, опускалося на могутні плечі, груди та спину Гриця Мамая. Але він, занурений у власну підсвідомість, не реагував на ці зовнішні подразники. Його потужний інтелект намагався розв’язати страшну таємницю, над якою билися спецслужби усього світу..." (Леся Воронина)

 

"Суперагент Гриць Мамай сидів у своєму кабінеті у позі лотоса. На його вольовому обличчі була написана впевненість. То була впевненість у самому собі. Гриць щойно скінчив робити ранковий комплекс йогівських вправ. Кожен його м’яз сповнився життєвої снаги. Мозок працював чітко й блискавично. Зненацька Суперагент 000 почув у голові приємний баритон. То був його внутрішній голос..." (Леся Воронина)

 

 

 

"Суперагент 000 Гриць Мамай сидів у позі лотоса на розлогій гілці крислатого евкаліпта. Його плечі та могутній торс були вкриті десятками різнобарвних папужок. У такий спосіб славетний герой, рятівник світу, переможець підступної міжнародної злочинниці бабусі-ніндзя гартував свою й без того крицеву волю. Спосіб гартування волі був простий, але дійовий. Гриць рясно обсипав себе стиглим насінням українського соняшника. Тож, ясна річ, жодна пташка не могла не сісти на його засмагле тіло й не здзьобати рідкісні для австралійського лісу ласощі. Будь-яка інша людина на місці Суперагента, звичайно ж, захихотіла б і почала нервово струшувати ненажерливих пернатих. Адже їхні пазурясті лапки та дзьобики несамовито лоскотали чутливу шкіру героя. Та Гриць Мамай був незворушний, немов індійський Будда. Зусиллям волі він стримував непереборне бажання почухатися чи бодай поворушити накачаними м’язами..." (Леся Воронина)