Публікації за тегом: Діти

Вірші Ганни Черінь, присвячені рідному краю, Україні: "Ластівки", "Ольга", "Ворог", "Мазепинці", "Найкращих десять слів", "Люблю її", "Моя земля", "Симфонія", "Чернозем", "Розкажи про Україну".

Дві учасниці наймасштабнішого дитячого вокального проекту "Голос. Діти" на 1+1 Полліанна Рижак і Софія Тарасова представили Україну на престижному міжнародному Чемпіонаті мистецтв WCOPA-2016 в Лос-Анджелесі в категорії вокальна майстерність та завоювали там золоті медалі.  

 

Цього тижня завершився один з головних етапів конкурсу Google Science Fair 2016. Суддівською колегією відібрано Топ-100 ідей з різних країн світу. В число фіналістів потрапили чотири учасники з України.

 

"Старі перекази й книги оповідають нам, що в давню давнину люди були дикі, жили по лісах та вертепах, ховалися в печерах та яскинях. їх було мало, розум їх був нерозвинений, вони не знали ні вогню, ні заліза, ні жодного металу, жили плодами диких дерев, ягодами та корінцями ростин, одягалися в листя та кору дерев і мусили ховатися перед звірами, що були далеко сильніші, ліпше узброєні і численніші, ніж люди. Се тривало дуже довгі віки. Аж з часом люди набралися більше розуму, опанували вогонь, навчилися з кременя робити оружжя, викрісувати стріли, сокири та списи, далі пізнали різні метали, бронзу, мідь, залізо, присвоїли деяких звірів і при їх помочі запанували над землею..." (Іван Франко)

 

"В однім великім лісі гніздилося багато ворон. Вони жили тут такою збитою купою, що в цілім лісі не було іншого птаха ані звіра: весь ліс був одно вороняче царство. Тільки насеред лісу стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера, а в тій печері жили сови, так само великою купою, як ворони в лісі. Вдень ворони були повними панами, кракали, сиділи по деревах і скалах, чули себе вповні свобідними. Але коли прийшла ніч і ворони позасипляли в своїх гніздах, тоді вилітали сови зі своєї печери, летіли просто до Воронячих гнізд, забивали кожна по одній вороні і їли їх. Довгий час терпіли ворони се лихо, але далі не стало їм терпцю. Воронячий цар скликав одного дня весь свій народ на велику нараду і промовив до них..." (Іван Франко)

 

"Важко було Лисичці хліба добувати. Постарілася вже, послабла, а їсти хочеться. От вона вдалася на хитрощі. Забігла десь у комин, обмазалася сажею та й ходить по лісі, голову звісивши, важко зітхаючи, чотки перебираючи. Звірі зразу боялися; почали тікати від неї, та вона масненько вговорювала їх: "Бог з вами, дітоньки! Куди се ви? Мене боїтеся? Ні, не бійтеся, мої голуб’ята. Бачите, я черничкою зробилася, богу служу, постом тіло морю, поклони б’ю, на прощу до святого місця збираюся." Почув се Півень. Дуже його зворушила Лисиччина побожність, та й каже до неї: "Лисичко, божа черничко, возьми мене з собою на прощу."..." (Іван Франко)

 

"Вовчик-братик і Лисичка-сестричка хитрили, поки хитрили, грішили, поки грішили, а далі стали та й кажуть: "Годі нам грішити! Треба покаятися. Ходімо на прощу аж за море, аби відмолити свої гріхи." Ходімо, то й ходімо. Зібралися, йдуть. Ішли, йшли, аж надибали Осла, що пасся на пасовиську. "Здоров був, Ослику-братику! "— промовили до нього. "Здорові були, люди божі!" — відповідає Осел. Стали вони, ласо позирають на Осла, а далі Лисичка й мовить: "А може би, ти, Ослику-братику, пішов з нами в дорогу?"..." (Іван Франко)

 

Марія Хоросницька уособлювала собою боротьбу з режимами і свою особисту перемогу над ними, бо перебула і пережила як польський, так і німецький, і радянський окупаційні режими – тим їх і перемогла. Всім своїм єством, своїм життям, вірністю українському слову, Україні і своєму величному Львову – Марія Хоросницька виявляла свій Чин боротьби! Кожному з окупантів Марія Хоросницька немовби казала навздогін: "Ото і маєте: не ви мене поховали, а я вас! А мене поховає моя Держава – моя Незалежна Україна!" ... Вже надцять років немає з нами цієї знаної поетеси і чудової людини, але пам’ять людей і пошана творить чудо воскресіння: допоки про людину згадують – вона жива. Для поетів кожне читання їх віршів стає доказом того, що вони живі, тому читайте поезію і згадуйте про незабутню Марію Хоросницьку (Сваричевську). Читайте ілюстровані збірки віршів української поетеси: «Мандрівка по Львову», «Рідне місто пізнаю» та «Матусина радість».

 

Письменник-природолюб, глибокий знавець таємниць природи, майстер літератури для дітей та юнацтва, що залишив десятки книг для дитячого читача – таким постає Олександр Копиленко. Працював він у літературі 35 років, створив більше 40 книг, вклавши в них енергію душі й серця.

 

 

 

 

 

 

 

"Щоденник школярки Мілочки" - це дитячі віршики Ганни Черінь про малу Мілочку та її пригоди у школі: "Завтра до школи", "Перший день", "Всі погані", "Суботня школа", "Дитячі забави", "забудько", ""Майстер" Гриць", "Коляда", "Моя золота рибка", "Прізвиська", "Розкажи про Україну", "Вибираю собі подругу", "Козак Джім", "Аритметика", "Куховарка", "Домашні завдання", "Шкільний пікнік", "Іспит", "Літній табір", "Пригода в парку", "Пригода з котом", "Смерть Рябка", "Український сон", "Що з мене буде?".

 

 

"У крамниці на полиці
Зажурилась книжка.
- Ніхто мене не читає,
Тільки сіра мишка…
А мене ж бо написали
Не для мишеняток,
А для наших, українських
Хлопчиків й дівчаток…"

(Ганна Черінь)

Представлені у цьому розділі "Пригоди української книжки" (1972) та "Щоденник школярки Мілочки" (1979) - збірки дитячих віршів від  Ганни Черінь (справжнє прізвище – Галина Грибінська), відомої української письменниці, перекладача, авторки численних прозових і поетичних книг, дорожніх нарисів, гострих гумористично-сатиричних збірок і творів для найменших читачів. Її вірші і оповідання добре відомі маленьким читачам Америки та інших країн, де живуть українські родини. У різних країнах світу вийшли дитячі книжки письменниці, пройняті великою любов'ю авторки до України. 

 

"Спробуй відшукати на кожній сторінці абетки якнайбільше слів з поданою літерою."

Спробуй намалювати дощ весною, влітку, восени.

Страх забирає здоров’я. Якщо ти боїшся когось або чогось, розкажи про це своєму дорослому другові, і він тобі допоможе.

Обніми, поцілуй свою неньку. Посміхнись до неї, допоможи їй. А тоді прислухайся: що тобі прошепотіла трава, проспівав вітерець, хлюпнула річкова хвиля?.."

Ці та багато інших порад і завдань дивись у книжечці Тетяни Бойченко "Абетка здоров'я".

"Абеточку здоров’я, діти,
ми починаєм з вами вчити!"

Тетяна Бойченко створила дуже цікаву абетку, де у віршиках та у цікавих порадах і завданнях для діточок розповідає про основи здоров'я. Красиві ілюстрації до книги намалював художник Владислав Ширяєв. Абетку можна і почитати, і завантажити.

До збірки Ігоря Калинця "Дурні казки" увійшли його твори: "Як намалювати Виглядька", "Дзуська та інші", "Фуркальце та інші", "Скрипцьо та інші", "Оля-ля-ля та інші", "Парасольцьо та інші", "Соляник та інші", "Соляник та інші", "Фон те та інші". Ці казки також входять до книжки Ігоря Калинця "Казки зі Львова", виданої у львівському видавництві у 1999 році. 

Ілюстровані оповідання Михайла Слабошпицького: "Чудасія на балконі", "Папуга з осінньої гілки", "Яблуня при вікні", "Золоті бджоли", "Васильків портрет", "Костик, море і дельфін", "Норвезький кіт у намисті",  "Що ж буде з Костиком?", "Мій друг лелека", "Цікаве рибеня", "Пташині вісті", "Риба від діда Остапа", "Зоряний цвіт", "Де туман живе", "Зайчик, що вважав себе сміливцем", "Хата, де жили страхи", "Папуга з осінньої гілки", "Цінь-Цвірінь", "Славко й Жако", "Екскурсія в зоопарк", "Молода зима"​. Малювали картинки до книжок відомого українського прозаїка, критика, літературознавця та публіциста Михайла Слабошпицького художники: Наталія Аксьонова, Олексій Міщенко, В. І. Анікін.

Юний баяніст Роман Сапунцов, учень Черкаської музичної школи № 3, виборов найвищу нагороду міжнародного конкурсу акордеоністів ХІХ Miezdunarodowe Spotkania Akordeonowe «Sanok 2016» – Ґран-прі. Роман - переселенець з Донбасу. На Черкащині музикант знайшов застосування своєму таланту і продовжує своєю грою славити рідний край по всьому світові. Ним пишаються викладачі, близькі та вся Україна. 

 

"Дощ", "Не кидайсь хлібом, він святий!", "Зимовий ранок", "Розмова з другом", "Дівчина", "Мова", "Рідна мова", "Як парость виноградної лози", "Білі мухи" - дитячі поезії Максима Рильського.

"Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років... Псувала на своє безліч паперу... і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався "Гриб". Мій журнал, правда, після кількох номерів "прогорів"... Але я продовжувала писати нескінченні повісті." (Оксана Іваненко) 

Читайте оповідання Оксани Іваненко: "Біла ніч. Зустріч", "Маленьким про великого Тараса".

Володимир Максимович Перепелюк – видатний український кобзар і бандурист, а також композитор, народний майстер і письменник.  Після виходу на пенсію Володимир Максимович працював у Вороновицькому лісництві. Жива природа розкрила і літературний талант кобзаря. З-під його пера виходять: «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969), «Повість про народний хор», (1970), «Ось вони які…» (1980); «Вийшов Кобзар з Поділля» видано 2010 року. У документальній повісті «Повість про народний хор» автор розповів читачам про хор Верьовки, якому віддав 26 років свого життя. А спогади про далеке дитинство лягли в основу повісті для дітей «Ой у лісі, лісі зеленому». З великою любов’ю змальовує автор у ній життя старого вугляра та його онука у дрімучому лісі, розповідає про пташок, і тварин які живуть поряд з ними.