"Віталик любив бавитись зі своїм сусідом Глібом з квартири навпроти. Коли він був зовсім маленький, чомусь називав Гліба Хлібом, але Глібчик не ображався, бо сам, так не раз бувало, переплутував слова – якось навіть звернувся до Віталія: "Італь". Мабуть, згадав про Італію, де відпочивав з батьками. А тепер найкращого друга нема. Точніше, є, тільки дуже далеко, дуже-дуже – аж в Аргентині. На другій півкулі Землі, по другий бік від екватора. Там навіть вода в умивальнику закручується в іншому напрямку при стіканні в отвір, не так, як у нас – за годинниковою стрілкою, а проти. І пори року там теж інші. От коли у нас весна, до Гліба надходить осінь, і коли на календарі березень, як зараз у Віталика, за вікном у Гулька в позаекваторній Аргентині перший місяць осені. Тужить Вітась за Глібчиком, так би хотів з ним погратись..." (Галина Мирослава)
"Пожиточного жита тільце-житце
Попід снігом сидить живцем."(Галина Мирослава)
"Колядчане коляча́ лагідком
Колядує колядочку уцілок-цілком."(Галина Мирослава)
Галина Мирослава. "Дворядники-Грудневики" – пізнавальні скоромовки для дітей та дорослих :)
"Ковзани́-ковзанці́
Ковзали по ковзанці."(Галина Мирослава)
"Дворядники-Листопаднинки" від Галини Мирослави (дотепні скоромовки для розвитку мовлення)
"Пряжку з Пряшева і пряжу з Ряшева
Везли машівці аж до Машева."(Галина Мирослава)
Батькам, вихователям та дошколярикам: "Дворядники-Жовтневики" від Галини Мирослави (скоромовки)
"Хмариться, і хмарка
хмарно хмарові дощі несе,
Хмародряп* хмарині
марно відкрива своє лице."(Галина Мирослава)
"Дворядники-Вересневики" від Галини Мирослави - потішні скоромочки для допитливих дітлахів
"Дзюрком-цюрком вода з рурки
Змієци́ркає до Мурки."(Галина Мирослава)
"Цибань – цибатень цибнув лякати,
Тільки спробуй "цить" не сказати."(Галина Мирослава)
"Вухало-наслухало про непослух слухало,
Так слухняно слухало, що його не рухали."(Галина Мирослава)
"Сивесенький дід засивівся,
Сивісінький він не родився."(Галина Мирослава)
"Сів Лі Сівлі у літак,
Тож над лісом літає мастак."(Галина Мирослава)
"Вітько й Віта об'їхали пів світу,
Аби здобути освіту."(Галина Мирослава)
"Два рядочки – раз і два.
Швидко прочитав? Ура!!!"(Галина Мирослава)
"Ли́пини у липнику́
Сиплять липиці* в кутку."(Галина Мирослава)
"Хмари — лопати,
Снігом лапатим
Нас засипають.
Снігом лякають
Різної масті,
Але засипати нас
Не вдасться
Нікому..."(Галина Мирослава)
"Антон ніколи не бачив снігу раніше. А тут за ніч випало його стільки, що можна не просто тракторцем вивозити, а справжнім трактором. Мамуся запропонувала піти подивитися на снігову бабу. "Снігова баба - це баба на снігу?" - голосно запитав Тось. "Так," - бадьоро вигукнула матуся. "Лежить?" - почав уточнювати Антось. Тато з мамою від здивування повідкривали роти. Бабуся, як тільки почула, впала на сніг, розляглась на ньому, ще й порухала руками. А коли встала, з усмішкою на весь рот, зі снігу, на ньому залишилось зображення ангела з крилами. Антоньо й собі усміхнувся, зрозумівши, що то не так, і, ледь перепочивши від хвилювання, поставив нове запитання..." (Галина Мирослава)
"I told you once
I told you twice
all seasons
of the year
are nice
for eating
chicken soup
with rice!"
(Maurice Sendak)"Сказав тобі раз,
скажу тобі два,
що рік має пори,
чудові сповна,
аби смакувати
бульйончик
щодня."(переспів українською
Галини Мирослави)
"Схвильований Олько, старший братик Михасика, вривається до кімнати, де зібралась уся родина, й голосно повідомляє, що знає, хто такий експрезидент:
— Експрезидент, — Олег гордо підіймає голову, — це попередній президент.
Михайлик замислюється на хвильку, бере в руки свій екскаватор і здивовано питає:
— А мій екскаватор колись возив каву?
Мама з татом усміхаються, Олежик не звертає уваги на братові слова й продовжує:
— Ми сьогодні вчили нові професії в школі..."
(Галина Мирослава)
"Якось матуся повідомила милій донечці Людмилі, Люді, Люсі, що в Китаї, країні, де дуже багато людей, жив колись імператор Лю Да, який походив з роду Лю. Його батько теж був Лю, а діда звали ще цікавіше — Лю Сю. Всі сини Лю Да також до імені додавали слово Лю. І спадкоємцем Лю Да згодом став якийсь новий Лю. — Китай, — повторила про себе Люда по складах, — мабуть, там має бути багато китів. Але вголос запитала про інше: — А як правильно: Лю Лю чи Лю Люєвич? Мама знизила плечима і відповіла: — Люсю, Людо, люлю — це я тобі іноді перед сном кажу, а він був просто Лю, це не ім'я, а прізвище..." (Галина Мирослава)
"Він пишеться Швайка. І не випадково. Шило, як кажуть, не в тому місці. Шварний, однак не швайкало — не шейкається з місця на місце без потреби. Казали, що він шваб, може й так. Вимову має нечітку, тому кличуть його в містечку Швельбавий, та він не ображається. Добрий дуже. З усіх сил старається говорити гарно, не швандрикати, не шварґотати, а коли швидкає — не виходить, змазується. Для його роботи важливіші руки. Працює шевчиком. Має свою шевню, там і шевцює, і готує чоботи до шварцу. Часом принесуть такі, що вже варто швирдиць або швиг, а він шварунок знайде, шварком постукає, щось швигне, десь замінить, швари попідтягує — ніколи не зноситься. І все швидко-швидко. Знайшов собі пару шевчина. Тепер працюють удвох з шевчихою. А ще він, можете від здивування шваркнути, мій шваґер. Отак!!!" (Галина Мирослава)
