"Дзвінок до діда" – збірка віршів для дітей від Галини Мирослави


 

Tortoise

 

 

 

Галина Мирослава

Охи й ахи

Жижки сіпнулись від страху
У старої черепахи,
Бо день видався не дуже 

Скрізь баюри та калюжі.
 Літо невідь-де, не йде. 
Все не так. І все не те.
На всі боки охи й ахи
В світ летять від черепахи.
Гримнув зверху дядько грім:

 Обійди  і все на тім.


* * *


Панда й пандик 

Панда й пандик, моя й мій, 
Не бояться пандемій,
Бо вони із шоколаду,
Карамелі й мармеладу.
І чудову мають звичку
 
Усміхатись на все личко.

 

* * *

 

Правила

Закрутили веремію
Два не дуже довгих змія,
Їх цікавило питання,
Чом не відпускають зрання
Прогулятися по парку.
Їм в тераріумі парко.
"Ми б пустили, та для того
Треба знати всі дороги,

Відповів їм чітко й шкварко
Сам директор зоопарку,

З правилами перелазу,
Знати де й коли відразу
Як поводитись, як лізти
І коли назад прилізти. 
Перед тим, як йти гуляти,
Правила слід повивчати".

 

 

Фердинанд де Бракелер (1792-1883). Бельгія. Ігри дітей перед будинком.

Фердинанд де Бракелер. "Бельгія. Ігри дітей перед будинком".

 

 

Скільки?

На горбочку біля хати 
Посідали батько й мати.
Думають собі, гадають,
Скільки вкупі дітей мають:
Петрик, Ростик і Остапко,
Ольчик, Юрчик, Матвій, Гнатко,
Руся, Ярця і Калина,
Любко, Дана й Катерина.

 

* * *

Танці

По дорозі до клубу
Три Степана, дві Люби,
П'ять Оксан і Петрусь,
Святослав, сім Марусь
Танцювали гопачок.
Скільки разом діточок?

 

* * *

 

У взуттєвому магазині

У взуттєвому магазині
Повно людей нині:
Три чешки
Шукають чешки,
Три в'єтнамки 
Купують в'єтнамки,
Чотири японки
Вибирають японки.
А два маленькі козаки
Міряють козачки
І оксфорди,
Припасовують до ноги
Певно й гордо.
Постукують обцасами
Новенькими, з прибамбасами,
Й заглядають на дівчат, що із Риму,
Й гладіаторок шукають одержимо.

 

* * *

 

Горішки

Часто-густо тишком-нишком,
Зроду-віку так було,
З діда-прадіда,
Горішки
Хтось губив десь за селом.
І чин чином з них дерева
Проростали, повні див,
При стежинах
Потихеньку,
Наче хтось їх тут ростив,
Щодня пестив, поїв ніжно,
Догоджав, ходив-ходив,
Бруньочкам, гілкам і листу
Віддавав себе й радів.
Так великі-превеликі
Легкодухо вгору йшли
Деревцями поодинці
Ненасаджені сади.
Якби став я диригентом,
То б пучечечки вітрів
Скерував би на горішки.
Най би лився п’янкоспів!
Якби з тим ще й більярдисти
Ними грали у більярд,
То весь лускіт і всі тріски
Я додав би в звукошарм.
Взяв би сліпий дощ наскоком,
Пустив краплі в усі боки

Освятився б преусенький
Світ у кожному серденьку.

 

 

 

Painting by Robert Duncan

Painting by Robert Duncan.

 

 

Снігольоти
    
На біленький хідничок 
Тихо став сніговичок.
Пильно роззирнувся,
Та не похитнувся.
Високо підняв мітлу,
Побачивши дітвору.
Носом із морквинки
Вполював сніжинку.
І всміхнувся на весь ротик:
"Розлітались снігольоти".


* * *

 

НікОму

Хмари — лопати,
Снігом лапатим
Нас засипають.
Снігом лякають
Різної масті,
Але засипати нас
Не вдасться
Нікому.
 — Так, — я пишу на снігу.
 — Нікому!
Ставлю знак оклику,
А не кому.
І радісно йду додому.

 

 

Painting by Robert Duncan

Painting by Robert Duncan.

 

 

Дзвінок до діда

 Доброго ранку.
Телефонує Дем'янко.
Діду, привіт.
Що то таке, той ради-куліт?
То коли ти радів кулькам, як дув,
І які вітер з рук наших здув?!
Ми би приїхали, але пробач,
Нас не пускають, тільки не плач.
Всіх посадили на карантин 

Більше не ходить ніхто в магазин,
Не випускають нас на майданчик,
А ми залишили там свій м'ячик.
Як ти? Все добре у тебе? Окей?
Що там поставив ти біля дверей?
Інша мітла у порОжнику? Так?
На хіднику наша іграшка
птах...
Ти не сумуй. І про нас пам'ятай.
Носа додолу не опускай.
Бери й видужуй. Не треба хворіти

Ти маєш внуків, тебе люблять діти.
Добре лікуйся. Па. Постривай.
Ми любимо тортики. Не забувай.

 

* * *

 

Прийшла весна

Прийшла весна. Розтанув лід,
Пригріло сонечко як слід.
— Привіт, рослиночки, привіт!
Росте цибулька та часник.
— Який садив їх чарівник?
Здогадуюсь, то Добролик.
Матуся тішиться:
— Є й кріп.
Його посіяв син Прокіп.
Шпинат пустив зелене листя.
— Спасибі, — каже мама Христі.
Петрушка в ріст зірвалася -
Тетянка постаралася.
А от кропива край дороги
Росте сама без допомоги,
Та до весняного салату
Її годилось би додати.

 

* * *

 

Про сера Сера Вана

У сера Сера Вана
В серванті піжама,
А посуд стоїть на підлозі.
І все б та й нічого
Не було б і з того,
Якби не зайшла його мама.
Якби не зайшла сера мама
І не спакувала піжаму
М'якесеньку, наче лама,
В старенький, як світ, шифоньєр.
А в мисник поставила миски
Без крику, без галасу й виску,
Без сварки, без докорів, шуму,
Бо серу 100 років минуло. 

 

 

Painting by Susan Brown Chase

Painting by Susan Brown Chase.

 

 

Розмова в дитсадку

Питав Пітер: "Де Юпітер?"
Неро про Венеру.
Тур цікавився Сатурном,
Бо найбільше треба.

"Я знайшов Уран.
Ура!"

Закричав Юрасик.

А Платон
Плутон
Шукав
Вже не перший разик.

Залишилися: Земля,
Марс, Нептун, Меркурій.
"Хто б усіх їх показав?
І хто порахує?

Може, зробить то Тарас?
А, можливо, Ромця?
Крутяться планети всі
Доокола Сонця."

У віконце місяць світить.
Стежить за землею.
Прислухається, чи діти
Знають щось про неї.

 

  * * *

 

Тіні й плями діда Юпітера

        Присвячується читачеві Матвійкові,
        який пристрасно хотів почути 
        віршики про Юпітер і Сатурн

               
Найстаріший дід Юпітер,
Газовий гігант, привіти
Шле супутникам. Вони
Й собі тінями з пітьми
Усміхаються, як діти.
Дідуся ще й розігріти
Хоче вулканічний Іо.
А Европа й собі сміло
Залиша щоразу тіні.
Не ховаючись, без ліні. 
Раді діду Пазітеє,
Ганімед і Лісітея.
І ще сімдесят чотири.
(Зрахувать тобі під силу?).
Їх палкі "гарячі тіні"
"Піонери" та "Кассіні",
"Вояджер", "Улісс", "Юнона"
Бачили, як з телефона.
Кожен з зондів своїм вушком
Почув дідуся у смужку,
Але ще не кожен знає,
Чому плями дідусь має.

 

* * *

 

Марсоходик
    
Шестилапно** вправний жук
Замарсився* й тук-тук-тук
Колесами й головою,
Дивовижною, смішною,
Круть правобіч, круть назад,
Круть лівобіч на свій лад.
І по Марсу просто вбрід.
— Марсоходику, привіт.

 

* Слово, вперше почуте від Петра Ступка (Петро Ступко).
** Не плутати з шестилапо. Шестилапно (за задумом автора) ховає в собі слово лапати, окрім слова лапи.

 

mars rover

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки"

 

 

 

Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":

"...І теплом навдзвін ділюся" - твори для дітей та дорослих від Галини Мирослави

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава,  у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним безмежна любов до української мови та поезії. 

 

 

Дивіться також:

Дитячі вірші про космос, місяць та зорі

Дитячі вірші про космос, місяць та зорі
Тамара Коломієць, Надія Кір'ян, Анатолій Костецький, Петро Сингаївський, Наталя Карпенко, Галина Мирослава Юлія Хандожинська, Степан Білак дарують вам свої космічні вірші. 

Останні коментарі до сторінки
«"Дзвінок до діда" – збірка віршів для дітей від Галини Мирослави »:
матвій , 2021-03-01 12:12:58, #
галинаМирослава , 2021-03-01 14:24:42, #
Надія , 2021-03-02 14:51:19, #
Софія , 2021-03-03 15:44:37, #
галинаМирослава , 2021-03-04 00:27:07, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 15     + Додати коментар
Топ-теми