Публікації за тегом: Галина Мирослава (Галка Мир)

"My sister Laura's bigger than me
And lifts me up quite easily.
I can't lift her, I've tried and tried;
She must have something heavy inside."

(Spike Milligan)

"Жив на світі маленький  Меліпончик. Батьки здебільшечки називали його Мелі, що означало "мед" грецькою мовою. Якщо ви подумали, що Меліпончик – це  традиційний польський пончик або солодкий галицький пампух, то дуже помилились. "Чому? Ким же він був?" – запитаєте мене. Відповідаю: "Безжальним меліпоном з великої родини меліпоніні." Лише не подумайте, що він когось кривдив без причини. Мелі, як усі бджоли з родини меліпонів, не мав жала, тобто був безжальний. Такий собі блакитноокий пустунчик-трутничок  у штанцях у жовтаво-чорнуватеньку смужку, однак до справжнього трутня йому ще треба було рости..." (Галина Мирослава)

 

"вітер розхитує
то в один бік то в інший
кахикає налягаючи
лише гамір 
лиши гамір
і піском в очі
міра губиться 
десь поміж 
як і мир у тобі 
ти б спинила його пташко
але звук сам застрягає в твоєму горлі
прецінь гілля тріщить під тобою
хіба поспівом 
по втратах"  (Галина Мирослава)

 

"My gardens sweet, enclosed with walles strong,
Embanked with benches to sytt and take my rest
The Knotts so enknotted, it cannot be exprest,
With arbours and alys so plesaunt and so dulce."

(George Cavendish)

"Березіль-березінь**,
До берізочок плиплинь
У березовім гаю,
Скажи кожній: 
– Напою.
Най твій стан якнайнайшвидше
Набирає феєрично
Сил з землі. Сил від коріння
Для листочків, для цвітіння
І гладенької кори,
Білі й чорні кольори,
Для гілок, обвислих ніжно,
Ди-во-вижно..."  (Галина Мирослава)

 

"О... скільки рук,
Щоб обійняти серце! О! Так!
А скільки пальчиків,
Щоб радість ув очах!
Смереченько, яке розкішне віття!
А також шишечки на сяйнім верховітті,
Які люблю. О! Так.
І стовбурець також, отой лускатий
З живицею всередині, й пилок.
І як малюєш ти по кроку конус. Знати б
Як ти вимірюєш без інструментів крок.
О! Так."  (Галина Мирослава)

 

"​The Oak is called the king of trees,
The Aspen quivers in the breeze,
The Poplar grows up straight and tall,
The Peach tree spreads along the wall,
The Sycamore gives pleasant shade,
The Willow droops in watery glade,
The Fir tree useful timber gives,
The Beech amid the forest lives."

(Sara Coleridge)

"Вона не була дочкою грецьких богів. Може й не  знала про бога грому й блискавок Зевса і богиню пам'яті Мнемосіну. Але вона була Музою, невисокою темненькою дівчинкою, яка нещодавно оселилась у його будинку. Павлик ніколи не чув такого імені раніше. Таке незвичайне. Почувши його вперше, він автоматично ввімкнув телефон і спитав голосом пошукову систему, що означає ім'я Муза. Відповідь не забарилась. На екрані з'явилось речення: "Муза – та, що дарує натхнення". "Як музика. Муза і музика", – промовив сам до себе хлопчик. Щось дуже схоже, водночас невловне, було між цими двома словами. Павлусь намагався відгадати, чому батьки дівчинки вибрали саме таке ім'я для донечки. Він бачив Музу майже щодня, і кожного разу так і кортіло запитати: "Чому?". Проте стримувався, хоча все всередині нього кипіло. Невдовзі він випадково почув, як тато казав мамі, що нові сусіди, Арсен і Софія, – греки..."  (Галина Мирослава)

 

"Віталик любив бавитись зі своїм сусідом Глібом з квартири навпроти. Коли він був зовсім маленький,  чомусь називав Гліба Хлібом, але Глібчик не ображався, бо сам, так не раз бувало, переплутував слова – якось навіть звернувся до Віталія: "Італь". Мабуть, згадав про Італію, де відпочивав з батьками. А тепер найкращого друга нема. Точніше, є, тільки дуже далеко, дуже-дуже  – аж в Аргентині. На другій півкулі Землі, по другий бік від екватора. Там навіть вода в умивальнику закручується в іншому напрямку при стіканні в отвір, не так, як у нас – за годинниковою стрілкою, а проти. І пори року там теж інші. От коли у нас весна, до Гліба надходить осінь, і коли на календарі березень, як зараз у Віталика, за вікном у Гулька в позаекваторній Аргентині перший місяць осені. Тужить Вітась за Глібчиком, так би хотів з ним погратись..."  (Галина Мирослава)

 

"Пожиточного жита тільце-житце
Попід снігом сидить живцем."

(Галина Мирослава)

"Колядчане коляча́ лагідком
Колядує колядочку уцілок-цілком."

(Галина Мирослава)

"Ковзани́-ковзанці́
Ковзали по ковзанці."

(Галина Мирослава)

"Пряжку з Пряшева і пряжу з Ряшева
Везли машівці аж до Машева."

(Галина Мирослава)

"Хмариться, і хмарка 
             хмарно хмарові дощі несе,
Хмародряп* хмарині 
             марно відкрива своє лице."

(Галина Мирослава)

"Дзюрком-цюрком вода з рурки
Змієци́ркає до Мурки."

(Галина Мирослава)

 

"Цибань – цибатень цибнув лякати,
Тільки спробуй "цить" не сказати."

(Галина Мирослава)

 

"Вухало-наслухало про непослух слухало,
Так слухняно слухало, що його не рухали."

(Галина Мирослава)

"Сивесенький дід засивівся,
Сивісінький він не родився."

(Галина Мирослава)

"Сів Лі Сівлі у літак,
Тож над лісом літає мастак."

(Галина Мирослава)

"Вітько й Віта об'їхали пів світу,
Аби здобути освіту."

(Галина Мирослава)