Публікації за тегом: Україна (Ukraine)

"Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми..."

(Українська народна пісня)

У  боротьбі  українського  народу за незалежність і свободу нашої держави  велику  роль  завжди відігравала література,  зокрема  полемічна,  що  широко  розповсюджувалась у  краї.  Однак  найбільшу  моральну  та  естетичну  насолоду  отримував наш народ  від  історичних  пісень та дум,  що  виконувались  в  усіх  місцевостях  України.  Ці  твори підносили  ідею  патріотизму,  оборони  рідної  землі  від  чужоземних нападників,  возвеличували  народних  героїв.

"Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!"

(Степан Чарнецький та Григорій Трух)

"Як палають в темнім борі ягідки калини,
Так любов палає в серці Нені України.
Як найкраща в темнім борі червона калина
Так на всім немає світі, як та Україна."

(Уляна Кравченко)

"Ой, смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,
Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.

На припічку молотив, у запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв."
(Коломийки)

"Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу,
Як попросять заспівати, я ся не відкажу.

Як я стану коломийки співати, співати,
Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати."

(Коломийки)

Коломийка - це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складаеться з 14 складів, з цезурою після восьмоrо складу, з жіночою римою. Виконується вона на мелодію усталеноrо типу. Може виступати як приспівка до танцю або існувати незалежно від нього.

У збірочку увійшли наступні щедрівки та колядки: "Щедрик, щедрик, щедрівочка", "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Щедрівка" ("Понад річкою понад бистрою"), "Щедрик-ведрик", "Ой сивая тая зозуленька", "Нова радість стала", "Коляд, коляд, колядниця", "Коляди, коляди", "Діва Марія церкву строїла", "Ой там за горою".

"Добрий вечір тобі, пане господарю", "Добрий вечір, щедрий вечір", "Щедрий вечір".

"Нова радість стала", "А Пречиста Діва по світу ходила", "Бог предвічний", "Бог ся рождає", "В Вифлеємі днесь Марія", "В Вифлеємі новина", "Вітай, Ісусе", "Во Вифлеємі нині новина", "Возвеселімся всі купно нині", "Вселенная, веселися!", "Дивная новина: Нині Діва Сипа", "Землю Юдейську", "На небі зірка", "Небо і земля нині торжествують", "По всьому світу стала новина", "Свята ніч", "Спи, Ісусе, спи".

Окремий  цикл  величальних  пісень,  приурочених  до  зимових  свят, складають  колядки  та  щедрівки  -  аграрно-магічні  пісні  святкового  обходу  дворів.  Серед  календарно-обрядових  пісень  вони  відзначаються  жанровою  своєрідністю,  урочисто  піднесеним  тоном,  емоційно-романтичним  забарвленням.

Після  Купала  припинялись  молодіжні  розваги  і  гуляння,  наступала  велика  і  відповідальна  пора  в  житті  хлібороба  —  жнива.  Жниварський  пісенний  цикл  є  своєрідним  апофеозом землеробської  праці  селянина-трударя.  За  своїм  походженням  він такий  же  давній,  як  і  праця  хлібороба.

Після  зелених  свят  наступала  петрівка  -  пора  найдовших  у  році днів  і  найкоротших  ночей.  У  цей  час  дівчата  й  жінки  співали  петрівчані  пісні,  їх  іще  називали  петрівками.  У  цих  піснях оспівувалася  благодатна  пора  -  середина  літа,  пора  одцвітання  і  дозрівання  хлібів,  коли «ячмінь  колос  викидає,  соловейко  голос  покидає».  У  петрівках  дівчата просять  півнів  «не  вменшати  ночі»,  бо  вони  ще  не  відпочили  від  роботи,  не  настоялися  з  коханим,  не  виспалися  після  побачення.

" Моя  мила  гаївко,
 Ой  же  ж  тебе  тілько:
 В  неділю  сі  зачила,
 В  вівторок  сі  скінчила."

("Моя мила гаївко")

 У  скарбниці  української  народної  поезії  від  давнини  збереглися календарно-обрядові  пісні.  Вони  нерозривно  пов’язані  з  певною порою  року,  відповідними  звичаями  і  сільськогосподарськими  роботами.  Зустріч  нового  року  і  весни,  проводи  літа  і  збирання  врожаю завжди супроводжувались  ритуальними  діями,  піснями,  іграми,  хороводами.  Різноманітні  за  змістом  і  формою,  характером  і  часом  виконання,  колядки,  щедрівки,  веснянки,  петрівки,  русальні,  купальські та  жнивні  пісні  відображають  свята  і  будні  давнього  українського села.  Впродовж  віків  у  них  втілювались  мудрість  і  досвід  народу, його  духовне  багатство,  морально-етичні  та  естетичні  ідеали.

"Як нема без зірок небозводу,  
Як блакиті без сонця нема,  
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема."

(Володимир Забаштанський)

До цієї збірки увійшли вірші про мову, які написали відомі українські автори: Юрко Шкрумеляк, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Варвара Гринько, Сидір Воробкевич, Олена Пчілка, Микола Лотоцький, Володимир Самійленко, Володимир Сосюра, Іван Багряний, Павло Тичина, Леонід Полтава, Олександр Підсуха, Дмитро Луценко, Максим Рильський, Любов Забашта, Василь Сосюрченко, Володимир Забаштанський, Василь Діденко, Валентин Бичко, Володимир Каплун, Дмитро Білоус, Степан Жупанин, Григорій Вієру, Ганна Чубач, Марія Хоросницька, Микола Сингаївський.​

У статті  дізнаєтесь про найдовше українське слово, найдовшу абревіатуру, про синоніми і паліндроми, про те, що наша мова - одна з найдавніших у світі...

Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів. Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть до своїх витоків.

В Україні день 1 вересня від найдавніших часів для мільйонів школярів, студентів, їхніх батьків, а також для вчителів і викладачів — справжнє свято: День знань. З цього дня починається офіційний навчальний рік у всіх навчальних закладах країни.

 

 

 

 

"...Доля вділила всього: не скупа й не безслізна
Путь пролягає по тернях тобі й небесах
Мусиш триматись. Ти — жінка, і значить: залізна.
Значить, стожильна.
                                  Нам в дітях
                                                      народ колисать..."

(Світлана Йовенко)