Публікації за тегом: Україна (Ukraine)

Вірші про рідний край Максима Рильського, Василя Симоненка, Андрія М'ястківського, Анатолія Качана, Бориса Олійника, Володимира Коломійця, Платона Воронька, Дмитра Павличка, Яни Яковенко, Уляни Кравченко, Івана Франка, Іванни Савицької, Богдана-Ігоря Антонича, Наталки Талиманчук, Миколи Вінграновського, Михайла Стельмаха, Петра Осадчука, Степана Руданського.

Гуцульський костюм для дівчинки - біла сорочка з манжетами та із застібкою спереду, спідниця з темного ситцю або сатину, світлий фартушок, червоний кептарик із цупкої тканини на підкладці, оброблений хутром. На грудях і верхній частині рукава сорочка прикрашається вишивкою або імітацією. На голові - стрічка з помпонами з яскравої вовняної пряжі.
Гуцульський костюм для хлопчика  - біла сорочка, червоні або вишневі штанці, кептарик, оздоблений хутром, на підкладці із цупкої червоної тканини. Сорочка прикрашається декоративною тасьмою або вишивкою на грудях і по низу.  Доповнення до костюма - широкий коричневий пояс із штучної шкіри, який щільно прилягає до фігури, на шнурівці.

Український костюм для хлопчика: біла сорочка, чорні або сині штанці і червоний, яскравий пояс. Пояс двічі обмотують навколо талії і зав'язують збоку. Біла сорочка мальовничо оформлюється декоративною тасьмою на грудях, комірі-стійці та по низу рукавів.

Український костюм для дівчинки включає в себе білу сорочку-реглан із застібкою спереду, спідницю і фартушок. Спідниця з тканини будь-якого кольору, оздоблена по низу тасьмою в'юнчик. Білий фартушок оформлюється яскравим візерунком. Головний убір - вінок з штучних квітів з великою кількістю яскравих, різноколірних стрічок. На грудях - червоне намисто.

Різдвяні вірші для дітей написали такі знані українські поети: Іван Франко - "Зима. Різдво", Василь Слапчук - "Дідух", Марія Хоросницька - "Святвечір", "Кутя",  Вікторія Шупортяка - "Початок", Ніна Куфко - "Різдво Христове", Ганна Чубач - "Коляда", Йосип Струцюк - "З Різдвом Христовим", Костянтина Малицька (Віра Лебедова) - "Зимова казка".

"Щедрик, щедрик, щедринець!
Ой, який я молодець:
Прийшов посипати –
Забув зерна взяти…"
(Катерина Перелісна)

У цьому розділі дивіться добірку чудових народних українських щедрівок для дітей та авторські щедрівкм: "Ой сивая та і зозуленька", "Щедрівка" Катерини Перелісної. Також Ви знайдете найбільш відомі та легкі для вивчення щедрівки для дітей молодшого шкільного віку: "Щедрик-ведрик", "А в цім домку, як у вінку", "Ластівочка прилетіла", "Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав", "Пане, пане господарю!".

 

 

"Ой, колядо-колядине!
Ішла полем господиня,
З торби жито брала,
Ниви засівала:.."
(Катерина Перелісна)

Колядки Марійки Підгірянки: "Сяє небо удалечі", "Колядочка", "Колядка".

У розділі знайдете збірочку народних українських колядок та колядки, написані поетами: "Колядка" від Катерини Перелісної та "Колядка" Марійки Підгірянки. Збірка українських народних колядок для дітей та дбайливих батьків: "Нова радість стала", "Ой, хто, хто Миколая любить", "Засівна", "Христос родився, Бог воплотився", "Ой, над Вифлеємом", "Бігла теличка із березнячка", "Колядин, колядин", "Коляд, коляд, колядниця", "Ой в ліску, в ліску листя на грабі", "Колядую-дую", "Пан господар, уставай з постелі", "Волик рогатий", "Ой коляда, колядиця", "Під дубиною під зеленою".

 

1 жовтня, окрім релігійного свята Покрови Пресвятої Богородиці, наша країна відзначає День захисників і захисниць України та День українського козацтва.

 

 

 

 

 

 

Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Стало добрим звичаєм побувати 1 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.

 

 

 

Ліна  Костенко, Микола Вінграновський, Максим Рильський, Василь Діденко, Анатолій Камінчук, Спиридон Черкасенко, Павло Усенко, Дмитро Павличко, Ірина Жиленко, Микола Сингаївський - з віршами для діточок про зиму.

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
(Максим Рильський)

 

День вчителя в Україні - це лише частина міжнародного свята. Починаючи з 1994 року, за рішенням ЮНЕСКО відзначається Всесвітній день вчителя. Увага до цього свята - це лише малий спосіб висловити подяку тим, хто зробив можливим наше становлення у житті.

 

 

Небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пише прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся... Земля... Україна... Миколаївщина...

"Сонця за садком і будинком вже не видко, — волочачи за собою розхристану, розпанахану кирею червоно-фіолетових, оксамитових хмар, п'яно посміхаючись довгими променями, велично сходить у теплу, запашну, сласну ванну ночі. І в тому місці небо пала, трубить червоною міддю, регоче п'яним, весняним, закотистим сміхом. А з другого боку тоскно, тужно, закохано дивиться вслід королеві вічний паж, прогнаний лицар, самотній місяць. І коло нього небо - тихе, журне, зеленкувато-ніжне, а хмарини перлисто-блакитні, в засмученій задумі. Вічно ходить оддалік бідний прогнаний паж з німим благанням на блідому лиці, з тоскно прикутими до королеви очима..." (Володимир Винниченко)

"Бабуся порають худобу, брат рубає дрова, а я сиджу у вікні. Хукаю на шибку і возькаю пальцем: займаюся самоосвітою. У нас худоби - теличка й троє курей. Та щоб їх вберегти, треба ховатися. Теличка стоїть не в хлівці, а в засторонку, який закладений соломою, кури сидять не в курнику, в вгорі на бантинах, як сови. Півня ми самі втрубили, щоб не кукурікав, бо тоді капут не лише йому, а и курям. Ми це визуджили назубок і затямили собі назавжди: корову и порося вже давно заграбастано. Бабуся сновигають заметеним подвір'ям. Мені видно, як їм важко, як мороз забиває їм дух: кожен видих висить сивим ковтком у повітрі, і я очима допомагаю нести відро води, мисчину товченої картоплі з половою, подумки хукаючи на бабусині руки, щоб не були такі холодні, аж сині..." (Борис Харчук)

 

Богдан Теодор Нестор Лепкий - одна з вершинних постатей в історії українського красного письменства і культури, розвою національного духу, гордість народу. Це - видатний поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач, історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист.

"Падав  сніг,  ласкавий  і  лапатий,
обнімав  нас,  крилами  немов...
І  хотілось  вічно  так  стояти...
Перший  сніг  і  першая  любов..."

(Володимир Сосюра)

"Як  не  любити  рідну  мову
І  як її  не  берегти,
коли  із  нею  в  даль  грозову
ми  йшли  на  бій  -  і  я,  і  ти..."

(Володимир Сосюра)