Публікації за тегом: Діти

"Закінчувалося життя нашої «Школи радості». Скоро мої вихованці стануть учнями,— від цієї думки мені було і радісно і тривожно. Радісно від того, що не один ще рік вестиму своїх малюків стежиною життя, праці й пізнання, що за рік мої малюки зміцніли, загоріли.
Коли скінчилися дні нашого перебування в «Школі радості», я подумки порівняв, якими були Володя, Катя, Саня, Толя, Варя, Кость рік тому і якими стали тепер. Були бліді, кволі, із синіми жилками під очима. А тепер усі рум’яні, загорілі; про таких дітей кажуть: кров з молоком. Радісно було й від того, що без задушного класу, без дошки й крейди, без невиразних малюнків і розрізних літер діти піднялися на першу сходинку пізнання — навчилися читати й писати. Тепер їм буде незрівнянно легше, ніж тому, для кого ця сходинка починається з прямокутної рамки класної дошки..." (Василь Сухомлинський)

 

"Тихим сонячним ранком в останній день серпня 1952 року на зелену галявину перед шкільним будинком прийшли всі школярі, вчителі, батьки. Цей урочистий день, що передує початку навчального року, вже давно став у нас традиційним святом школи і книжки. Особливо хвилюючим було свято цього ранку. Як землепроходець, що вирушає в далекі, невідомі землі, дивиться в очі своїх супутників і товаришів, так і я вдивлявся в очі моїх малюків. Ось вони стоять — 16 хлопчиків і 15 дівчаток. Разом з дітьми прийшли батьки, багато хто з бабусь І дідусів. Ось матері Колі і Толі. На плече Галі поклала руку мачуха, і дівчинка не насупилася, як це було рік тому. Всі поздоровляють нас, бажають доброї путі. Десятикласники підходять до малюків, вручають кожному пам’ятний дарунок — книжку а написом; «Доброї путі тобі, маленький друже. Бережи цю книжку. Нехай вона все життя нагадує тобі про свято школи, про день, коли ти став учнем. Нехай завжди зберігається в бібліотеці твоєї сім'ї». Минули роки, мої вихованці стали дорослими людьми, і кожний з них береже цю книжку як святиню, як безцінну пам'ять про золоте дитинство..." (Василь Сухомлинський)

 

"Я не боюсь ще й ще раз повторювати: турбота про здоров’я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать іхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4 років навчання, то добра половина їх — про здоров’я. Турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку із сім’єю. Переважна більшість бесід з батьками, особливо в перші 2 роки навчання дітей у школі — це бесіда про здоров’я малюків. Я пояснював батькам, що їхнім дітям не задаватимуть домашніх завдань. Правила й визначення діти запам’ятовуватимуть (заучуватимуть) на уроці. Дома учням треба виконувати головним чином вправи, мета яких — сприяти глибокому осмисленню матеріалу..." (Василь Сухомлинський)

 

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Олянка годує малого чоловічка манною кашею і дізнається про страшну небезпеку, що загрожує Країні нямликів.

* * *

Розділ другий,
де з-під землі снує підозрілий дим, і друзі потрапляють до криївки стіногризів.

* * *

Розділ третій,
у якому пан Бурулька розповідає, як потрапив у полон до стіногризів, а Буцик здогадується, чому у Країні Нямликів стає дедалі холодніше.

* * *

Розділ четвертий,
де друзі намагаються перемогти стіногризів за допомогою їхньої ж зброї, а водночас довідуються про те, хто зрадив нямликів.

* * * 

Розділ п’ятий,
у якому Курдупель мріє про те, як владарюватиме у Новій Країні нямликів, стіногризи потрапляють у власні пастки, а Олянка з друзями святкує перемогу.

* * *

Розділ шостий,
де Нямлики регочуть так, що аж стіни дрижать, а пан Бурулька зі своїми братами-близнюками повертається додому.

 

-------------------------

 

Гадаєш, казки — то тільки дитячі баєчки і чудес на світі не буває? Але якщо над красенем однокласником висить родове прокляття, якщо тебе домучили нічні жахіття сусідської квартири, якщо тітоньку треба рятувати від її ж власного весілля, а старовинна шафа перетворюється на машину часу, і про все це навіть не здогадуються такі розумні батьки, — ти ніде інде, як у казці. Справжнісінькій сучасній казці, щасливий кінець якої мусиш дописати самостійно...

"Дуже важливо, щоб дивовижний світ природи, гри, краси, музики, фантазії, творчості, що оточував дітей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима. Навчання в перші місяці і роки шкільного життя не повинно перетворитися в єдиний вид діяльності. Дитина лише тоді полюбить школу, коли вчителі щедро відкриють перед ним ті ж радості, які були у нього раніше. Разом з тим навчання не можна пристосовувати до радощів, навмисне полегшувати його тільки для того, щоб дитині не було нудно. Поволі дитину треба готувати до найголовнішої справи свого життя - до серйозної, наполегливої праці, яка неможлива без напруження думки. Важливу виховну задачу я бачив в тому, щоб поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої розумової праці. Дитина повинна вміти відволікатися від навколишньої дійсності в даний момент, щоб розумові зусилля спрямувати на досягнення мети, поставленої учителем або самим собою..." (Василь Сухомлинський)

 

"Підкралася тихенько до лісу Осінь. Побачила на узліссі самотню Берізку, дістала фарби й давай їй листочки золотом розмальовувати! Аж тут, і Вітер нагодився. Зірвав листочок, закружляв його лісом, та й поклав прямісінько біля Мишачої нірки.  Мишка була ще зовсім маленька і не знала, що на світі буває Осінь. І тому, дуже здивувалася, побачивши пожовклий листочок. Вона тихесенько обійшла навколо нього, а потім як підстрибне..." (Ольга Зубер)

Лондонський стартап Kano випустив додаток, який навчатиме дітей програмуванню за допомогою "чарівної палички" і заклинань з книжок про Гаррі Поттера. В комплект для навчання кодування Kano входить чарівна паличка, яка реагує на рухи. Всього в рамках програми потрібно буде виконати 70 завдань, в процесі яких будуть використовуватися заклинання з книг про Гаррі Поттера. Головний виконавчий директор Kano Алекс Кляйн обіцяє, що після проходження всіх завдань власники Harry Potter Kano Coding Kit навчаться створювати власні програми та використовувати JavaScript. Також він сподівається, що пристрій допоможе людям краще розібратися в техніці, яка їх оточує.

 

"Те, що того ранку побачив Ігор у сусідньому дворі, дуже схвилювало його. Маленький хлопчик такого ж віку, як і він сам, стьобав прутиком рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок. Собача жалібно скиглило, падало, переверталося на траві, намагаючись встигати за своїм довгоногим мучителем. Але той навмисне стрибав через кущі, бігав поміж деревами, а цуценя, впавши на землю, котилося, ніби клубочок білих ниток. Серце Ігоря не витримало. Блідий, із стиснутими кулаками, він миттю перехопився через паркан і став перед хлопчиком..." (Михайло Чабанівський)

 

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Буцик розповідає про змагання нямликів і хвилюється за дітей, які відмовляються їсти кашу

* * *

Розділ другий,
де Олянка допомагає Буцикові замаскуватися, і він збирається таємно проникнути у дитячий садочок

* * *

Розділ третій,
у якому двірничка тьотя Ліда лякає горобців, а Намистинка починає розмовляти

* * *

Розділ четвертий, 
де нова лялька співає веселих пісень, а кухар варить найсмачнішу у світі кашу
 
* * *

Розділ п’ятий,
якому діти насолоджуються задутим смаком манної каші, а Буцик показує фокуси

* * *

Розділ шостий,
де Намистинка та її подружки заколисують весь дитячий садочок  і допомагають 0ляпці потрапити на Свято Великої Ложки

 

------------------------

 

Читайте, завантажуйте та слухайте розділи від 1 по 30 повісті Марини Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських".

Читайте, завантажуйте та слухайте заключну частину повісті Марини Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" (розділи 31 - 61).

"Мороз ходив по лісових галявинах у нових чоботях на рипах. Біла габа землі, нерухомі великі зірки неба, гострі шоломи дерев - все, що було перед очима, все, що лежало в площині виміру, здавалося сьогодні твоїм, створеним для тебе. Не так воно вже й багато лежало в полі зору, але й цього було досить, бо коли у твоїх струнких і трепетних ногах пульсує кров юності, все належить тобі, а того, що навколо, вистачає цілком, щоб у ньому вмістився всесвіт..." (Михайло Чабанівський)

 

"З бруньки виліз котик.
Котик, та невже?
Спробуйте на дотик…
Впевнилися вже!
Котик мружить очі,
Виставив живіт.
Березень регоче:
– З бруньки виліз кіт!"

(Наталя Карпенко)

 

"... Додому дівчинка йшла, міцно тримаючи маму за руку. А вдома доня обняла маму за шию і тихо промовила: "Мамусю, я завжди-завжди буду тебе слухатись!"" (Вікторія Лабунець)

ЗМІСТ:

Розділ перший,
у якому Олянка фотографує котячі збори, а Буцик дізнається про те, що й коти можуть отримувати медалі.

* * * 

Розділ другий,
де Буцик, попоївши чудодійної каші, починає чарувати, а Пухнастих готує своїх хвостатих друзів до нового життя.

* * *

Розділ третій,
у якому звучить неймовірно зворушлива пісня, і читач разом з Олянкою та Буциком ледве стримує сльози.

* * *

Розділ четвертий,
де ми стаємо свідками жахливого шахрайства, і на наших очах Сніжок перетворюється на Пухнастика.
 
* * *

Розділ п'ятий,
у якому Олянка пробує створити собі двійника, а тьотя Галя розповідає по телебаченню про свою любов до тварин.

* * *

Розділ шостий,
де судді намагаються зробити правильний вибір, а Олянка їм у цьому допомагає.

 

----------------------------------

 

ЗМІСТ:
 
Розділ перший,
у якому Олянка знайомиться з пустотливим водограєм, а нямлик сердиться

* * *

Розділ другий,
де ми дізнаємося, що нахаби, яких вчасно не зупиняють, стають справжнісінькими лиходіями

* * *

Розділ третій,
у якому ми дізнаємося сумну історію зникнення сантехніка Митька й розуміємо, що в Країні нямликів на Олянку може чекати небезпека...

* * *

Розділ четвертий,
де вражена Олянка слухає закінчення моторошної історії про слюсаря-сантехніка й вирішує вступити у двобій із підземним лиходієм Жалібно-Скавчальським

* * *
  
Розділ п’ятий,
у якому дядечко Юліан, співаючи хвалькувату пісеньку, наповнює басейн водою і необачно залишає свій одяг без нагляду

* * *

Розділ шостий,
де Олянка на власні очі бачить підступного діркокрута і його помічників, проте розуміє, що зовсім їх не боїться
 
* * *

Розділ сьомий,
у якому Привид Здичавілого Сантехніка згадує свою колишню професію, і це має несподівані наслідки

 

-------------------------------------

 

"Потяг ще раз голосно чмихнув і непорушно застиг. Пасажири з клунками, торбами і валізами стали галасливо запруджувати перон. Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. Поспішати Іванові, чесно кажучи, було нікуди. Через вікно він озирав вокзал, переповнений людьми, які снували туди-сюди, як у велетенському мурашнику..." (Олександр Гаврош)

"Іван Сила вперше потрапив до цирку. Він сидів у шостому ряду, куди дала йому квиток мадам Бухенбах, і з дитячим захопленням дивився на те, що виробляють його нові колеги. Ось вийшов імпресаріо Пандорський у чорному фраку і з неймовірно великим, просто гігантським червоним бантом-метеликом на шиї. У його статечній поставі, розумних чорних очах та вишуканих манерах було стільки поваги та грації, що це мимоволі заворожувало. Він оголошував номери, а своїм почуттям гумору просто розривав публіку. Причому сипав жартами він завжди незворушно, не видаючи себе жодним жестом чи мімікою. А ще Пандорський робив фокуси, витягуючи з капелюха різнокольорові хустки, стрічки, квіти і навіть живого кролика..." (Олександр Гаврош)

До збірки Володимира Лучука "Подарунки для мами" цвійшли вірші: "Заблудилась пісенька", "Мак", "Чорний жук", "Прогулянка", "Цвіркунець", "Незабудки", "Півень", "Ніч", "Золотий дощ", "Тільки мама", "Дарунки для мами".