Василь Сухомлинський
УРЯТУВАВ СОНЕЧКО
Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунули чорні хмари. Пішов дощ.
Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько. Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя.
Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки.
Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибину.
Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівець.
Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець.
Раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко.
Воно бігало від одного краю острівця до другого.
«Чому ж воно не летить?» — подумав Василько. Йому стало жаль сонечка.
Острівець ставав уce меншим. Ось він такий, як п’ятачок. Ось він yже не більше копійки.
Сонечко сиділо непорушно.
Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки.
Та він устиг урятувати сонечко.
За матеріалами: "Друзі". Оповідання. Харків, видавництво "Белкар-книга", 2016 р., стор. 22 - 23.
Більше творів Василя Сухомлинського на "Малій Сторінці":
Чудовий твір!
мені дуже сподобався текст