Публікації за тегом: Діти

"Сніг не сходить ще з полів,
Ще не видно журавлів,
В небі сонечко сміється
До землі ледь, ледь торкнеться 
День помалу прибуває,
Який місяць? Хто з вас знає? "

(Юлія Хандожинська)

Читайте у цьому розділі твори Марійки Підгірянки, Олександра Олеся, Нелі Шейко-Медведєвої,  Івана Франка, Івана Андрусяка, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Володимира Нагорняка, Олега Гончарова, Раїси Гончарової та інших українських авторів. 

"А хурделиця  не  спить 
Білим  снігом  тупотить
Знають  всі  це, знає  учень
Другий  місяць  зими -  січень.

(Юлія Хандожинська)

 

"Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався."

(Юлія Хандожинська)

 

У цьому розділі зібрані поезії Володимира Нагорняка для дітей - його графічна та звукова абетки, вірші про Україну, та про пори року, безконечники, забавлянки та багато інших цікавинок.

«Весна», «Пiдсніжник», «Сонце», «Сонячний зайчик», «Писанка», «Великдень», «Великоднiй Hiжин» - вірші Тетяни Винник, що увійшли до цієї добірочки дитячих поезій про весну. 

"Субота… Вероніка збирала речі для дитячого будинку. Її діти вже повиростали, то не викидати ж їх на смітник? Благодійністю вона займалась вже давно: то надішле гроші, то принесе діткам цукерки чи іграшки їм передасть. Жінка вважала, що кожна дитина заслуговує хоч на маленьку приємність. Вона дістала із комоду стару ляльку. Коли вона була малою, ніколи з нею не розлучалась. Згадалась їй одна не дуже приємна історія, пов'язана з цією іграшкою. 
Було це, мабуть, в класі третьому..." (Софія Дяченко)

"Україно моя", "Земля, освячена Тарасом", "Я з цих країв", "Барвінок", "Осколки серця" - вірші з книги Володимира Нагорняка "Український рік".

До поеми-казки Ігоря Калинця "Веселка" увійшли поезії: "Пісенька", "Дві пісеньки про синє", "Наш стяг", "Пісенька на закінчення";  казки: "Казочка про сльозу", "Казка про сім сестер і Чорного Князенка" та багато цікавих загадок.

"Скоріш, люба весно, до нас прибувай, 
Щоб знову озвавсь соловейками гай, 
Щоб знов зеленіли веселі лани, 
Від сонечка сил набирались вони. 
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках, 
А ми — всі дівчатка — були у вінках!"

(Марія Познанська)

"Хоробрий заєць", "Котяча рибалка", "Летіло три сороки", "Базар", "Гусині", "Козеня", "Де стояло літо", "Ми підемо до лісу", "Йде в кожусі Миколай", "Пісенька про Святого Миколая", "Бурулька", "Пісенька про капітанів", "Таємниці" - такі дитячі вірші увійшли до збірки Леоніда Талалая "Хоробрий заєць".

"Ткала зимонька білу сорочку, 
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила, 
У підмайстри мороз запросила."

(Наталя Карпенко)

"Настала ніч у лісі. По стовбурах товстих дерев постукує мороз, падає легкий сріблястий іній. У темному високому небі висипала сила-силенна яскравих зимових зірок. Тихо, ані шелесне в зимовому лісі та на заметених снігом лісових галявинах. Але і в морозяні зимові ночі триває життя в лісі. Ось хруснула і зломилась мерзла гілка — це пробіг попід деревами, м’яко підстрибуючи, заєць-біляк. Щось ухнуло і жахно враз зареготало: то пугукнув пугач. Завили і вмовкли вовки..." (Іван Соколов-Микитов)

 

 

"Живуть в океані величезні хижаки – акули. Їдять різних тварин – риб, морських котиків, тюленів, навіть необережних крокодилів. Можуть відкусити шматок човна або з’їсти цілу консервну банку. Акули дуже небезпечні і немає в воді істоти, яка б їх не боялась... Крім маленького смугастого лосося – смачної невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять? Все почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували в світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь – на суші, в повітрі, та не в воді. Володарем вод була акула – мастодонт. У небі ширяли птеродактилі – гігантські літаючі ящери, по суші ходили велетенські диплодоки та тиранозаври. Вони не дожили до наших днів, а акули й досі є... Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання..." (Юлія Смаль)

"Визирну з колиски 
Тонкого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.

Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!"  (Наталя Карпенко)

 

За своє життя Євген Гуцало написав майже п’ять десятків книжок, його оповідання, повісті, романи стали класикою сучасної української літератури. І хоча більшість його творів адресовані дорослому читачеві, однак найбільше Євген Пилипович любив писати для дітей. Можливо тому, що й сам тоді перетворювався на веселого, вигадливого, а часом бешкетного хлопчика, котрий щодня по-новому відкриває для себе світ і хоче поділитися цими неймовірними відкриттями з нами. 

«Писанка», «Великдень», «День Великий», «Великоднiй Hiжин» - вірші Тетяни Винник, що увійшли до цієї добірочки дитячих поезій про Великдень.

Тепла, чарівна, барвиста добірочка дитячих віршів від української поетеси Наталі Карпенко приваблює як маленьких так і дорослих читачів.

До цієї добірки зимових оповідань, написаних Іваном Соколовим-Микитовим, перекладених Григором Тютюнником та ілюстрованих Тетяною Капустіною, увійшли такі: "Зима", "На узліссі", "Тетеруки", "На лісовій дорозі", "Глухарі", "Біляк та куниця", "У барлозі", "Вовки", "Олені", "Зимова ніч".

 

 

 

 

"Завітав Чорний Князенко до нашої господи і просить руки Червоної. "Не віддамо,— кажуть Мати,— бо вона Любов, кохає Мак у полі. Іди, іди, Чорний Князю, пріч — хай тебе кохає темна Ніч. Через рік знову приходить: "Дозвольте заручитися з Оранжевою." "А я піду за того, кого сама виберу: я Доля. Хай тобі жоною буде Ніч! Ти моєї долі не каліч. Ще один рік пролетів. "Так віддайте Жовту,"— благає Чорний Князенко. "А я Розлука: нащо побиратися, коли розлучатися? Ізгинь, ізгинь, Чорний Князю, з віч! Хай тобі жоною буде Ніч."" (Ігор Калинець)