"...У неділю вранці, ще сонце не зійшло і темрява вкривала землю, а Марія Магдалина і Сальомея спішили вже до гробу Господнього. Вони бачили напередодні, як справедливий Йосиф з Ари-матеї клав тіло Христове у своїй скельній гробниці. А тепер ішли туди з пахучими олійками з мирри й альое, щоб намастити тіло Вчителя. Коли прийшли на місце, побачили, що камінь при вході відвалений, а гріб порожній. Збентежені, не знали, що це значить — аж ось з’явився над гробом янгол у білій, ясній як блискавка одежі і промовив: "Чому шукаєте живого між умерлими? Чи не провістив Він усе те, що з Ним сталося? Чи не провістив, що третього дня воскресне?" І жінки з радістю відійшли від гробу, щоб сповістити добру новину Його учням і вірним..." (Костянтина Малицька)
"Милочка Петриківська, завжди безтурботна й усміхнена, перша красуня сьомого «Б», в яку по черзі закохувалися всі хлопці класу, раптом перемінилася. У понеділок прийшла до школи заплакана і сумна. На всі розпитування тільки махала рукою і одверталася. За весь день ні разу не усміхнулася. Навіть коли Вова Сорока, намагаючись її розвеселити, став на парті догори ногами. "Понеділок — важкий день", — заспокоїв Вову Шурик Дармовис. Але й у вівторок Милочка була заплакана й сумна. "Мовчить, нічого не каже", — розгублено розводила руками Оксана Фіцелович. На парті догори дриґом стали вряд Вова Сорока, Шурик Дармовис, Женя Кисіль і Вітасик Дорошенко. Але Милочка навіть голови не підвела. А коли й у середу Милочка прийшла до школи заплакана, сьомий «Б» вже не на жарт стурбувався...." (Всеволод Нестайко)
"...Несміло, наче випадково, мружиться на землю сонечко. Всі, хіба окрім холодного, аж білого, снігу, радіють його першим привітикам. Сніг злиться: тане, зменшується, збігає безпечними каламутними струмочками і зникає. Взамін із-під торішнього листя нетерпляче випурхнув перший живий підсніжничок… другий… третій… ой, та їх тут – море! А ось, біля твого ж таки міського будинку, просвердлила мертву товщу асфальту тендітненька кульбаба. Яка сила!!!..." (Володимир Нагорняк)
Всеволод Нестайко. Повість "«Барабашка» ховається під землею" (з книги "Неймовірні детективи")
""Ти гадаєш, що це вбивство?" — спитав капітан Горбатюк. "Не виключено, — зітхнув капітан Попенко. — Для самогубства підстав жодних. Для втечі — теж. Справи у фірмі чудові. Прибутки ростуть. Нещодавно придбав у балерини оперного театру «Тойоту». Здоров'я нівроку. У коханні щастить. Восени збирався одружитися. Як то кажуть, фортуна усміхалася з усією прихильністю". "А якихось зловживань, порушень у фірмі не помічалося?" "Жодних. Я сам перевіряв. Він проходив свідком у справі одного підприємства. Мав із ними ділові контакти. В інших клієнтів у звітності плутанина. У нього — повний ажур". "Може, кудись поїхав. До батьків абощо". "Нема в нього батьків, — мовив Анатолій Петрович. — Інтернатський. Мати-одиначка померла, як йому було три роки. І родичів близьких нема. Самостійний був хлопець. Всього досяг власними силами. Без підтримки. Я таких поважаю"..." (Всеволод Нестайко)
Всеволод Нестайко. "До катастрофи лишалося кілька секунд" (повість з книги "Неймовірні детективи")
"«Капітане Горбатюк! Ти вважаєш себе великим сищиком, але ти такий самий нездара, як і вся сучасна міліцейська шарага. Щоб довести це, заздалегідь попереджаю: тринадцятого липня на тринадцятому кілометрі Південного шосе о десятій вечора відбудеться катастрофа. Загине багато людей, у тому числі жінки й діти. Акція провадиться на знак протесту проти гнилої міліцейської системи, яка ні на що не здатна. У вас три дні в запасі, але ви, козли, все одно нічого не зможете зробити.Отож чекайте катастрофи. Тринадцятий Апостол». "Отакого, друже, листа одержав я сьогодні. На, полюбуйся", — капітан Горбатюк простягнув капітанові Попенку аркуш із надрукованим на принтері текстом. Анатолій Петрович довго роздивлявся, перечитував, потім сказав: "Гадаю, це хтось із твоїх колишніх «клієнтів». Що, як то кажуть, затаїв у душі помсту і, вийшовши після відсидки, вирішив тебе полякати"..." (Всеволод Нестайко)
"Стала аж на пальчики, тихо-тихо,
Дотяглася мисочки, там – горіхи.
Смакувала б досита, було б втіхи,
Зубки ж налякалися, лихо моє, лихо..."(Галина Мирослава)
"Головне - не переставати мріяти про космос, і мрія здійсниться. На питання «чи важко стати космонавтом?», я відповідаю: «якщо цю мрію зміг втілити у життя хлопчик із буковинського села, її може здійснити будь-хто». Тут ніяких таємниць у мене немає. Все дуже просто – треба мати мрію, із якої все починається, і багато працювати». Серед сузір'ївців, я впевнений, є майбутні конструктори ракетної техніки, космонавти. Перед ними стоять завдання – створити принципово нові ракетні двигуни, принцип роботи яких полягав би у використанні природних сил і які існують у Всесвіті, – гравітаційних і електромагнітних. Освоєння далекого космосу, польоти на інші планети – ці завдання також будуть під силу сузір`івцям. Саме у такий спосіб вони зроблять внесок у підкорення космосу, прославлять себе і нашу державу." (Леонід Каденюк)
"Україно моя", "Земля, освячена Тарасом", "Я з цих країв", "Барвінок", "Осколки серця", "Симфонія весни", "Куди пішли?", "Йдемо з батьком по гриби", "Вовк, коза й капуста", "Херсонський сніг" - вірші з книги Володимира Нагорняка "Український рік".
"Ой весно-весняночко,
Сонячна паняночко,
Ти прилинь скоріш до нас
Талою водичкою,
Килимом-травичкою,
Журавлями у ранковий час."
(Микола Гринчук)
Великдень – одне з найособливіших, найсвітліших та найбільш очікуваних християнських свят. Кожна родина заздалегідь готується до цього дня, а одним із найважливіших його атрибутів є традиційна українська писанка. Але процес її створення має багато нюансів, без знання яких результат може і не вдатися. Тому всім, хто хоче наповнити свій великодній кошик розписаними за всіма правилами яєчками, радимо відвідати майстер-клас з писанкарства, де ви навчитеся власноруч створювати традиційну великодню прикрасу – писанку!
Арт-студія «Ліхтарик» – це творча студія в самому серці Києва. Розмістившись на печерських пагорбах, майстри мистецтва надихаються красою київської давнини та дарують це натхнення усім відвідувачам студії. Вони прагнуть інтегрувати традиційні ремесла в бурхливе життя мегаполісу, знайомлячи своїх гостей з гончарством, петриківкою та мозаїкою. На майстер-класах з живопису гості знайомляться з різноманітними техніками - від традиційного олійного живопису, акварелі та пастелі до сучасного напряму кавового живопису.
Твори Марії Деленко
Марія Деленко — авторка дитячих книжок «Кольорова пісня слова», «Абетка», «Вчаться пальчики писати», «Пішов дзбанчик у танчик», «АБВГҐДЕЙКА», «Лічилка для Данилка», «У князівстві Світоярка», «Котячі історії», «Як Данилко Дзвоника знайшов». Членкиня Всеукраїнського літературного об'єднання «Письменники Бойківщини» та Української Асоціації письменників.
До циклу загадок Тетяни Строкач "Казковий світ Василя Сухомлинського" увійшли такі: "Зайчик і горобина", "Ледача подушка", "Хлопчик хотів приголубити сніжинку", "Як бджілка знаходить квітку конвалії?", "Райдуга в бурульці", "Лялька під дощем", "Як котові соромно стало", "Камінь".
Національна суспільна телерадіокомпанія України запустила сайт і цілодобове радіо з аудіо-казками українською мовою. Казки різних народів світу озвучили: актор театру, кіно та дубляжу Євген Малуха, вокаліст гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, учасник гурту DakhaBrakha Марко Галаневич і лідерка гурту «Крихітка» Саша Кольцова. З сайту також можна завантажити розмальовки з героями казок. Радіохвиля авторських казок українською мовою для дітей доступна на сайті 24 години. У плеєрі наразі понад 250 аудіоказок.
Оповідки Володимира Нагорняка про усі пори року - з книги "Український рік".
"Королівством – а воно саме так і називалося – РІК, - правив знаний по всіх усюдах МОРОЗ. Дід МОРОЗ. Величали його між собою не інакше, як дідом. Настільки був старий-старий, аж вічний. Правив… розуміли, звичайно ж, розуміли, що правив-то королівством аж ніяк не МОРОЗ, - роки, роки!, - а його чотири доньки – ЗИМА, ВЕСНА, ЛІТО та ОСІНЬ..." (Володимир Нагорняк)
«Вакації», «Весна», «Весняна музика», «Далекій Україні», «До праці», «До школи», «За тих, що впали», «Квіти України», «Летить літак», «Листопад», «Ми молоді», «Мій рідний край», «Моїй Мамі», «Молитва до св. о. Миколая», «Молитва українських дітей», «На прощання», «Найкраща писанка», «Наш Львів», «Наш садочок», «Наша грушечка», «Не жаль вам», «Осінь», «Отче наш», «Перший сніг», «Перші квіти», «Під ялинкою», «Поклін праці», «При ватрі», «Прощай літо», «Різдвяний спогад», «Святий Миколай», «Серце України», «Сніговий дід», «Тобі, о Мамо!», «У Вифлеемі», «Україна», «Химерний березень», «Христос Воскрес!», «Як я виросту» - поезії Іванни Савицької, що увійшли до збірки "Незабудки".
"Всілися рядочком тихо на вербі,
Котики–муркотики сіро–голубі.
Сонечко на котиків скоса погляда,
Промінцями котиків ніжно зігріва..."(Юлія Хандожинська)
"Жила собі дівчинка на ім’я Уля. Жила вона в малесенькому селищі. Коли там починається весна, там дуже дзвінко дзюрчить вода в річці, солов’ї співають, а трава росте, як на малюнках художників. Та одного разу Уля побачила біля свого дому хлопчика, який сумував…" (Вікторія Лабунець)
Тетяна Строкач. Великодні вірші
"Благовіщення", "Вербна неділя", "Чистий четвер", "Великдень" — поезії Тетяни Строкач, що увійшли до цієї святкової весняної добірочки.
"У Лесі на вікні є гарний вазончик. Ще взимку мати купила в місті квіткові цибульки й дала Лесі. "Посади їх у вазончик і добре доглядай: підливай щодня, щоб земля була вогка, а як з'являться листочки, то тримай вазончик на світлі. От і матимеш до Великодня гарні гіацинти", — сказала мама. Леся послухала маму. Посадила квіткові цибульки у гарний вазончик й пильно їх підливала. Через деякий час із землі виткнулись гарні зелені листочки, а незабаром вигналась товстенька міцна стеблинка, на якій визначились цілими рядками пуп'янки. З кожним днем вони все більшали, і Леся ніяк не могла дочекатися, коли вони розкриються. Вона дуже хотіла, щоб до Великодніх свят квіточки розквітли. Тоді можна буде їх поставити на Великодній стіл із свяченим..." (Ніна Наркевич)