Публікації за тегом: Поезії

"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."

(Галина Мирослава)

"Боже! Благослови Україну. 
Благослови мою землю. 
Благослови навіки!"

(Сергій Губерначук)

"Бог терпів – 

і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!""

(Сергій Губерначук)

 "Ой, яка ж вона висока, мамо!
Ой, привіт, мій любий предку, свідку!
На правічний сніг, що ліг між нами, –
я кладу хоч кам’яну, а квітку."

(Сергій Губерначук)

 

"Отож... проблема вибору. Отож будь уважним, отож пильнуй, народе український... Бо яких слуг собі обереш, так вони тобі і служитимуть! Бо кадрове питання – ніхто не відміняв. І головне, що це кадрове питання адресоване нині не висококваліфікованому відділу кадрів чи досвідченому керівництву, а саме... українському народу. Якого від проблеми вибору відволікають стільки побутових турбот. А проблеми є і не тільки побутові. Так, проблеми є... Отож саме про наші проблеми. Вірш у іронічному ключі. Чому так?! Бо тема непроста. Отож, щоб голова від неї менше боліла..." (Володимир Даник)

"Ці жарти і рідні, і любі мені
(Тим паче, що й сам я з козацького роду),
Хоч деякі — вельми дотепні й смішні —
Я чесно позичив у свого народу.

Про гумор його, далебі, знає світ.
Байки його, мудрі, дошкульні й веселі, 
Живуть на землі, мабуть, тисячу літ, 
Осяюють щедро і душі, й оселі.

Сміятися він споконвіку любив.
Чому ж моє серце щемить потихеньку? 
Подейкують, Авеля Каїн убив,
Коли розповів той стару побрехеньку." (Петро Ребро)

 

"...Вже моя нога в праведнім човні,
Човен цей уже відплив.
Висадив мене на святій землі - 
І нема вороття вже мені."

(переклад Ольги Шарко)

 

"Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй."

(Сергій Губерначук)

 

Пісенні поезії поета Володимира Даника: "Український ренесанс", "Я просто вірю Україні",  "Струни тихих бандур", "Світло у вікні".

"Коли навколо, глянь – і темрява, і сніг! –
Коли завії плач – вже у очах твоїх…
Як спалах! Як свіча! Як злива – навесні…
Це світло – вдалині! У рідному вікні."

(Володимир Даник)

 

"Бо й киплять події круто!
Гнат цікавиться завзято:
– Ти скажи... що ж воно буде!
Що нас... все ж... може чекати?!
Влас – той знає... Що і звідки!
А тому відверто й щиро:
– Політична сковорідка?!
Це... не в’їдлива сатира."

(Володимир Даник)

"Місяць – неначе люлька.
Зорі шепочуть: спати.
Тільки мені сьогодні
Хочеться небом стати.
Хочеться захистити
душу
наперстком волі
Від недо-
сконалого слова,
Від незро-
зумілого болю"  (Галина Мирослава)

 

"Ангел, який сміється, –
Це уже трохи біс.
Маски – колишні лиця.
Трави – маленький ліс."

(Ігор Павлюк)

Петро Павлович Ребро - визначний український письменник, один із найвідоміших сучасних гумористів і сатириків, громадський і культурний діяч.

 

"Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…"

(Микола Вінграновський)

"Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум."

(Григорій Сковорода)

"Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу..."
(Іван Франко)

"По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба."

(Ліна Костенко)

 

"...Як нас біда не в’яже,
Знову розгорнем крила:
Тільки б Вкраїні нашій –
Доленька заясніла!.."

(Володимир Даник)

"Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!"

(Наталя Карпенко)

 

 

 

"Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!"

(Володимир Даник)