Публікації за тегом: Поезії

"Крізь призму свічада душі,
Де відбивається сонячне проміння,
Я бачу дні та ночі найсолодші,
Як МАКРОКОСМ усміхається мені…
Мить  зародження тремтливої зірниці -
                               променистого КОХАННЯ…"

(Людмила Кибалка)

 

 

 

Володимир Даник – поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович – член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р., 2019 р., 2021 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

 

 

Людмила Кибалка — сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету  ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони — щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...

 

 

 

"Синьо-жовтий прапор України –
Це безхмарне небо, синє-синє,
А під небом золотіє нива,
І народ – і вільний, і щасливий."

(Наталка Поклад)

"Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна."

(Ігор Січовик)

"З журбою радість обнялась", "Чари ночі", "О слово рідне! Орле скутий!", "Сніг в гаю... але весною", "В дитинстві ще... давно, давно колись", "Айстри" - поезії Олександра Олеся, що увійшли до цієї добірки.

"Матусенько, голубонько моя,
Лише тобі — весняні пишні квіти!
Немов би світанковая зоря,
Синам і донькам у житті ти світиш..."

(Тетяна Строкач)

 

 

 

"- Як ти любиш мене, мамо?
- Дуже сильно я люблю!
Ти життя моє, ти радість -
Лиш для тебе я живу..."

(Оксана Аннич)

Ліна Костенко, Володимир Шовкошитний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Леонід Талалай, Валентина Козак, Валентина Харченко, Борис Олійник, Віктор Баранов, Світлана Йовенко, Анна Багряна, Ніна Гнатюк, Станіслав Бондаренко, Наталя Ільчишина, Юлія Хандожинська, Сергій Губерначук, Марія Яновська, Василь Мелюс, Тетяна Прокоф'єва — українські автори, що створили поезії про Чорнобильську катастрофу, які увійшли до цієї добірки. Читаймо... Пам'ятаймо...

"Ваші сни обвисають верхівки ялинових крил.
Сни-сніги во зимі.
Мов ракети, злітають у вирій різдвяні дерева..."

(Сергій Губерначук)

"Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко."

(Сергій Губерначук)

"Геніальний спосіб був і є – Книгою…
напиши її рукою лівою – не виходить!
піт цигкий на пу́чках стане кригою –
надто холод розуму попід гривою
бриґантиною здавався,
бриґантиною…" (Сергій Губерначук)

"Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє."

(Сергій Губерначук)

 

"Чи мудре слово те?
Чи не мудре слово те?
А я́к сказано воно,
коли мудрість у хаті давно?
А прине́сене слово те..."

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"У хлопчика Чухмарика
ми бачили ліхтарика.
Він чомусь вночі не спить,
щось під носа гомонить,
лиш – з-під ковдри крадькома
блимне світло – і нема..." (Сергій Губерначук)

"Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
Поцілунок сонця й повні жмені ви́шень
я несу до тебе через гич..."
(Сергій Губерначук)

"Переливайся з себе – в мене,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене, 
гаї фантазій розтривож..."

(Сергій Губерначук)

"Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця..."

(Марія Дем'янюк)

 

 

"Розфарбовую свою душу:
Сіре — в синє, а чорне - в зелене.
Розфарбовую своє серце 
У всі відтінки, що має Вселенна..."

(Марія Дем'янюк)

 

"Крила полум'я свічі 
Гладили ікону. 
Білий ангел на плечі — 
Доброта бездонна. 
Віруйте, прошепотів, 
І туман з кадила 
Всі земні гріхи накрив.
Зірка засвітила..."

(Марія Дем'янюк)