Олександр Олесь. Добірка віршів "З журбою радість обнялась"


На відео: вірші Олександра Олеся “З журбою радість обнялась...”, “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”, начитала спеціально для соціального проекту "Книги, що говрять" постійний волонтер проекту Вікторія Ільків за за технічної підтримки радіостудії Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.

 

 

 

 

Олександр Олесь

З ЖУРБОЮ РАДІСТЬ ОБНЯЛАСЬ...

З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, 
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я...
(1906)


* * *


ЧАРИ НОЧІ

Сміються, плачуть солов’ї 
І б’ють піснями в груди: 
«Цілуй, цілуй, цілуй її,— 
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там, 
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши 
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі 
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! 
Чаруйсь, хмілій, впивайся 
І серед мрій і забуття 
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить 
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить, 
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить 
І згаснути не вспіла,—
Гори! Життя — єдина мить, 
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти, 
Коли ввесь світ співає? 
Налагодь струни золоті: 
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок 
З вогнем, з піснями в гості 
На свято радісне квіток, 
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люде, 
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди. 

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі...»
 
Сміються, плачуть солов’ї 
І б’ють піснями в груди: 
«Цілуй, цілуй, цілуй її: 
Знов молодість не буде!»
(1904)

 

* * *

 

О СЛОВО РІДНЕ! ОРЛЕ СКУТИЙ!..

О слово рідне! Орле скутий! 
Чужинцям кинуте на сміх! 
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев! 
Музика зір блакитнооких. 
Шовковий спів степів широких, 
Дніпра між ними левій рев...

О слово! будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися, 
Осяй мій край і розлетися 
Дощами судними над ним.
(1907)

 

* * *

 

АЙСТРИ

Опівночі айстри в саду розцвіли...
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать...

І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна...

Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем...

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма...
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли... І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
(1905)

 

* * *

 

В ДИТИНСТВІ ЩЕ... ДАВНО, ДАВНО КОЛИСЬ…

В дитинстві ще... давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий...
Шумів травою степ шовковий,
Сміявся день, пісні лились...

Весь Божий світ сміявсь, радів...
Раділо сонце, ниви, луки...
І я не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів...
(1904)

 

* * *

 

СНІГ В ГАЮ... АЛЕ ВЕСНОЮ…

Сніг в гаю... але весною
Розів’ється гай...
...Може, долею ясною
Зацвіте й мій край.

В небі мла, а сонце гляне,-
Мла розтане в мить...
...Може, й мій народ повстане,
Морем зашумить!

Сон... але всю землю збуде
Жайворон-гонець...
...Може, й ти, мій сонний люде,
Знайдеш сну кінець.

Смерть... Але її задуше
Пісня, сміх і рух...
...Ой скажи, народна душе,
Де живий твій дух?

. . . . . . . . . . . . . 
. . . . . . . . . . . . . 

На обличчі рабство, туга,
Безпросвітна мла...
Де ж то гордість твого духа —
Вільного орла?

Що вона в тобі робила,
Як віки ти гнив,
Почорнілая могила
Між зелених нив?!

Як вулкан, стоїш ти, згаслий,
Але чую я,
Що в душі твоїй прекрасній
Море ще огня.

Вірю я, що обороне
Сам себе мій край...
О мій велетню Самсоне,
Пута розривай!!
(1906)

 

З журбою радість обнялась. Добірка віршів Олександра Олеся.

За матеріалами: Олександр Олесь. "З журбою радість обнялась". Вальдгайм-Еберле, Відень. Кн.1, видання третє.

 

 

Більше творів Олександра Олеся на "Малій Сторінці":

Олександр Олесь, український поет
Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною. Поет не полишав надії повернутися на Батьківщину і вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою.

Останні коментарі до сторінки
«Олександр Олесь. Добірка віршів "З журбою радість обнялась" »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми