"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки
Й подарував їй славну долю й щиру.Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні...
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."(Галина Римар)
"Пливу всім плином по Тобі,
де зупинилися два серця.
Поміж рожевих голубів,
між світлих душ і чорних вдів
Тепер не смійся і не сердься!
Тепер ми зернятко одне,
хай вітер нас закине в гори.
Хто знав Тебе або Мене –
нехай ті гори обмине..,
бо наше щастя – їхнє горе!"(Сергій Губерначук)
"Вона народила сина,
Навчила його ходити.
Як виріс, казала: “Дитино,
Приходимо в світ, щоб любити!”
В очах його сині волошки,
А коси, мов стигле жито.
Він жити не вміє “потрошку” –
На краще все прагне змінити...."(Марія Дем'янюк)
Галина Римар. Вірш "Про Івана Огієнка"
"Малий Іванко народився взимку,
в морозну, сніжну, світлу диво-ніч,
це стало чотирнадцятого січня,
в селянській хаті, у Брусилові.
Про нього гарно дбали діти старші -
Одарка, Федір, і Палажка, і Василь,
й Михайло. Поважали працю змалку.
Усьому вчились у своїх батьків..."(Галина Римар)
"Наснилось калині,
Що хлопця любила.
Від згадки про те паленіли уста,
А вже ж і не літо, осіння сльота.
А вже ж і не осінь, холодна зима.
І вітер б’є в очі і сонця нема.
Наснилось калині,
Що хлопця любила.
З вогню в нього губи,
Її він голубив…"(Володимир Даник)
"Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця.
Ніжність твоя до нестями
гладить моє волосся.
Серце ледь чутно співає,
райдужне двоголосся.
Звідки такі мережки
слів неймовірно ніжних?.."
(Марія Дем’янюк)
Галина Бойко. Різдвяні поезії
"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”(Галина Бойко)
Володимир Даник. Новорічно-усміхнене...
"А надія горить, як свіча,
І невпевнено так, і стооко!
Ну, чого нам завжди вистача
І біди, і тяжкої мороки?!
Але кожен погодитись рад –
Бо і доля до болю смугаста! –
Що країна маленьких зарплат –
Все ж... країна найбільшого щастя!"(Володимир Даник)
"Очі і ніжні, і милі!
Юності даль золота.
Ніби вируюча хвиля,
Линуть квітучі літа!
Роки студентські крилаті!
Прийде хвилина оця –
Знову у вальсі кружляти,
Щоб поєднати серця!"(Володимир Даник)
Наталя Карпенко. Зимові поезії для дітей
"...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."(Наталя Карпенко)
"Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."(Наталя Карпенко)
Ірина Мацкова - член Спілки українських письменників Словаччини. В Україні зі своєю поетичною та пісенною творчістю виступала на радіо «Культура», в школах, бібліотеках, в Національному музеї літератури України. Приймала участь у благодійних акціях українських письменників та Всеукраїнського Інтеграційного Руху "ВІР в Україну" - Believe in Ukraine по допомозі дітям-сиротам, важко хворим дітям та школярам бібліотеки міста Красногорівка. У Словаччині виступала на радіо та телебаченні в передачах національних меншин, серед української громади, молоді та жителів міст, пропагуючи українську культуру, народні традиції. Нагороджена дипломами Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2017 - 2019 р.р.) у номінаціях: "Віршовані твори для дітей" та "Пісенна лірика". Увазі наших любих читачів пропонуємо добірки поезій, надрукованих у літературно-мистецькому та публіцистичному журналі Спілки українських письменників Словаччини «ДУКЛЯ», журналі для дітей «ВЕСЕЛКА», в двотижневику Союзу русинів-українців Словаччини «НОВЕ ЖИТТЯ», в культурологічному просвітницькому тижневику «Слово Просвіти» та у поетичній збірці «Прийде Весна» (2019 р.).
"Згадується… Колись надіслав кілька пісенних віршів одному з композиторів Черкащини, а потім одержую відповідь. Мовляв, так, вірші цікаві… Але ще цікавіше, а що у вас вийшло нині, так би мовити… з-під пера! Якби подібне питання у ці дні виникло б у читачів щодо творчих поривань такого майстра слова, як Вадим Крищенко, то хорошою відповіддю на нього могла б бути досить розлога публікація поета у газеті «Літературна Україна» (номер від 23 листопада 2019 року). Приведені там і вірші з пісенним корінням, і вірші загалом не пісенні. Що аж ніяк не применшує ні глибини їх змісту, ні актуальності їх тематики. Вірш, яким розпочинається добірка, має назву «Я нікого уже не боюсь». Поет пише нібито про власне, про глибоко особисте. Але це глибоко особисте дуже близьке думам і прагненням багатьох українців..." (Володимир Даник)
Марія Дем’янюк. «Як сміється і співає радісно малеча…» - дитячі вірші з поетичної збірки «Світань»
"І муркоче котик
Лагідний Муркотик.
Муркотить тихенько
Пісеньку гарненьку:
“Мур-мур-мур, дитятко,
Треба міцно спатки,
Щоб раненько встати,
Мишку вполювати.
Їй замуркотіти
Й потім відпустити”."(Марія Дем’янюк)
Гумористичні твори Володимира Даника
"Життя… гай-гай… і радістю, й журбою…
Бо і немало – і снігів, і криг!
Степан, бува, іронією злою
Може дістати кожного і всіх.
Степан доводить… бо і вдача – рвійна!
Бо все ж у нього – судження своє.
– У нас начальство – дуже релігійне…
Бо по церквах – завжди поклони б’є!
Свою ж незгоду з ним – зразу ж Микита.
– Даремно ти це зводиш… на хи-хи…
За це потрібно все ж… тільки хвалити!
Бо як-не-як… замолюють гріхи."(Володимир Даник)
"Моя Україна не зубожіла,
Досить стогнати!
ЇЇ вічна слава вогнем не згоріла –
Треба лиш знати.
Моя Україна стрічає світанки
У променях бою.
В її поєдинках загоюють рани
Могутні герої.
Моя Україна не тужить,
Вона здобуває!
Хто землю осквернить, спаплюжить,
В блаженному гніві палає..."(Володимир Ухач)
Володимир Даник. Поетичні усмішки
"В голосі Гриця – і штормів, і гроз,
Вкотре до кума присікався строго:
– Ти у політику... пнешся чогось...
А ти у ній – розумієш хоч трохи?!
Ну, а кум скаже – як чарку налий...
І усміхнеться і стрімко, і юно:
– Ну, як політик... я трохи слабкий,
Я фахівець з блокування трибуни!" (Володимир Даник)
Сергій Губерначук. Поезії циклу "Щодня"
"Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.
Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка." (Сергій Губерначук)
"Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде."(Наталя Карпенко)
