Галина Римар
Про Івана Огієнка
І частина. Дитинство
|
Малий Іванко народився взимку, в морозну, сніжну, світлу диво-ніч, це стало чотирнадцятого січня, в селянській хаті, у Брусилові. Про нього гарно дбали діти старші - Одарка, Федір, і Палажка, і Василь, й Михайло. Поважали працю змалку. Усьому вчились у своїх батьків. Матуся Єфросинія - побожна. Із козаків походить батьків рід. Організатор Кліщинського бунту їх предок - ватажок козак Максим. ...Як два годочки меншому минуло, не стало годувальника-отця... Запряжені в важку від дров підводу злякались коні - й трапилась біда! Матусі з дітками живеться ой нелегко. Сини і доньки мусять мамі помагать. Доводиться й у наймах заробляти, і ремесло кушнірське переймать... Іванко мамі всюди підсобляє - до лісу ходить - для опалу хмиз збирає, на плантаціях сапає з матусею і буряки, і хміль... У 9 літ пішов Іванко в школу. Учитись хоче. Та зима прийшла. Нема у що узутися-вдягтися - тож вчиться сам, ще й іншим помага. Захоплено "Життя святих" читає, і відкриває зовсім інший світ - найперше маємо про Душу дбати, служіння Богові - прозріння мить. В 12 років - з вірою згадає у виданій брошурі у Холмі, - як до Великодня з матусею не мали не те що паски - й хліба на столі. І хлопець твердо вирішив постити всю страсну п’ятницю. Як ніс із лісу хмиз, сів відпочити - аж з піску ріжечок п’ятирублівки царської стирчить! "Чи сон усе це? Ні, правдива дійсність!" - схопивсь, на плечі дрова - і бігцем до мами радісний помчав хлопчина прудко. Й Великдень мали - кращий над усе! Іван скінчив чотирирічну школу. Із мамою до Києва іде вступати до військово-фельдшерської школи. Як вступить - не платитиме за те. Чотири курси - і 6 літ в лікарні належало по тому відробить. У кожну вільну мить юнак читає. Історію, літературу вчить. Іще в 15 літ передплатив часопис (на власні кошти, в наймах заробив) і вже статтю свою в ній публікує, як важко простим людям нині жить. У Києві цікавиться театром, з Андрієм Короваєм подруживсь. Із 10 рублів зарплати в місяць три для матусі шле, як справжній син. 5 - репетиторові свому платить, щоб іспит за гімназію складать. Історико-філологічним марить. Та мусить до медичного вступать... |
|
(За документально-публіцистичною оповіддю доктора філологічних наук, академіка Академії наук вищої школи України, засновника і директора науково-видавничого центру «Наша культура і наука» пана Миколи Степановича Тимошика про щирого українця Івана Івановича Огієнка (митрополита Іларіона) - "Його бій за державність" 2017 року видання )
Останні коментарі до сторінки
«Галина Римар. Вірш "Про Івана Огієнка"»:
Всьго відгуків: 1
+ Додати коментар
Дякую! Гарно! А далі буде?