Картини Олексія Коваля, написані емаллю, називають кодом нації, квінтесенцією усього, що ви бачили чи знаєте про Україну, природу, подорожі, життя. Теми для творів Олексій обирає позачасові. Через них можна відчути зв’язок поколінь. На виставці Олексія Коваля “Зустріч”, що триватиме у "Зеленій канапі" до 19 лютого, на вас чекатимуть нові твори майстра із серій “Україна”, “Пейзаж”, “Натюрморти” у техніках гарячої емалі, а також не бачені досі у Львові кольорові офорти художника.
"Розпочалася нова доба. Ще було увімкнено режим ночі. В ілюмінаторах мерехтіло тихе зоряне світло. Й пам’ять про невидиму далеку гарячу зірку, яка для Землі завжди світить у режимі світанку. Залишилось дві доби екранування, а потім їхній відсік, який під час переходу через Простір ЕлI з невідомих причин відокремився від зорельоту «Мажара», стане видимим для мешканців незвіданої планети Етерії. За правилами — потенційний ворог, особливо з більш розвиненими технологіями, не має отримати жодної інформації про Землю. Рішення прийнято. Не тепер — щоразу, напередодні польоту, кожен із зорельотців мав підтвердити свою готовність у разі необхідності здійснити це. А саме: якщо протягом двох діб за Богданою, Устимом, Уляною і їхнім капітаном Василем не прилетить із Землі рятівний зореліт, то у відсіку ними буде увімкнено режим самоліквідації..." (Олена Більчук)
"Зненацька почувся легкий плескіт. Уля простягнула руку й натрапила на стінку. Провела долонею вище — стінка обірвалася. Повітря біля пальців відчулося теплішим, ніж біля обличчя. Це, напевно, акваріум. Розплющила очі. Так, це він. «Не люблю акваріумів», — подумала дівчина. — Зачекай, я скоро, — сказала пані Зоряна і вийшла в коридор, м’яко торкаючись підлоги підборами. Уля озирнулася — вона була в кабінеті пані Зоряни, завідуючої бібліотекою Університету історії. На великому настінному екрані змінювалися старовинні мапи. Їх загадково освітлювало сонячне проміння, що мерехтіло крізь жовто-блакитно-зелений вітраж. Неподалік, на одному зі стільців, сидів поважний чоловік, — він із цікавістю поглянув на дівчину. Уля кивнула, чоловік відповів. Вона присіла поруч..." (Олена Більчук)
««Як же цей торс нагадує тюленя. Тюленя, коли він не у воді. Істоту, що знаходиться у менш сприятливому для руху середовищі. Тільки тюлені, зазвичай, дивляться прямо або вбік, а тут — уверх…» «Улю!» — покликав Устим. І теж підійшов до скульптури Олександра Архипенка, що розташовувалась на невеликому майдані Саду просторових експериментів — архітектурного комплексу поряд із Центром дослідження Космосу. На майданчику, майстерно викладеному мозаїчною бруківкою, було з десяток скульптурних композицій різних авторів...» (Олена Більчук)
«— Несторе, трохи далі, не над вухом, — одмахнулася рукою Уля від племінника, який стояв поряд і смачно хрумкав своїм улюбленим фруктом, ще недостиглим етеєм. Хлопчик неохоче, все ж відійшов: він знав, що Уля пілотує зорельотами і, буває, їй після польоту треба побути наодинці. От і тепер: вона втекла зі святкування Галактичного року — сиділа біля вікна й задумливо дивилася крізь шибку на рівненьку смужку фіолетових айстр, а ще — на нерозкриті квіти енотери, що з’явилися в саду звідкіля не візьмись. Ех, зорельотопадів подушками зараз не буде...»
(Олена Більчук)
У книжці Олени Федорчук вперше досліджено походження та розвиток художніх виробів а бісеру на українських теренах. Найбільшу увагу зосереджено на народних прикрасах з бісеру - самобутньому явищі української культури ХІХ - ХХ столітть. У книзі добре описано технологію виготовлення та комлозиційно-художні особливості цих, свого часу надзвичайно популярних, доповнень народної ноші українців.
У колі річних свят Купало — одне з найголовніших і відзначалося урочисто, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повір’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.
«
Завітайте до онлайн-галереї відомої української художниці Ольги Браун на "Малій Сторінці". Пані Ольга у 1982 році закінчила Львівську Академію Мистецтв (тоді - Львівський Інститут Прикладного та Декоративного Мистецтва), кафедра текстилю. З того часу працювала і виставлялась у Львові. У 1997 році емігрувала до Великобританії, де зараз живе і працює. Пані Ольга є членом товариства художників у Челсі. Приймала участь у виставках у галереї Мал, художньому товаристві Челсі, Королівському художньому коледжі та деяких інших Лондонських галереях. Приймала участь у проекті "Привиди зниклих птахів" із провідними британськими художниками. Ольга Браун має премії (awards) за ліпший пейзаж Лондона від художнього товариства у Челсі, The Great Art Award від жіночого художнього товариства ( Mall Galleries), і премію за ліпший фігуративний живопис від Хескес Хаббард художнього товариства.
У навчально-методичному посібнику «Українське мистецтво витинанки» розкривається стародавній вид мистецтва «Витинанки». Його історія виникнення, особливості композиційного вирішення надихнуть майбутніх митців на творчу діяльність і бажання продовжувати мистецькі традиції рідного народу.
«Нові будівлі зі скла та бетону. Вони можуть подобатись, можуть викликати відразу. Як свого часу електрика, так і скляні поверхні сьогодні змінюють моє місто. Я тільки спостерігаю. Але зізнаюсь – ритми, які віддзеркалюються у скляних поверхнях, мене заворожують», – розповідає Олеся Джураєва. За словами авторки, звичка спостерігати за еволюцією архітектури міста надихнула її на створення колажів із відбитків ліногравюр, над якими художниця працювала майже весь 2018 рік.
У цьому розділі пропонуємо Вам оглянути малюнки Лізи Слюсаренко, навіяні японськими мультиками. Споглядаймо та тішмося, що представниця теперішнього юного покоління росте такою неординарною, цілеспрямованою і талановитою.
"Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна біля одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині - листя і грона жовтогарячих плодів. Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. Пожовкли на горобині листочки, і кожний плодик став червонішим. А ялинка зовсім не змінилась. Хвоїнки зелені-зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими і лишились. Ялинка дивилась на свою подругу і милувалась нею. Яка то вона гарна стала!..." (Галина Демченко)
На завершення публікації книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання" надаємо добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з цієї книги без описань та пояснень.
Ця стаття - продовження попередньої, де публікуємо добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання".
Пропонуємо завершальну добірку ілюстрацій орнаментів вишивок з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання".
Дивіться оповідки майстрині Ірини Михалевич про наступне:
Писанка із села Суржа, що на Поділлі
Пишемо писанку "Юрдана" з колекції Володимира Ястребова
Бессарабські писанки: краса, що нас об'єднує
Писанка "Клиння". Червоно-чорний лабіринт
Оповідка про червоно-чорну бессарабську писанку (символіка, орнаментика, техніка виконання)
Писанки Центральної України. Писанка "Заступці": цікаві геометричні орнаменти
Дослідження про "рослинні" назви писанок середньої Наддніпрянщини
Відтворюємо болгарські писанки. Писанка «Крестовца» на жовтій основі
Пишемо писанку з ломаним хрестом з колекції Володимира Ястребова
Шукаємо вишуканих рішень: писанка з червоними лініями основи
Рідкісна красуня — подільська писанка
Яку б то написати. Обираємо орнамент
Ось і настала золота осінь. Навколо - різнобарвні листя, каштани, жолуді... У школах і дитячих садочках відбуваються свята врожаю... Щоб створити собі та оточуючим гарний настрій, треба не пошкодувати часу на осіннє оформлення будинку, класу або групи в дитячому садку. В першу чергу ми рекомендуємо вам прикрасити вікна. І тут нам на допомогу прийдуть осінні витинанки. Найбільшою популярністю користуються витинанки осіннього листя: кленові, березові, дубові - різних кольорів і розмірів. Витинанками осіннього листя доречно прикрасити не тільки вікна, а й стіни. Красиво виглядають витинанки осіннього листя, підвішені на ниточках до стелі або люстри. Популярними персонажами шаблонів осінніх витинанок є також білочки, їжачки, грибочки, грона горобини і т.п.
Часто у рукоділлі доводиться користуватися викройками. Це окремі деталі майбутнього виробу, виготовлені з паперу, тонкого картону або клейонки. Викройки багаторазового користування називаються лекала. Викройки виготовляють за зразками, малюнками, кресленнями за допомогою лінійки та косинця... Всі ми любимо милуватися гарними виробами — майстерно виконаними і прикрашеними. Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони зроблені, та інструментів, якими користувалися в роботі... Залежно від призначення виробу треба визначити техніку вишивання, підібрати відповідний узор і знайти для нього місце на виробі, продумати спосіб переведення малюнка на тканину, підібрати нитки по кольору, товщині й гатунку...
Кожному народу, кожній місцевості властиві не тільки орнаментальні традиції, а й свої кольорові поєднання. Колорит узору, тобто багатство та характер кольорових відтінків, об’єднаних в один основний тон, може бути візитною карткою цілого регіону або окремого села. Гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків відіграє дуже важливу роль у всіх видах народної творчості.
