Публікації за тегом: Свято

"... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...

До збірки дитячої поезії Уляни Кравченко увійшли вірші: "Заспів", "Проліски", "Веснівка", , "Квіти", "Хрущі", "Конвалії", "На Зелені Свята", "Лелії", "Квітка і гусінь", "Незабудка", "Кіточка", "Пташка в клітці", "Думка" ("Ой, скажи мені, струмочку), "Рідне гніздо", "Сирітська думка", "Моїй дитині", "Спокійно засни", "Співай дитино!", "Ти питаєшся, дитино", "Скажи, дитино, правду щиреньку", "Як сяють зорі на неба склоні", "Серденько чуттєм огрій", "Мамо, сипле, сипле сніг!", "Поспіши, дитино мила!", "Під Святий вечір", "Та зима така чудова", "Вітер завиває, гуляє по полю", "Як зима, цариця біла", "Рідний край", "Цей твій брат, моя дитино", "Ті старші наші сестри, побратими", "Ой ся землиця", "Думка" ("Хоч ти неначе в домовині"), "Думка" ("Як палають в темнім борі ягідки калини"), "Молись, дитино", "Боже!", "Мова без слів", "Розмова", "Клопоти Нусі", "Нуся при роботі", "З листу мами до Нусі", "Свідоцтво Нусі", "Нуся на феріях", "В гостині у Нусі".

Збірка українських народних колядок для дітей та дбайливих батьків: "Ой, хто, хто Миколая любить", "Засівна", "Христос родився, Бог воплотився", "Ой, над Вифлеємом", "Бігла теличка із березнячка", "Колядин, колядин", "Коляд, коляд, колядниця", "Ой в ліску, в ліску листя на грабі", "Колядую-дую", "Пан господар, уставай з постелі", "Волик рогатий", "Ой коляда, колядиця", "Під дубиною під зеленою".

Трійця відзначається на сьомий тиждень після Великодня ще називається Зеленими святами.

Зілля в свято приймає 
На відправі освячення – 
Бог у зілля вселяє 
Особливе призначення.

Після Божої служби – 
Всі до гаю скоріше...
І поринемо дружно 
В свято найвеселіше.

Під прикрашеним колесом
На найвищім з дубів 
Той, хто славиться голосом, 
Вже затягує спів.

 

 

 

Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят... Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати. Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.

 

 

Зимовий цикл українських свят:

 

21 листопада — Свято Введення (Третя Пречиста) (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 4 грудня)

24 листопада — Свято Катерини (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 грудня)

30 листопада — День Андрія Первозваного (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 13 грудня)

1 грудня — Наума (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 грудня)

4 грудня — Варвари (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 17 грудня)

5 грудня — Сави (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 18 грудня)

6 грудня — День Святого Миколая (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 грудня)

9 грудня — День святої Анни  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 22 грудня)

12 грудня — Спиридона Сонцеворота  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 25 грудня)

20 грудня — День святого Гната (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 2 січня)

24 грудня — Святвечір  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 6 січня)

25 грудня — Різдво Христове  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 січня)

31 грудня — Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 13 січня)

1 січня — свято Василя  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 14 січня)

1 січня — Новий рік. Новорічна коляда 

5 січня — Голодна кутя або Другий Свят-вечір (Голодний Святвечір)  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 18 січня)

6 січня — Свято Водохреща (Йордан)  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 19 січня)

7 січня — Івана Хрестителя  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 20 січня)

16 січня — Петра Вериги  (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 29 січня).

 

 

 

 

Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник, Леся Воронина, Ольга Зубер, Олена Більчук, Марія Деленко, Марія Дем'янюк, Галина Римар, Інга Квітка, Юлія Забіяка, Бондаренко Ксенія, Коломієць Аліса, Інна Паламарчук, Ольга Швиденко, Тетяна Прокоф’єва.

 

У цьому розділі пропонуємо почитати гарні оповідання для діточок про зиму, про свято Нового року та Різдвяні свята від наших сучасних авторів та класиків української літератури: Василя Сухомлинського, Олени Пчілки, Івана Багмута, Ярослава Стельмаха, Віктора Близнеця, Пилипа Бабанського, Остапа Вишні, Петра Короля, Галини Демченко, Олександра Копиленка, Олега Буценя, Андрія Бондарчука, Віктора Васильчука, Анатолія Давидова, Наталі Забіли, Івана Сенченка, Василя Струтинського, Василя Скуратівського, Івана Малковича, Олени Цегельської, Лесі Ворониної, Ніни Наркевич, Івана Соколова-Микитова, Бондаренко Ксенії, Оксани Давидової та інших. 

 

"Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу..." (Іван Малкович)  

 

 

 

"Зварю кутю – хвала життю! –
Дружина вернеться з базару,
Я піднесу їй ту кутю
У парі з глечиком узвару.
«Христос рождається», – скажу.
Дружина згодиться зі мною
(Обоє перейшли межу
Так рясно вкриті сивиною)…"

(Іван Низовий)

 

Новорічні віршики для дітей від Ігоря Калинця: "Ангел зі свічками", "Новорічна листівка", "Новорічна з ведмедиком", "Вояк на коні", "Лев і ягня", "Звірята на конику", "Сімейка", "Метелики", "До дня народження".

"Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом. Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував - колядка була звичайна, всім відома, "Бог ся рождає": мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто. Напевно колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні - і діти ще й часто перекручували від нерозуміння. Замість "а віл стоїть трясеться" співали "а він..." Хто він? Бо ж далі йшло "осел смутно пасеться". Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість "Його" було То" - "хто ж Го може знати". А в молитовничку оце "Го" було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме "Му" - "йому": "Ісус Му ім’я". Також неправильно співали "Пастирії клячуть, проти Бога бачать". А треба було: "Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть". В плоті - це не на плоті, що огорожа на селі, а в "тілі", тобто видимого Його бачать. Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом..." (Ігор Калинець)

 

У Великодень хлопці мають для розваги велику кількість ігор з елементами змагання чи боротьби.

До збірки дитячих колядок та щедрівок увійшли: "По всьому світу", "Нова радість стала", "Добрий вечір", "Бажання по коляді, або поколядь", "Ой сивая та і зозуленька".

 

 

 

 

 

"Наближається найособливіша ніч у всьому світі... Різдвяна. От вже й ялинки в домівках прикрашені різнокольоровими кульками, зелені гілочки вдягнуті в яскраві, сяючі гірлянди, а шишечки, немов зелені вогники визирають з-під іграшок то тут то там. Морозець тріщить, аж кашляє. Вітер холодний завиває, свистить, безжально снігами дороги закидає. Тільки дихне, як відразу підкине білу ковдру аж до самісіньких хмар, потім трохи зглянеться, видихне, й сніжок знову на землю відпустить". (Інга Квітка)

"Це було дуже давно. Прийшла зима. Заблукав грудневий морозець по світу. Тільки-но дихне, як дерева та кущі аж до землі гнуться. Охопились дні густим туманом, й щезло яскраве сонечко. Та ось нарешті розступилися хмарини, і – диво… з’явились у небі крижані коні. Змахнули вони своїми гривами, знову крихітний вогник засяяв. Розправив він свої промінчики. До дерев та річок потягнувся! І тоді білий сніг на гілочки посипався. Поспішили крижані коні на землю, аби усе живе про свято сповістити! Як побачили їх птахи, ох і зраділи ж… Горобці, і сороки, снігурі й голуби змахнули своїми крилами. Закружляли між хмарин, заспівали пісню святкову.." (Інга Квітка)

"Наближався день Святого Миколая. Падав білий сніг, між деревами та кущами розгулював морозець. Всі діти готувалися до свята. Кожен з них сподівався на подарунки від Святого, і лише Петрик знав, що й цього року знайде під подушкою лише різки.Так, так, так. Був він дуже неслухняною дитиною. Ніколи Петрик не слухав батьків та й в школі був ще тим бешкетником. Скільки його не просили гарно себе поводити - все марно. Матуся відводила Петрика до школи та ледь не щодня, повертаючись додому, гірко плакала через неслухняність Петрика. Адже маленький Петрик, не знаючи, скільки болю завдає своїй матусі, продовжував себе погано поводити". (Інга Квітка)

"Кожного року напередодні найважливішого свята для малечі, діти писали листи до Миколая. Святий отримував їх й перевіряв у своїй величезній чарівній книзі кожного малюка. Діти, які впродовж року були чемними, отримували подарунки та солодощі, а неслухняні знаходили різочки під подушкою. Проте, прийшов рік, коли скринька біля хатини Миколая була пустою. Засумував Святий, задумався: невже маленькі діти перестали вірити в нього? Побачила це білка, стрибнула Святому на плече й спитала..." (Інга Квітка)

"— Доню, ти братика забереш? Мама поспішає.Цілую вас, не сваріться, Люблю, до зустрічі! — Мама вилетіла з квартири, залишився аромат її парфумів  і довге: до зустрічі, Яна  любила бути головною вдома, коли мама на роботі, але ці  мамині чергування на кілька діб вона сприймала як зраду, особливо, коли наближалися вихідні чи свята. Хто так зміг втрутитися  в їхнє життя, хто? — Ну, Мікі, будемо готуватися до свята..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

"Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером" - повість-казка української письменниці Ірини Жиленко про передноворічні пригоди дівчинки Орисі, про виховання дітей в сім'ї, про нетерпиме ставлення до користолюбству, егоїзму і жорстокості, про перемогу доброти і чуйності  над підступними намірами  лиходіїв.

 

"Жив собі Сніговичок,
Скільки років мав? Мовчок...
Сніговик був непростий,
Сніговик був чарівний.

В лісі він хатинку мав,
Де сніжинки малював
Всіх їх сріблом посипав
І  ялинки прикрашав..."

(Ірина Мацкова)