У цій статті представлено повноцінну добірку купальських пісень з книги "Календарно-обрядові пісні" під упорядкуванням Олени Чебанюк, у якій зібрані найкращі зразки попередніх видань та ще не надруковані до тих пір записи, що зберігаються у Центральній Науковій бібліотеці України. У передмові до книги О. Ю. Чебанюк описала, як святкується Свято Івана Купала, де звучать наведені нижче пісні.
"Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії..." (з легенди)
"Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти..." (з легенди)
Легенди про Великдень: "Поки люди пишуть писанки - диявол безсилий", "Писанки з каміння", "Дяка доброму чоловікові", "Звідки взялися писанки".
"— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики."(Леонід Глібов)
"Спорядили ми ялинку
В дивну забавку живу —
У звіринну лісову!
На вершечкові ялинки
Нам дає концерт Пташинка
Ми для Божої Дитини
Всі співаєм з-під ялини.
— Брате! — скрикнула Галинка:
— Це з усіх ялин ялинка!
Хто де в світі не бував —
То такої ще не мав!(Леонід Полтава)
Дитячі вірші до Дня соборності України від Лесі Храпливої-Щур: "Двадцять друге січня", "Дідусь і Ромчик", "Січневий вітер", "Майдан Софії".
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята. З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.
22 квітня — Ляля, або Красна гірка (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 5 травня)
23 квітня — День святого Юрія (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 6 травня)
9 травня — День святого Миколи Чудотворця (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 22 травня)
10 травня — "Симонове зело" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 23 травня)
12 червня — День Онуфрія Великого (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 25 червня)
13 червня 2024 року відзначаємо Вознесіння Господнє
Трійця (Зелені свята, П'ятидесятниця): у 2024 році — 23 червня
24 червня — Івана Купала (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 липня)
29 червня — Петра і Павла (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 12 липня)
19 липня — День святої Мокрини (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 1 серпня)
"У перший день весни 2024 року в Кропивницькому відбувся Krop Fashion Day, де українські дизайнери показали нові колекції і де був проведений аукціон на підтримку ЗСУ, а саме 57 окремої мотопіхотної бригади. "Місто, не мовчи", "Великодні веснянки" та "Птахи Перемоги" - саме такі назви мають колекції одягу від кропивницьких виробників. Тетяна Лугинець та її бренд "Charwish" вже встигли привернути увагу глядачів колекцією з фотографіями відомого митця Олександра Майорова (на цих фото зображено Кропивницький). А 1 березня 2024 року глядачі побачили нову колекцію, яка присвячена Великодню і має назву "Великодні веснянки". Майстерня "Charwish", яка розпочала роботу в 2017 році, зосереджена на пошитті одягу з елементами сучасної вишивки. Відтепер їхні світшоти розшито писанковими символами, які майстри перенесли на одяг з традиційних писанок Кропивниччини (сучасна Кіровоградська область). На створення колекції "Великодні веснянки" Тетяну Лугинець надихнули писанки, які вона побачила в етнолабораторії "Баба Єлька", і які були створені олександрійською писанкаркою Іриною Михалевич за ескізами колекції краєзнавця й етнографа Володимира Ястребова..." (Ірина Михалевич)
Пропонуємо вашій увазі рецепти приготування відварів зі свіжої сировини. Найвідоміший спосіб фарбування в домашніх умовах - то є лушпиння цибулі. І відомо, що колір яйця залежить від концентрації розчину і терміну перебування писанки в тому розчині. Але відомі ще й інші способи фарбування. Наприкінці березня — на початку квітня піднімається зелень, після тихих дощів швидко зростають чистотіл, кропива, деревій, сережки на березах. Всі ці рослини здатні рівно зафарбувати яйце пастельними приємними відтінками. Чистотіл, деревій, березові сережки подарують писанці (крашанці та крапанці) ніжно-жовту барву, кропива — ясно-зелену...
"Крашанки можна пофарбувати цибулинням) але навіщо себе обмежувати ним? Зараз надворі можна знайти стільки свіжих зелених рослин! Вони також фарбують, до того ж, вдало, ніжно і красиво. У жовту барву гарно фарбує цвіт клена гостролистого (Acer platanoides). Чому пропоную його? Форзиція ще цвіте, і вона дає спокійний жовтий. А коли хочеться більше сонця? Тоді нам по березові сережки. Але їхній час вже майже добіг кінця. Тому - цвіт клена гостролистого. Якщо використати для приготування відвару цвіт з іншого клена, ясенолистого (Acer negundo), у нас його називають кленок, то яйце зафарбується у салатовий відтінок. Переважна більшість рослин фарбують саме в жовте. А от у салатову барву, крім цвіту клена ясенолистого, ще можуть пофарбувати грицики) Пробуємо! І ділимося досвідом!" (Ірина Михалевич)
"В світі пісня наймиліша,
в серці ймення найрідніше.
Моя мама... моя мама..."
(Беян Сафаді)
Колядки Марійки Підгірянки: "Сяє небо удалечі", "Колядочка", "Колядка".
Дитячі вірші Марійки Підгірянки до Дня Святого Миколая "Святий Миколаю, прийди до нас з раю", "Святий Миколай", "В ніч Святого Миколая".
Вірші Марійки Підгірянки до Різдва Христового: "Боже дитятко", "З колядою", "На Святий Вечір", "Сяє небо удалечі...", "З колядою", "Колядочка".
"Підмела зима-бабуся всі стежки, усі доріжки. До куті готує мама пресмачні горішки. Тихо-тихо так морга до зірок сніг. Десь вітер в кучугурах на хвилечку приліг. Місяць хмари розганяє, янголятам помагає. Одягає в срібло нічку, на віконце ставить свічку. В хаті прибрано і чисто, одягнулася бабуся у новесеньке намисто. Данко на сопілці грає, коляду нову вивчає. І Устим часу не гає, гарно іграшки складає. Навіть Барні вимив лапки, не гризе в дідуся тапки..." (Марія Деленко)
До збірки віршів Марії Деленко "Різдводар" увійшли такі: "Зорини", "Святвечірня розмова", "По землі Різдво іде", "Сніг-сніжок", "Кутя", "Свічка", "Дідух", "Дивная новина", "Різдво", "Різдвяна нічка", "Ой колядо-колядочко", "Про дівчинку Зорянку та зірочку Різдвянку", "Вертеп", "Посівальник", "Різдвяні забави", "Щедрий вечір", "Щедрівочка", "Водохреща", "Морозко", "Вітер грав на скрипці", "Стрітення", "Різдвода".
"За вікном метуть сніги,
Біло-біло навкруги.
У саду й на вулиці
Вітряниця хмуриться.
По самісінькії вуха
Зодяглись кущі в кожуха,
А в шапки кудлаті –
Яблуні крислаті.
Морозенко-борода
Все у вікна загляда..."(Марія Деленко)
"Вірш Тараса вчу раненько,
Бо для мене він рідненький.
І казав сьогодні тато
День Шевченка — наше свято,
Бо любив він Україну
Так, як мама любить сина.
Мріяв щиро і безмежно
Про Вкраїну незалежну.
Його думка, слово, діло
Шлях в майбутнє освітили:
Уперед на новий крок
Надихає нас Пророк..." (Марія Дем'янюк)
«А минулого року Святий Миколай поклав мені під подушечку різочку. Так-так — різочку!, — пригадував Михайлик. — І коли раненько, щойно розплющивши очі, я зазирнув під подушечку, то ой як розчарувався. Почав згадувати, коли це я був неслухом. І згадав, як літечком відламав гілку зі смородинового куща, щоб зробити пахучий прутик. І як бігав з ним аж допоки дідусь не покликав мене й не почав говорити про те, що деревця та кущі відчувають біль так само як і люди. Мені було дуже соромно, але ж я нічого не міг заподіяти: як то кажуть — відламану гілку до дерева не прилаштуєш. Довго я засмучено розглядав таки не дуже приємний дарунок від Миколая, аж допоки в кімнату не зайшов дідусь. «Оце то подарунок, — сказав він, — мабуть, щось накоїв. Нумо разом пригадаємо»..." (Марія Дем'янюк)