Івана Купала (7 липня)
Івана Купала - це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом 'яне опудало - Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена - символ води, то палаюче колесо - символ сонця.
Свято це, за стародавніми віруваннями, символізує єднання води і вогню, що дає початок життю і розквіту природи. До вечірньої зорі розклають вогонь. Через нього стрибають парти дівчата та хлопці. Вдати стрибок обіцяє міцний шлюб, зцілення від усіх хвороб та злих чар.
Ще дівчата в цю ніч плетуть вінки, ставлять у них свічки і пускають їх на воду, загадуючи про нареченого: з якої сторони він прийде і чи прийде взагалі цього року.
Купальська ніч вважалася чарівною, бо саме в цей час дерева отримували змогу рухатися і розмовляти, а в самій хащі лісу розпускалася чарівна квітка папороті. Тільки раз на рік, у купальську ніч, з'являється ця вогняна квітка на одну мить, і тому, хто заволодіє нею, дарується чарівна сила розуміти мову птахів і звірів, лікувати хворих і вміння знаходити скарби. Та нелегко цю квітку здобути, бо охороняє її нечиста сила. Тільки неабиякий смілвець зможе заволодіти цвітом папороті. А зробити це можна так: помітивши вогняну квітку, сміливець повинен розіслати біля папороті скатерку, покласти на неї свячені паски, свяченим ножем накреслити коло, окропити кущ свяченою водою і починати молитву. Чорт спробує налякати людину, та нізащо не зайде за окреслене коло. Опівночі квітка розцвіте і впаде на розстелену скатерку. Треба швидко взяти і сховати її. Тоді й отримаєш чудесні знання.
Івана Купала
Селяни вітають.
Дарами своїми
Його зустрічають.
Головною в цьому святі
І забава всій громаді
Є опудало "Марена" -
То Купайлу наречена.
Топлять ляльку у воді
Під весельнії пісні.
“Потонула, Мареночка, потонула
Наверх кісточки зринула”...
Проти ночі
Вогонь розкидають,
Через нього
По парах стрибають.
Йдуть дівчата ворожити
У руках вінки і квіти.
У вінки свічки вставляють
Та й па воду їх пускають.
А ще в цю чарівну ніч
Отака трапляється річ:
Дерева починають ходити,
Шумом гілля говорити.
Хто має папороті цвіт,
Той зможе почути весь світ,
Про все в житлі знати
Та золоті скарби мати.
Ось таке це диво-свято,
Пісень, веселощів багато,
Коли в цей день сяє сонце,
То Купало загляда у віконце.
За матеріалами: Вадим Бойко, Анастасия Стельмах. "Свята українського народу". Видавництво "Діса-Плюс", 2010, стор. 58 - 61. https://toloka.to/
Дивіться також на нашому сайті:
Добірка пісень на Івана Купала (купальські пісні)
Купальські пісні - збірка (з книги "Календарно-обрядові пісні")
День Купала, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшановнішим серед інших міфологічних святих. Наші пращури вважали, що саме він дарував усьому життя. Відтак Сонце було прообразом свого покровителя, а тому його річний цикл співпадав з певними ритуальними дійствами, серед яких Купало знаменувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ Сонця. Християнство не змогло остаточно знівелювати обряд, тому до нього «долучили» свято Різдва Святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Ось так і з'явилося християнізоване дійство з подвійною назвою — Іван Купало.
У колі річних свят Купало — одне з найголовніших і відзначалося урочисто, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повір’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.
Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. З далекої давнини збереглися в українського народу ці купальські звичаї.