Публікації за тегом: Вірші

Олександр Олесь, Тамара Коломієць, Марія Хоросницька, Анатолій Качан, Василь Моруга, Леонід Глібов, Михайло Литвинець, Дмитро Головко, Іван Нехода представлені у віршах для дітей про Новий рік.

У добірці зібрані зимові вірші для дітей, які написали відомі українські поети: Михайло Литвинець, Оксана Сенатович, Анатолій Качан, Валентина Козак, Грицько Бойко, Надія Кир'ян, Лідія Компанієць, Василь Симоненко, Вадим Скомаровський, Марійка Підгірянка, Андрій М'ястківський, Леся Українка, Спиридон Черкасенко, Ліна  Костенко, Леся Храплива-Щур, Іванна Савицька, Олександр Олесь, Яків Щоголів.

"Я вранці в сад іду —
Фіалочки в саду.
Ці квіти — кожен зна —
Дарує нам весна.
Фіалочки, фіалочки
Для дівчинки Наталочки."

(Надія Кир'ян)

"Барвінкова веселка
В райдуги-веселки 
Є сини веселики. 
У них барви-скарби, 
З яких творять фарби."

(Ігор Січовик)

"Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!.."

(Іван Франко)

"Вічний революціонер –
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, –
Він живе, він ще не вмер..."

(Іван Франко)

"Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітам.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці..."
(Ірина Жиленко)

Небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пише прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся... Земля... Україна... Миколаївщина...

"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві..."

(Ліна Костенко)

"Давно,
іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму..."
(Ліна Костенко)

Богдан Теодор Нестор Лепкий - одна з вершинних постатей в історії українського красного письменства і культури, розвою національного духу, гордість народу. Це - видатний поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач, історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист.

"Як  не  любити  рідну  мову
І  як її  не  берегти,
коли  із  нею  в  даль  грозову
ми  йшли  на  бій  -  і  я,  і  ти..."

(Володимир Сосюра)

"Я знаю силу слова -
воно гострiш штика
i швидше навiть кулi,
не тiльки лiтака..."

(Володимир Сосюра)

"... Це - матері  мова.  Я  звуки  твої
Люблю,  наче  очі  дитини...
О мова  вкраїнська!..  Хто  любить  її,
Той  любить  мою  Україну."

(Володимир Сосюра)

Вірші Володимира Сосюри про мову і слово: "Як не любити рідну мову", "Я знаю силу слова", "О мова моя", "Рідна мова".

Вірші Володимира Сосюри про кохання та любов: "Так ніхто не кохав", "Васильки", "Марії", "Марія" ("Задуманий вітер над городом віє"), "Марія" ("Зеленіють жита, і любов одцвіта"), ""Я - квітка осіння… Дощі мене мочать", "Коли потяг у даль загуркоче", "Бiлi акацiï будуть цвiсти", "Ну  чому  ті  хвилини  кохання", "Зима", "Сині  квіти,  ясні  очі" (На  спомин - Катрусі),  "Неначе  це  було  учора",  "Пам’ятаєш,  як  літом",  "Моя  душа  -  як  арфа  золота", "Я  губ  твоїх  дихання  п’ю", "Небо  гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй",  "Моя  зірка  погасла  остання", "Після дощу", "Я  вітру  спитаю:  “Чи  любить  вона?”", "Ніяк  од  щастя  не  засну  я".

"Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй..."

(Володимир Сосюра)

"Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди..."

(Володимир Сосюра)

 

 

 

 

 

Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків XX століття - увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільного і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю. Майстер загадкової простоти і ясної незглибимості почувань, поет ніжний і тривожний, як надвечірнє світло, він пройшов через кілька історичних та культурних епох у житті України: від УНР до хрущовської “відлиги”. Творчість Сосюри, котрий лишив близько шістдесяти поетичних книжок, десятки поем, автобіографічну прозу, - це безмежний світ, це історія, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі - гостро, до сліз, до млості... Пристрасне слово поета народжується з безумовної віри в життя, що упереджує всі питання про доцільність існування особистості.

"Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись..."

(Ліна Костенко)