"Вірш Тараса вчу раненько,
Бо для мене він рідненький.
І казав сьогодні тато
День Шевченка – наше свято,
Бо любив він Україну
Так, як мама любить сина.
Мріяв щиро і безмежно
Про Вкраїну незалежну."(Марія Дем'янюк)
"Зайчики дрімають в нірках, Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли, Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома, Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок, Ти в оселі не один!
Щоби потім не хворіти - Треба руки гарно мити,
Як виходиш із будинку, Навіть на одну хвилинку,
Одягати рукавички, Масочку собі на личко.
А ще краще - бути вдома: Це позиція свідома!""
(Марія Дем'янюк)
"Квітень взяв у руки пензлик:
Нумо малювати!
Одягнув у білу сукню
Вишень деревцята.
Барва жовта у нарцизів,
А також в кульбабки,
І тюльпанові шеренги
Окрасою грядки..."(Марія Дем'янюк)
"Доню, подивися в небо:
зіронька зорює...
Це від тата —
Нас з тобою боронить
Янгол з автоматом.
Заспокоїлась нарешті?
Віченьки заплющи,
Всі побоювання лишні,
Не хвилюйся дужче..."
(Марія Дем'янюк)
"Я люблю свою бабусю
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!.."(Марія Дем'янюк)
««Треба спати, треба спатки», —
Шепотіти зоренятка.
Наказав їм місяць-татко,
Щоб залюляли малятко.
Тихо-тихо стало ниньки,
Навіть вітер йде навшпиньки:
У блакитнім сповиточку
Спить Земля — кохана дочка.
Як ранесенько проснеться —
Сонцю-мамі усміхнеться!»(Марія Дем'янюк)
"Безсонна і темна нічка
Зірок накидала в пічку,
Додала розмарин, чаберець
Та спекла золотий млинець."(Марія Дем'янюк)
"А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду –
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!"(Марія Дем'янюк)
"Хмарки — гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блакитне сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі."(Марія Дем'янюк)
"Сніг – молоком,
Сосни – корицею,
Блюдечко – сонце,
Ясніє сторицею.
Озеро – гарний
Лискучий льодяник.
– Ось, тобі, Зимонько,
Сніжний сніданок!.."(Марія Дем'янюк)
"...Поміж хмарами пливе небесний човен,
Хвилі, тихе плесо, мамин гомін...
Я ж долонями до хвильок доторкнуся:
За лілею дякую, матуся..."(Марія Дем'янюк)
Марія Дем'янюк — українська письменниця і поетка, авторка збірок поезій «Кленова пісня» та «Світань», дитячих збірок казок та віршів «Марійчині казки», «Небесна чудасія», «Гомінка стежинка» та «Джерельце доброти», книги «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Друкувалася в журналі «Дніпро», літературно-художніх альманахах, у «Сімейній газеті», «Казковому вечорі», у дитячих журналах. Лауреат І ступеня в номінації "Поезія для дорослих" ІІІ Всеукраїнського літературно-поетичного конкурсу-фестивалю Якова Бузинного (м. Луцьк, 2018). Лауреат літературної християнської премії 2018 року за книгу-дослідження «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Мешкає пані Марія у місті Хмельницький.
Поетична збірка «Світань» включає ліричні вірші філософського, духовного, патріотичного, пейзажного, інтимного спрямування, а також вірші для дітей, наповнені щирими почуттями любові і захоплення оточуючим світом. Поезія авторки світла й ніжна, і цим світлом вона прагне поділитися з читачами.
"Крила полум'я свічі
Гладили ікону.
Білий ангел на плечі —
Доброта бездонна.
Віруйте, прошепотів,
І туман з кадила
Всі земні гріхи накрив.
Зірка засвітила..."(Марія Дем'янюк)
"Вона народила сина,
Навчила його ходити.
Як виріс, казала: “Дитино,
Приходимо в світ, щоб любити!”
В очах його сині волошки,
А коси, мов стигле жито.
Він жити не вміє “потрошку” –
На краще все прагне змінити...."(Марія Дем'янюк)
"Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця.
Ніжність твоя до нестями
гладить моє волосся.
Серце ледь чутно співає,
райдужне двоголосся.
Звідки такі мережки
слів неймовірно ніжних?.."
(Марія Дем’янюк)
"Старанно в небо дивилась ялина,
Ковдру зірок виплітала хмарина.
В сяєво місяць сповив полонини,
А на смереках блискучі хустини.
Вітри у горах тихенько блукали,
Мрії на вітах дерев колисали.
Лагідний ранок підкрався навшпиньки
Й замилувався: як хороше ниньки..."(Марія Дем’янюк)
"І муркоче котик
Лагідний Муркотик.
Муркотить тихенько
Пісеньку гарненьку:
“Мур-мур-мур, дитятко,
Треба міцно спатки,
Щоб раненько встати,
Мишку вполювати.
Їй замуркотіти
Й потім відпустити”."(Марія Дем’янюк)
«Оберіг для татусів» — збірка поезій, призначена для наших захисників, їхніх родин та усіх дорослих і маленьких українців. Віра в незламну міць духу українського народу, в Перемогу, Добро звучить в кожному вірші авторки. Усі поезії проникнуті щирою вдячністю нашим воїнам. Книга-оберіг неодмінно торкнеться серця кожного читача. До книги увійшли вірші: "А на Луганщину летіли журавлі", "Ангел з автоматом", "Відбудуємо", "Він мене обороняє", "Дитяча молитва", "Для зайченят", "Дякую, рідненька", "Жовто-блакитна", "Закрийте нам небо", "Зроблю все для перемоги", "Ірпінь", "Колисанка", "Колискова", "Котик, зайчик і сердечко", "Леопарди", "Лист святому Миколаю", "Літачок", "Маки", "Маленький велосипедист", "Мати", "Ми переможемо", "Не хвилюйся, матінко", "Небо боронити", "Оберіг для татусів", "Ой, люлі-люлі", "Петрусь", "Питає малеча", "Спогаданка", "Тарасове слово", "України донечка", "Чекає в Херсоні", "Я годую голубів", "Я люблю свою бабусю".
"Скоріш, люба весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай,
Щоб знов зеленіли веселі лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми — всі дівчатка — були у вінках!"(Марія Познанська)
