"Якось уранці повернувся Данило од річки без риби й сказав Кузьці: "Завтра, Кузьмо, вставай раненько, підемо ловити великого розбишаку-соменка. Бач: вудки мені осьдечки порвав, як павутину." І показав Кузьці порвані вудки...." (Григір Тютюнник)
"Степова казка" — книга україського прозаїка Григора Тютюнника про дружбу степових мешканців та чуйних людей. В його повіданнях та казках люди, тварини, звірята, птахи й комахи, рослинний світ сприймаються в єдності, у взаємодії. Вони спілкуються, розмовляють, дружать, допомагають один одному.
"Так непомітно й літечко збігло. Сонце стало нижче ходити над землею, і хоч було воно яскраве та веселеньке, вже не гріло, як раніше. На груші, що ніби ще цвіла, жовтіли кругленькі пахучі гнилички й осипалися додолу, а деревцята на розсаднику підросли, уквітчалися густим листям - тепер їм ні гайворони, ні вепри не страшні: гайворони не подужають висмикнути, вепрам зміцніле коріння не смакує. І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревцята, щоб не мерзли в люті морози, а старіші й так перезимують..." (Григір Тютюнник)
"Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими рибальськими гачками, вудки в руки і — гайда до річки..." (Григір Тютюнник)
"Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева...." (Григір Тютюнник)
"На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: "Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ..." (Григір Тютюнник)
"Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем - тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати од усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно ще спали у жолудях, а весною проклюнулися із землі двома-трьома листочками та й пішли в ріст, берізок, в'язків, кленочків, осичок і приземкуватих пухнастих сосонок, схожих на їжаків...." (Григір Тютюнник)
"Днів зо три Кузьці роботи на розсаднику немає, тому що гайворони спершу бояться опудал. Налетять із лісу великою крикливою зграєю, тільки замахнуться сісти на лан, аж гульк — «Данило» порожніми рукавами на них махає, «дід Миколайчик» ляскає полами піджака, а «баба Оксьонша» так лопотить фартушиною, що годі підступитися... То чорнокрилі розбишаки відлітають геть і сердито та хрипко перемовляються між собою..." (Григір Тютюнник)
"Довгі та моторошні Кузьці перші лісові ночі. Доки шарудить сіном, ладнаючи постіль у своїй маленькій хатинці під поріжком, нічого йому, крім того шарудіння не чути: у лісі здається тихо, мирно, притуляйся біч-ком до Однокрила, заплющуй очі й спи. А як тільки вляжеться й сіно знишкне, приходять до нього всякі страхи — великі, малі й ще менші. Ліс видається тоді величезним чорним чудовиськом, що підкрадається до сторожки, зазирає у вікно, нишпорить попід стріхою, обнюхує поріжок і мацає своєю волохатою лапою, хто там є..." (Григір Тютюнник)
"Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від "А" до "Я""(Григорій Фалькович)
"Шалахмунеси", "Казковані коні", "Хвости", "Хоробрі хробаки", "Броня зиму малювала", "Твоя мета", "Манікюр", "Грип", "Про заздрощі", "Обіцяю", "Приємна зустріч", "Уїкенд", "Дитяча мова", "Не давайте мені їсти", "Пітон", "Хто на повідку", "Ми зробили з м’якуша...", "Ми зробили з пенопласту..." - поезії Григорія Фальковича з книжечок "Смик - Тиндик", "Про котів та про собак", "Улюблені вірші-2", "Хвацькі вірші — Бешкетні вірші".
"Аптека зелена,
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
Вона недалеко.
Зелена аптека
Лежить навкруги:
Зелені горби
І зелені луги,
Зелені сади
І ліси, і поля, —
Уся наша рідна,
Квітуча земля!.." (Грицько Бойко)
"— Щось годинник, — каже тато, —
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився..."(Грицько Бойко)
До збірки віршів Грицька Бойка "Веселинки" увійшли такі вірші: "Бабуся і внук", "Барабан", "Вереда", "Викрутився", "Виступайченко", "Внучка-білоручка", "Все робим своїми руками", "Гантелі", "Голова", "Два Миколи", "Де букварик?", "За що двійка", "Загордилась", "Загорівся і потух", "Зламаний стілець", "Історія з географією", "Кашовар", "Ковзани-пустуни", "Консультант", "Кругом схід", "Маринка та Галинка", "Модна зачіска", "Молодець проти овець", "Некультурні хазяї", "Ніс у сметані", "Обіцяльник", "П’ятірка", "Підслухана розмова", "Побіг і прибіг", "Подружки-говорушки", "Про Андрійка-Неумійка", "Про Гаврила і чорнило", "Про гусінь", "Про культуру школяра", "Про одну бабусю", "Про перо і чорнило", "Про річку та футбол", "Про щоденник", "Розумники", "Сашко", "Сом", "Сонливиця", "Те ж саме", "У лісі", "У малині заблудились", "Хатинка для Рябка", "Хвастунець", "Хлопчик Ох", "Хто спішить, той смішить ", "Хто чим хвалиться", "Цікавий", "Чого тільки нема!", "Як Алла пригощала", "Як невдаха виступав", "Як Хвостун хвоста позбувся", "Як Хома збирався у похід", "Якби".
"Ви щодня ходите вулицями міста, де їздять автомашини, тролейбуси, трамваї. Коли ж вам треба перейти вулицю, то робите це, звичайно, дотримуючись правил вуличного руху. Гава-роззява на правила руху не зважала. І скільки мала через це неприємностей..." (Грицько Бойко)
"Ось послухайте, будь ласка,—
Ми про себе склали казку,
Як літали в космос — я
І мала сестра моя,
Як татусь купив чудову
Нам ракету іграшкову,
Я сідаю за кермо:
Ми на Місяць летимо!.."(Грицько Бойко)
"Наш Рябко у дім забіг
А на лапах – мокрий сніг!
Походив він, походив,
На підлозі наслідив!
– Як не сором буть таким
Неохайним і брудним?
Я завжди біля порога
Чисто витираю ноги!"
(Грицько Бойко)
До збірочки жартівливих віршів Грицька Бойка "Бруднуля" увійшли такі: "Гралася в долонечки", "Чистописання", "Бруднуля", "Не знала", "Чому зупинився годинник", "Чому Тимко подряпаний", "Цапок", "Качечка-прачечка", "Грак", "Сто ніжок", "Чом чистенькі поросята", "Здоровим будь!". Також, читайте у цій добірці веселі вірші Грицька Бойка для дітей: "Як невдаха виступав", "Провалився по коліна", "Друге місце", "Швидко відповів", "Підслухана розмова", "Теж саме", "Змагання", "Виступайченко", "Хлопчик Ох", "Марш веселих чоловічків", "Хвастунець", "Жива казка".
"... Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде."(Павло Глазовий)
Гуцульський костюм для дівчинки - біла сорочка з манжетами та із застібкою спереду, спідниця з темного ситцю або сатину, світлий фартушок, червоний кептарик із цупкої тканини на підкладці, оброблений хутром. На грудях і верхній частині рукава сорочка прикрашається вишивкою або імітацією. На голові - стрічка з помпонами з яскравої вовняної пряжі.
Гуцульський костюм для хлопчика - біла сорочка, червоні або вишневі штанці, кептарик, оздоблений хутром, на підкладці із цупкої червоної тканини. Сорочка прикрашається декоративною тасьмою або вишивкою на грудях і по низу. Доповнення до костюма - широкий коричневий пояс із штучної шкіри, який щільно прилягає до фігури, на шнурівці.
