"У феєчок роботи так багато!
Всім добрим мріють влаштувати свято.
Щоби зігріти серденька привітні,
щоби щасливі стали добрі діти!
І вигадали пречудесні фрукти,
В які поклали насінинки чудні!.."(Галина Римар)
"Казкова країна
є в світі одна,
а в ній є крамниця
незвична й чудна,
в якій продається
не одяг, взуття...
У ній продаються...
звичайні слова!.."(Галина Римар)
"Як багато можуть
наші рученята!
Вчилися ж у мами,
вчилися й у тата!
Хто щось гарне може —
хай дає урок!
Писанку прекрасну
писачком писати!
А хто бачив з вовни
писанку, малята?"(Галина Римар)
"На небі угорі живе
предобрая хмаринка.
Її усі віддавна звуть
хмаринка Веселинка.
Коли гаряче літечко,
рослинки просять пити,
вона прилине враз на клич,
лиш маєш попросити..."(Галина Римар)
"...І вся техніка ворожа
З курсу позбивалась —
Подалась на варварщину —
І там позривалась!!!
Мають нелюди віднині
Всі запам'ятати,
Що хорошую країну
Не можна чіпати!!!"(Галина Римар)
"Мороз у лісі -
аж скрипить!
Зимова ніч,
холодна ніч.
Та світло
в гномиковій хатці.
Чом гномик
досі ще не спить?
Пече бісквіти
гноменяткам!"(Галина Римар)
"У долинці, у лісочку
живе Зайчик в холодочку.
В нього є затишний сад,
насадив всього у ряд.
І смородинки, й порічок.
Й грушок, яблуньок... До дичок
прищепив, бо працьовитий.
Ще й тинка зумів зробити..."(Галина Римар)
"Свято Останнього дзвоника,
літо чекає на нас,
всі підростем, відпочинемо
й підемо вже в другий клас.Менші за нас першокласники
вперше прийдуть на урок,
а ми святкуємо з вчителем
перший Останній дзвінок."(Слова й музика Галини Римар)
"Сонце радісно всміхнулось,
день почався знов новий.
Я до школи вже крокую,
усміхаюся усім.
Мені сонечко моргає,
чую спів я солов'я.
Я – маленька українка
і навкруг - земля моя.
Я – маленька українка
і навкруг - земля моя."(Галина Римар)
"Здрастуй, сонечко ясне,
здрастуй, річечко!
Здрастуй, поле золоте,
здрастуй, літечко!
Колоситься на полях
ой пшениченька,
достигає в полі льон,
спіє житечко."(слова й музика Галини Римар)
"За далекими-далекими морями, за густими і розкішними лісами, за річками з чистими співучими водами і прозорими озерами жила одна бабуся, яка дуже любила квіти. Вона щодня з ранечку й до вечора з радістю ходила біля них, доглядала, як діток, а вони ж росли такими чудовими, що ніде у світі й не знайдеш, бо у кожному пуп'янку виростала нова Казочка! В обідню пору бабуся брала сонячного кошика, парасолю і збирала свіжий урожай казок. По обіді до неї прилітали добрі феєчки на золотокрилих птицях. Бабуся садила казочки птахам на пір'ячко, і феєчки розносили їх увечері добрим діточкам..." (Галина Римар)
"Хто скаже нам, та хто ж ми є,
якого роду-племені?
Яким молитися богам
й що предки заповіли нам?Козак МАМАЙ в строю, ізнов
БОРОНИТЬ землю ПРЕДКІВ ВІЛЬНУ,
його ПІСНІ, і біль, і щем —
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА,
його слова, його любов —
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА..."(Галина Римар)
"Ящірка уважно оглянула гніздечко в нірці — там все як слід: тепло, сухо і чисто. Адже саме сьогодні на світ мають з'явитися її перші дитинчата! Яка це радість! І відповідальність! "Маю негайно пошукати чогось смачненького для маляток! І відразу привчати їх до виживання-полювання!" — намислила вона й помчала надвір. І скоро притягла черв'ячка. Та й подумала: "Восьмеро малят — певно, цього їм буде замало..."" (Галина Римар)
"У далекій стороні живуть незвичайні й майстровиті ТКАЧІ, а країна зветься Королівством Золотих Умільців. Тож як тільки перші промінчики Сонечка позолотять край неба, усі прокидаються, вмиваються джерельною водицею (а це обов'язково! мами-павучихи самі вмиваються і пильно слідкують, аби всі діточки також вмилися, бо інакше Дива не станеться!!) і йдуть вітатися з Сонцем. Ще й виносять наткані звечора початки з сірими нитками-павутинками. Сонечко всміхається до милих павучків і цілує нитки, і тоді сірі павутинки враз стають золотими! І починається щоденна робота - заводяться хитромудрі верстати, з яких виходять найпрекрасніші в світі золоті тканини з дивовижними рослинними орнаментами! З неї феєчки замовляють павучкам-кравчиням і майстриням-швачкам неймовірно красивий одяг для принців, принцес, королів, королев, звичайних дівчаток і хлоп'ят та їх матусь, татусів, бабусь і дідусів. Навіть для звірят і пташаток.." (Галина Римар)
"Світ природи – справжня казка,
Бережім її, будь ласка…
Бо планета – спільний дім
Для людей, рослин, тварин."(Галина Римар)
"Летіли дві хмаринки. Привіталися, розговорилися.
- Бачиш, он унизу Даринчині квіти?
- Бачу, зовсім зів'яли. Не полити сьогодні - геть пропадуть. Та мені шкода своїх дощинок-краплинок. Я ще мало їх назбирала. Виллю - розтану сама, - відповіла друга..."(Галина Римар)
— Дорогі діточки, хочу запитати вас, чи любите ви з батьками спостерігати за зорями? Мені, наприклад, дуже подобається увечері виглядати на небі першу зірочку, особливо на Різдво! А ще — Велику Ведмедицю, і дивитися, куди веде Чумацький Шлях... Колись у мене був добрий друг, який жив далеко. Та ми з ним домовилися за можливості щовечора шукати на небі очима Великого Ковша і згадувати про нашу дружбу. Одного літа ми їздили верхи на конях, отак і потоваришували. Як діти. А зорі — вони ж усе бачать, їм відома незліченна кількість таємниць! Вони так само світили і нашим пра-пра-пра-пра-пращурам, світитимуть і дітям, онукам, правнукам.... Предки дивилися на зорі, як і ми, і думали про щось своє, дріб’язкове чи вічне. Тож ця легенда — про таємничий Всесвіт і про зірки. Наше Сонечко — це також зірка, яка з’явилася дуже-дуже давно! Велика, світла і тепла. А тепер — слухайте..." (Галина Римар)
"Світ чарівний приніс нам рік Новий,
всім нам добре, весело кружляти,
бо казка надворі і у нашім домі,
і радісно усім в святковім хороводі.Тож візьмімось за руки і заспіваймо дружно,
бо хороше нам жити у цім прекраснім світі,
де сонечко всміхається і стежечка рипить,
у кожен дім до всіх людей добро спішить."(слова і музика Галини Римар)
"Того дня Тео від самого ранку, як прокинувся, іще навіть не відкривши очей, відчув якусь незрозумілу тривогу. Він був ще в малому віці і не мав того виробленого стереотипу, який з’являється у дорослої людини, коли вона навчається більш-менш розуміти свої передчуття й дещо передбачати події, якщо вчасно прислухається, як звикли говорити, до свого внутрішнього голосу і зверне увагу на підказки сну чи реального світу. Тео автоматично одягся і без сніданку пішов до школи... І тут, коли Тео мимоволі підняв очі на небо, то помітив... якусь дивну довгу хмару. І ніби хтось із-за неї виглянув - і миттю зник. Чи все це йому просто здалося?.." (Галина Римар)
Пісні, написані відомою українською поетесою Галиною Римар, – це красиві пісні про Україну, про рідну мову, про маму, про кохання, про новий рік, про зиму, про літо, про природу, про школу, про останній дзвоник.
