Галина Римар. "Полінчині казки". Четверта частинка: казочки про феєчок та принцес

Галина Римар

ПОЛІНЧИНІ  КАЗКИ

 

Ці казочки складаю я Поліні, 
читайте й ви, і всі ростіть щасливі!

 

Казочки про феєчок і принцес

 

Завантажити текст четвертої частинки збірки Галини Римар "Полінчині казки" (txt.zip)

 

 

 

Казочка про принцесу і феєчок

В одному прекрасному королівстві жила добра принцеса. Якось вона прокинулася вранці й гарненько прибрала у своїй кімнаті. Просто вона дуже не любила, коли у неї прибирав хтось інший. Тоді поснідала, почистила зубки і після прогулянки й уроків з придворними учителями сіла за своє улюблене заняття — малювання дівчаток. У неї виходили дуже гарні дівчатка.
Коли ж увечері їй розказали казочку про добрих фей і побажали доброї ночі, вона солодко заснула.
Уночі крізь сон почула чиїсь голоси, відкрила очка й побачила над своїм столиком для малювання якесь світло і наче трьох метеликів. Придивилася і зрозуміла, що то три феєчки, у яких світилися крильця. Вони сперечалися, хто з них де на малюнку:
– Це я.
– Ні, ця дівчинка більше схожа на мене...
Але не дослухала й заснула.
Коли ж уранці прокинулася й згадала про феєчок, то відразу сіла за стіл і намалювала їх так старанно, щоб вони швидко себе впізнали.
І наступного вечора три феї-подружки знову прилетіли. Та принцеса вже не відкривала очей, щоб раптом не налякати гостей, а тільки слухала...
— Ось я.
— Так, справді, це ти.
— А це принцеса намалювала мене. Подивіться, як ця дівчинка гарно зобразила моє улюблене рожеве платтячко!
І принцеса заснула знову.
Дуже сподобалася феєчкам ця добра принцеса. Бо вони нещодавно були в іншому королівстві. Так само захотіли поглянути на малюнки іншої принцеси. Та ті намальовані дівчатка були такі некрасиві.
То феєчки посипали на них своїм чарівним порошечком з крилець, і вони стали гарними.
А коли феї знову прилетіли, то побачили, що та принцеса перекреслила й зім’яла гарний малюнок, а зобразила ще страшніших, ніж перед цим, дівчаток! То більше феї туди й не літали.
А якось увечері, коли три феєчки мали знову летіти в гості до доброї принцеси, одна сказала:
— Чогось мені сьогодні так сумно, що я нікуди не хочу летіти. Лишіться й ви біля мене, щоб мені не було так самотньо!
І феєчки залишилися її розважати. А коли вона задрімала, полетіли удвох. І саме дуже вчасно! Бо злий король, батько тієї невихованої принцеси, уже стояв біля воріт доброї принцеси зі своїм злим військом!
Тут феєчки своїми чарівними паличками вмить змурували таку високу й міцну огорожу, що вороги здивувалися раптовій появі перешкоди і з соромом утекли.
Та це ще не все.
Коли вдень добра принцеса вийшла на вулицю й лишила відчиненим вікно, то в кімнату непомітно вскочила лісова кішка — рись, яка не могла вийти з королівства у свій дрімучий ліс через мур. І заховалася в кімнаті.
Коли ж принцеса заснула, звір вийшов зі схову і вже хотів з’їсти дівчинку! Та феєчки прилетіли вчасно і своїми чарівними паличками заморозили рись, тихенько відсунули її від ліжка і прикрили портьєрою. А вранці, коли сонна принцеса вийшла з кімнати, розморозили рисі хвоста й відрізали його, щоб провчити! Звірові боляче, а крикнути не може. Тоді феєчки сказали, що якщо рись ще колись тут з’явиться, всю обсмалять! І розморозили.
То тварина як скочить у вікно і як помчить — аж через височенний мур перестрибнула, а там саме вороги примудрилися і вже перелазили огорожу. То рись їх усіх поскидала і на них зверху як гепнеться, а ті давай відбиватися, то рись їх так обцарапала, що бігли вони, як стріли, назад до себе! І більше ніколи не заявлялися!
Отакі феї!
    

 

 

    

Про доброго садівника, який врятував принцесу

Дуже добре людям, коли про них насправді дбають. У королівстві з порядним королем і королевою та їх доброю донечкою усі щасливі. 
Та є недобрі, яким це дуже очі коле.
Зла чаклунка задумала підступно знищити і принцесу, і феєчок. І таким чином прислужитися чорному Злу.
Прилетіла вночі і перед вікном принцеси перетворилася на трояндовий кущ з величезною квіткою. 
"Якщо принцеса лише доторкнеться до пелюсток, то відразу помре, - наперед раділа служителька Темряви. - Феєчки ж прилетять її рятувати - і теж потраплять у пастку..."
Коли вранці королева з принцесою вийшли в садок, дівчинка відразу помітила якусь нову й незвичну квітку. Вона вже хотіла торкнутися до її пелюсток, як в останню мить принцесу схопив за руку садівник.
Вони відійшли вбік і садівник прошепотів принцесі й королеві:
- Ваша Величносте! Ваша Високосте! Маю підозру: тут щось не так, бо ні я, ні мої помічники не садили звечора цього куща. Я відчуваю, як від нього йде якийсь недобрий холод... 
І домовилися підійти до куща зі спеціальною кліткою. 
Садівник приніс клітку, накриту тканиною. Його помічник хутко захопив куща знизу дном пастки, садівник же вмить накрив рослину зверху - і клітка замкнулася. А троянда враз перетворилася на змію, яка хотіла вилізти і вжалити принцесу, та садівник встиг натиснути на спеціальну кнопку на клітці - і в тіло змії впилися гострющі шипи й пронизали її наскрізь. 
Клітку поставили на купу сухих стеблин і підпалили.
Згоріла відьма. Тільки чорний дим вийшов хмаркою і зник.
Так уважний садівник врятував добру принцесу і феєчок.

 

 

 

 

    
Нові подарунки феєчок для доброї принцеси і діток королівства

Феєчки знали, як живуть у королівстві люди, а також знали, яке добре серце має принцеса цього королівства, тож вручили цього дівчинці скриню. Красиву, різьблену, а ще - ЧАРІВНУ. Скриня була немала, та напрочуд легка!
Феєчки сказали принцесі, що скриня слухатиме лише її, і ніхто ніколи не зможе нею заволодіти. Принцеса подякувала своїм дорогим чудодійницям.
Звісно, принцесі та її батькам стало дуже цікаво, на що годиться цей подарунок. І коли поклали до неї стару монету, монета стала новою, з черепків ненароком розбитої вранці рідкісної вази враз склалася ціла ваза, а суха квітка ожила!
Тож королівська сім'я сіла в карету і поїхала королівством. Скоро побачили бідно вдягнену жінку з дівчинкою. Зупинилися. Король вийшов і запитав, як вони живуть. 
Жінка відповіла, що після того, як не стало її чоловіка-годувальника, їм важкувато. Тож ходять по людях і заробляють чим прийдеться - то приберуть комусь в оселі, то виперуть білизну або підметуть за копійки у чиємусь дворі... 
Принцеса запросила їх у карету і з дозволу маленької поклала її стоптані, шиті-перешиті черевички до скрині. Скринька засяяла яскраво-яскраво і скоро сама відкрилася - а там лежало зовсім новісіньке взуття. 
Король з королевою надарували дитинці одягу, бо завжди возили щось для дітвори, і вирішили побачити, де живуть ці люди. 
У невеличкій хатинці було дуже бідно. Старий дірявий посуд, вилиняла постіль, порвані, але дбайливо залатані килимки... Тож через якусь мить усе це стало новим-новісіньким. І дівчинка, й мама неймовірно зраділи й подякували за диво!
А карета рушила далі. 
Назустріч поспішав хлопчик. 
Король запитав, куди він так мчить, і той відповів, що прямує до річки, щоб напечирувати риби на обід і на продаж, аби за літо назбирати грошей на нове взуття до школи. 
Одяг і взуття малого бажали бути кращими. 
Тож король запитав: 
- А чи віриш ти, дитино, у диво?
Хлопчик тільки непевно знизав плечима.
Після оновлення одягу і взуття він дійсно ПОВІРИВ у добрі чудеса і побіг щасливий додому.
Скоро про скриню прочули усі в королівстві і виглядали королеву і принцесу з їх скринькою. (Король мав багато-багато інших державних турбот.)
Мами розповідали королеві про свої клопоти. А феєчки тихцем усе слухали. 
І скоро принесли принцесі для всіх діток королівства незвичайні шкарпетки, які ніколи не рвалися, не бруднилися й не губилися, а ще такі ж чарівні рукавички.
Наступним сюрпризом став КОШИК. У ньому завжди взимку були свіжі й чисті овочі та фрукти. Коли людина підходила до корзинки, на ній висвічувалися спеціальні кнопочки з написами і картинками - зображенням різних овочів і фруктів. Якщо дитина натискала на потрібну кнопку, кошик нагадував про миття рук, а тоді з'являлися гостинці. І взяти собі щось дитина могла лише чисто помитими руками! Інакше фрукти-овочі зникали.     
Таких кошиків принцеса попросила у феєчок для кожної працелюбної родини. Тож і ледачі змушені були мінятися і братися за діло, бо від ледарів кошик сам утікав назад до принцеси.
Наша принцеса змалечку займалася з учителями. Вивчала багато наук. І дуже гарно малювала. 
А чи здогадаєтеся, яким був новий приємний подарунок для доброї принцеси? 
Л у п а. 
Дівчинка розпитувала добрих господарів, наприклад, який дім вони собі бажають, малювала його, потім направляла сонячні промінчики на лупу - й малюнок-дім ріс, більшав, спочатку ставав прозорим, наче привид, щоб нікого не задавити, а коли сам бачив, що усе в порядку, робився справжнім! 
І скоро це королівство стало надзвичайно красивим, багатим і затишним!
Тож будьте й ви добрими і працелюбними, тоді, сподіваюся, й вам феєчки обов'язково принесуть речі, які допоможуть зробити вас і багатьох інших людей ЩАСЛИВИМИ.
А коли я ще дізнаюся про нові дива світу, обов'язково повідаю вам. Тож до нових зустрічей :)

 

 

 

 

 Казка про добрих феєчок, принцесу і птахів

(Про те, як птахи збороли підступного змія)

Багато літ феєчки радували одне королівство. Вже люди й звикли до безкорисливої підтримки й допомоги милих і благородних крихіток.
Та ось на це світле й благодатне королівство зазіхнув лютий змій, якому було боляче спостерігати людське щастя. І він дав наказ своїм зміям-слугам ловити й нищити усіх добрих феєчок! 
Його слуги були невеличкими змійками, тому могли пробратися у дрібні шпаринки, замаскуватися серед листя на деревах, кущах чи й у траві.
Коли Королева фей дізналася про небезпеку, забрала усіх крихіток-феєчок і перенесла в далекий благодатний край, куди лихий зміїще не добереться.
Одного зимового дня принцеса зібралася йти у садок і побачила на порозі неживого щиглика. Вона загукала: 
- Добрі, милі феєчки, підсобіть мені, дуже вас прошу!
Та ніхто до неї озвався й не прилетів. 
Тоді дівчинка зрозуміла, що не треба марнувати часу і на когось надіятися, а самотужки давати всьому раду. Вона взяла пташинку в теплі руки і внесла в кімнату. 
Пташечка лежала непорушно біля каміна на пуховому килимку, та скоро тихенько пискнула, тоді заворушила очками. І відігрілася.
То так і прожила до весни в замку. Набралася сил і навіть навчилася говорити, як люди, і стала розуміти людську мову. 
Прийшло літо. У водоймах почала зникати вода, сохли посіви, садки, бо за останній місяць на землю не впало ні краплинки дощу...    
Принцеса дуже сумувала за феєчками. Все ходила й  виглядала їх, заглядала в кожну квіточку, яка спромоглася розкрити свої слабкі пелюстки, бо їх старалися врятувати, лили водичку з озера під кожен прив'ялий листочок...
А якось принцеса сиділа в альтанці з королевою і заговорила про феєчок. 
Неподалік приземлився білий-пребілий крук, привітався до них і розповів, де феєчки. Та й повідав про злого змія і його слуг. А було доброму воронові лише 500 літ.
- Чи не знаєте ви, пане Вороне, як здолати злого? - поцікавилася королева у мудрої птиці.
- Знаю, Ваша Королівська Величносте. І залюбки повідаю Вам. Змій уночі літає, а вдень дуже міцно й непробудно спить. Потрібно непомітно від його слуг пробратися в ущелину, де він замаскував своє зле лігво, і з його поганого гнізда-ліжка висмикнути найдовшу волосину. Тоді спалити її, перемішати попіл з білою глиною й буковим соком і спекти стрілу із гострим кінцем. Коли змій спатиме, підкрастися й поцілити йому стрілою в ліве око. Тоді змій згине, а разом з ним зникнуть і його слуги. І феєчки обов'язково повернуться в королівство.
Тоді принцеса поговорила зі своїм птахом-вісником.
Той птах і його рідні вислідкували, куди щовечері сповзаються змієві слуги. І наступного дня, як тільки злі прислужники розлізлися по лісу, пробралися в логово й  висмикнули волосину. Тоді подумали: "А якщо це не та волосина?" - І підпалили усе гніздо. 
А сонний зміїще поволеньки спросоння переповз в інше кубло. 
Тож птахи зібрали увесь попіл і полетіли до себе місити тісто для рятівних стріл. 
Наступного дня кожен птах узяв по одній гострій стрілі і зграя тихенько засіла вижидати, коли усі змієслуги покинуть печеру. Переконалися, що ті виповзли. Влетіли в темінь. Попереду освітлював шлях мудрий ворон, тримаючи доброго і сміливого Світлячка.
Та одна змійка ще тільки прямувала до виходу. Тож щоб вона не помітила їх, запустили в неї стрілою. І змія одразу впала непорушно. 
Дійшла черга до головного змія. Той спав, та так хропів, що аж дрижала темна печера. 
Усі птахи по черзі кинулися прохромлювати лихе тіло гостряками. Змій отямився  та й став звиватися й страшно бити по птицях сильним хвостищем, та маленькі примудрилися уникнути ударів. Лише за сьомою стрілою змій спустив дух і розлігся непорушно.
Враз темна печера розсунулася, птахи ледь встигли відлетіти. А з-під землі забило цілюще джерело! І вмить усе зазеленіло, ожило, зацвіло, бо з хмар на землю полився благодатний дощик і угорі дзвінко засміялася барвиста Веселка!    
А скоро повернулися й феєчки. 
І на честь цього король влаштував неймовірно яскраве й пишне свято. І я там була, сік з рідкісних фруктів пила, тому й вам про все розповіла.
Здоровими і щасливими будьте та при нагоді теж землю свою від злого змія дружно бороніте!  

 

 

 

 

 
Про принцесу, феєчок і місяці, що загралися

У королівство цього року дуже довго не приходить Весна. Вже й перелітні птахи, як і щороку, повернулися з теплих країв, та змушені мерзнути-тулитися на невеличких чорних земляних острівцях. А сніг уночі знову замітає землю, увесь світ. І люди на лижах вивозять на великих саморобних санях в садки й на поля солому і розкладають для птахів, а ще насипають у коритця на землі й у годівниці на деревах усілякого зерна.
Принцеса все чекає на феєчок. Щоранку й щовечора вона підходить до вікна і довго дивиться в далечінь.
Їй дуже шкода і звіряток, і птахів, і першого цвіту під снігом, що так давно мріє розпустити свої ніжні пелюстки і врешті погомоніти з клопітливими бджілками.
Сьогодні вранці принцеса прокинулася від легенького стукоту у вікно, відхилила фіранки, а там - її милі феєчки! Зраділа неймовірно мала, швидко впустила їх у кімнату, напоїла теплим чаєм з малиновим варенням та медовим печивом і про все-все розповіла.
Добрі крихітки уважно вислухали принцесу і миттю помчали у королівство Чотирьох Пір Року.
І що ж там побачили? 
Місяці в масках безтурботно граються собі у піжмурки, та так цим захопилися, що про все на світі й забули...
Феєчки звернулися до них:
- Любі місяці, у королівстві усі так давно чекають Березня. Там ще й досі лежить сніг, хоч птахи вже прилетіли... Скажіть, будь ласка, хто з вас Березень-місяць?
Три місяці переглянулися і вказали на братика, що був поодаль від усіх.
Запросили феєчки того місяця і полетіли з ним у королівський сад.
Аж дивиться принцеса - враз усе зазеленіло, зацвіло і в саду зарясніли стиглі й соковиті яблука, груші, персики, сливи, налилися соком ґрона винограду...
Принцеса наказала садівникам хутко рвати і вносити в комору все те добро.
А то виявився зовсім не Березень, а місяць Жовтень. Просто він одяг для гри маску Березня!
Тож феї хутесенько злітали знову до місяців. І цього разу їм показали не на того місяця, і він приніс у королівський сад повно стиглих вишень, черешень та ще багато інших корисних ягід. А це був Червень! (Місяці ж у грі постійно змінюють маски і самі не знають, де хто!)
Принцеса знову наказала зібрати урожай і внести його в спеціальну величезну прохолодну кімнату.
І коли вже місяці досхочу награлися й зняли маски, в королівство прибув сам Березень.
Дуже зраділи люди і зібралися на свято.
Щороку на початку весни принцеса запрошує усіх діток до королівського озера, бо в нього вливаються струмки з усього королівства, і дітвора бавиться - пускає на швидку воду свої саморобні кораблики. З дітками приходять і мами, аби малі ненароком не промочили ніжки.
Принцеса побачила, які у діточок виснажені личка, а мами розповіли, що через довгу зиму у них давно вийшли запаси фруктів.
Тож принцеса звеліла накрити для діточок великий стіл із свіжими-пресвіжими фруктами і ягодами. Малята чисто вимили ручки в теплій воді і взялися смакувати соковитими плодами.
Усі були в захваті від дива!
А ще принцеса наготувала додому кожній дитині кошика з фруктами. І діток з матусями в каретах розвезли по домівках. 
Усім стало хороше. І дітворі, й дорослим, і птахам, і звірятам, і ніжним першоцвітам. Бо нарешті прийшла справжня Весна!
Люди подякували феєчкам і заспівали чарівних веснянок: