На відео: казка-легенда Галини Римар "Чому собачки котиків недолюблюють" (читає авторка).
Галина Римар
ЧОМУ СОБАЧКИ КОТИКІВ НЕДОЛЮБЛЮЮТЬ
(легенда)
Було це дуженько давно.
Спершу людина приручила песика й гарно про нього дбала.
Сама ще не поїсть, а його погодує.
А пес за це вірно день і ніч служив господареві — старанно охороняв його сім'ю, дім, майно. І звик до людини.
Тоді чоловік узяв до себе й кішку, щоби всіляких гризунів від житла відганяла.
І от кішечка чи стереже вночі дім, а чи преспокійненько собі спить, зате як проголодається, то тихенько-ніжно підійде до господині, господаря чи діток і так в очі їм задивиться премило та ще й замуркоче, що вони одразу все покинуть, аби тільки її погладити та погодувати.
Вся увага кішці, а про нього мов забули. Кинуть що-небудь чи плеснуть води в черепок — ото й усе.
Дуже засмутився собака: "Де ж справедливість? Я вірно день і ніч за всім слідкую, а кішечка в сіні, на соломі чи й на сонечку вилежується — і їй дяка?!"
Тож відтоді й незлюбив хитрющу кішку. І все ніяк не міг змиритися з неправдою гіркою.
Аж якось, коли вдома не було людей, до хати підкралися лев з тигром. Пес гавкає, ричить, відігнати їх хоче, а ті просто до нього прямують. От-от розірвуть...
Аж тут несподівано з дерева кішка як плигне левові на голову! Та так гострющими кігтями ворогу в очі вп'ялася, що той з болю аж заревів. Розвернувся — і тільки курява за ним стала. А тигр і собі хвоста підібгав та й за левом помчав!
Відтоді пес став поблажливіше ставитися до кішки. А кішка більш ревно виконувати свою роботу. Та коли розлінується, собака її й присварює.
А кішечка, аби нагадати псові про той випадок, вигне спину дугою, шерсть настовбурчить — то собака все згадає та й скоро заспокоїться.
Легенда люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".