"«Піди туди — невідомо куди, принеси таке — невідомо яке»,— загадують героям у казках. І коли сміливці зрештою приносять те, що від них зажадали, ми навіть не дуже дивуємося: адже у казці все збувається. Інша річ, коли таке трапляється в житті. Ми ходили туди — хтозна й куди, шукали таке — ледь відомо яке. І ніяк напасти на нього не могли. Бо шукали рослину, знайти яку хіба що трохи легше, ніж цвіт папороті. Так-от, націлилися ми на зозулині черевички, або, як їх у науці називають, венерині черевички..." (Євген Шморгун)
"... І мовив угорський король польському: "Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме." Давно це було... Відтоді сотні разів вороги завойовували наш край, але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі та її народу." (Євген Шморгун)
"Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак..."(Іван Котляревський)
"Пливуть — аж вітри забурчали
І закрутили не шутя,
Завили різно, засвистали,
Нема Енеєві пуття!..."(Іван Котляревський)
"Браття, чи ж би не було се впору
Старим словом і складом зачати
Сумну пісню про Ігоря похід,
Про Ігоря, Святославля сина..."(Іван Франко)
"В прадавні часи жили на світі дивні істоти, які на відміну від звичайних людей володіли безліччю чарівних вмінь. Звали їх чаклунами та відьмами. Зовні вони мали обличчя, ноги та руки, як у звичайних людей, а от величезні, чорні, воронячі крила за їхніми спинами давали їм можливість літати, як птахам! Вони з легкістю підіймалися до самісіньких небес та парили між хмарами. В ті часи людей геть замучили безкінечні війни між собою, хвороби та бідність. Не витримавши постійних випробувань від долі, люди вирішили піти до чаклунів, щоб попросити тих про допомогу. Чаклуни пожаліли людей, вилікували їхні хвороби, подарували багато золота та дозволили жити поряд з собою. Але натомість попросили лише про одне — ніколи не воювати! Раз та назавжди чаклуни заборонили людям війни. Багато років так і було, доки... на один з престолів у світі не сіла нова княгиня. Дуже позаздрила ця нова княгиня силам чаклунів та відьом. Розуміла вона, що поки людство буде слухатися чарівників, не зможе вона ні на кого піти війною. А їй, княгині, дуже хотілося якомога більше земель собі загарбати..." (Інга Квітка)
Музей історії села Хмельове, що на Кропивниччині, днями отримав у дарунок для формування постійно діючої виставки писанки, відтворені за мотивами писанок, які побутували 120 років тому серед наших краян.
"Писанки Слобожанщини відомі своїми незабутніми рослинними орнаментами. Часточку зразків писанок Харківщини можна знайти в каталозі С. К. Кульжинського, куди вони потрапили завдяки старанням професора Миколи Федоровича Сумцова. Ще більше зразків можна побачити в Харківському історичному музеї імені М. Ф. Сумцова. Мені пощастило отримати в подарунок (спасибі майстрині Анні Гібській) альбом з фотографіями відтворених писанок музею. На його сторінках я і побачила цю дивовижну писанку. Її орнамент приваблює простою красою, а дрібні елементи, що надаються до письма всім без виключення, можуть не тільки додати вправності пальцям, а й надихнути на щось більше..." (Ірина Михалевич, майстриня-писанкарка)
"Панове, сьогодні ми продовжуємо знайомити вас із діяльністю історико-просвітницького проекту «Бункер». Отож вашій увазі перший випуск цієї історичної рубрики. Що у початковій своїй частині повертає нас на 370 років у минуле та розповідає про битву під Корсунем, а у другій – переносить у зовсім недавні події ведучи мову про перший бій за Донецький аеропорт. Такі різні події, такі різні епохи. Що ж їх об’єднує? Все дуже просто. Спільним знаменником для них обох є бажання жити на своїй Богом даній землі, вільній, без примарних кайданів збоку так званих сусідів, що тільки й чекають, коли ми спіткнемося..." (Володимир Ухач)
"Друзі, повертаємось до нашої історико-просвітницького блогу. Отже, сьогодні на порядку денному десятий випуск історичної рубрики «Бункер», який переносить нас у далеке урочище Сандармох, що в Карелії, де з 1 по 4 листопада 1937 року зустріли свою смерть 1111 ворогів червоного режиму. Страшна таємниця цього урочища випливла на світ лише у 1997 році завдяки міжнародному товариству «Меморіал», котре провело розслідування та експедицію у ті місця, що дало змогу розкрити добре приховувану правду..." (Володимир Ухач)
"Панове, вашій увазі другий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер». Відзнятий та змонтований він був у червні 2018 року. Він розповідає вам про події, що відомі в історії України, як Чортківська Офензива. "А що це таке і з чим його їдять?" - запитаєте ви. І це не дивно, адже навіть не всі мешканці міста Чортків, що на Тернопільщині, зможуть вам розказати про цю подію. А ми постараємося, бо територіально наш проект знаходиться близько до епіцентру подій даної наступальної операції. Тож ми не могли оминути її своєю увагою..." (Володимир Ухач)
"Товариство, кипить робота над новими історичними проектами. А поки ми будемо знайомити вас із вже готовими роботами. Тож, вашій пильній увазі третій випуск історико-просвітницького проекту «Бункер». Чим він цікавий? Все дуже просто. Окрім подій, що відбулися 425 років тому, в далекому туманному, козацькому минулому. У випуску ми поговоримо також і про історичну персону, життя якої окутано мрякою загадковості. Пильній увазі всім фанатам історії – козацьке повстання під проводом Северина Наливайка, котре тривало з 1594-го по 1596 рік та було зумовлене спробою закріплення утримання у складі коронного війська козацьких підрозділів, а також визнання козацьких порядків..." (Володимир Ухач)
"Випуск чотири. Чим він цікавий? Все дуже просто, це проект, в якому повністю змінена концепція подання матеріалу в проекті «Бункер». Для заохочення глядача, котрий сприймає очима більше, аніж вухами, ми використали елементи ігрового кіно, поєднавши їх із історичними фактами, та таким чином намалювавши примарний образ події, що відбулася. Зразу зауважимо, що всі елементи ігрового кіно, що використані у ролику – це не точна реконструкція, а лише приємна картинка для того, щоб зробити випуск більш цікавим для сприймання глядачам. Отож «Постріл в обороні мільйонів». Назва, котра не одразу відкриває суть випуску, залишаючи після її прочитання більше таємниць, аніж відповідей. А мова піде про атентат, вчинений Миколою Лемиком, щодо начальника канцелярії консуляту СРСР у Львові Алєксєя Майлова." (Володимир Ухач)
"Товариство, минуло трохи днів у плідній роботі над новими проектами. Швидкоплинність часу поки що ніхто не відміняв. Та сьогодні ми хочемо розповісти вам про роботу над п’ятим випуском «Бункеру». Отож відмотаємо календар на цілий рік назад. Саме тоді ми зняли цей епізод. У ньому розповідається про подію, що слугувала утворенню Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Отож, Листопадовий чин – повстання організоване в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною радою силами січових стрільців з метою встановлення Української Держави..." (Володимир Ухач)
"Товариство, сьогодні наша мова піде про шостий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер», котрий дарував нам початок 2019 року. Цей випуск на даний час є одним із найуспішніших по переглядах, але для нас, творців, – бажає кращого. Він повідає про подію, котра відбулася рівно сто років тому назад. Перший зимовий похід армії УНР. Цей похід відбувся тилами Червоної та Добровольчої армії під проводом Михайла Омеляновича-Павленка. Тривав він з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 року. Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, боротьба відбувалася у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. У цьому випуску ви дізнаєтеся про організацію походу, його головні задачі та цілі. Прослідуєте за бравими воїнами УНР та будете учасниками їхніх боїв. Варто зауважити, що Перший зимовий похід мав велике стратегічне значення, про що також ви зможете почути, переглядаючи відео..." (Володимир Ухач)
"Вельмишановне товариство, після певної паузи ми продовжуємо висвітлювати для вас таємниці створення та прогресу у зйомках історико-просвітницького проєкту «Бункер». Тихими кроками ми зуміли добратися до сьомого випуску рубрики, котрий відкриває перед нами політичні баталії УНР, під час підписання Брест-Литовського мирного договору у 1918 році..." (Володимир Ухач)
"Товариство, думаю ви уже напевне заскучали за нашим історико-просвітницьким проєктом «Бункер». Тай ми самі вже заскучили за нашим блогом. Отож я не думаю, що це буде грандіозно-феєричне повернення, але… Сьогодні ми розповімо вам про наш восьмий проєкт, що повертає нас… куди б ви думали? До «Чортківської офензиви». Так саме до тієї ж офензиви, про котру ми розповідали у нашому другому випуску..." (Володимир Ухач)
"Товариство, сьогодні ми поговоримо про дев’ятий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер», що розповість нам про «Валуєвський циркуляр». Одну із вагомих заборон української мови. У коментарях можете написати скільки заборон пройшла наша мова за період свого існування..." (Володимир Ухач)
У боротьбі українського народу за незалежність і свободу нашої держави велику роль завжди відігравала література, зокрема полемічна, що широко розповсюджувалась у краї. Однак найбільшу моральну та естетичну насолоду отримував наш народ від історичних пісень та дум, що виконувались в усіх місцевостях України. Ці твори підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі від чужоземних нападників, возвеличували народних героїв.
Осип Назарук – публіцист, письменник, громадський діяч. Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого “визволення” у 1939 році Львова, де він жив і творив на той час, книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім’я Осипа Назарука тоді зникло з літератури. Та нині письменник і його твори повертаються до читача.
