"Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли лрипутні, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро... хря-хря..." (Григір Тютюнник)
"А осінь й справді золота,
І ліс, і сад її радіє,
То одягне жовте вбрання,
А то візьме й почервоніє..."(Юлія Хандожинська)
"Слово "письменник" походить від дієслова "писати", а не від якогось там іншого дієслова.
Отже, виходить, що письменником зветься людина, що пише…
І то не така людина є письменник, що випадково там щось напише і стане… Ні! — письменник так він увесь час пише й нема йому нікоторого впину.
Це починається завжди так.
— Ось, подивіться… Чи не підійшло б… оце до вашої газети? Це я написав…
Дивитесь..." (Остап Вишня)
"В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
– Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
– Правда, мовив батько. –
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить."(Павло Глазовий)
"Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що зкраю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови..."(Павло Глазовий)
"Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу..."(Павло Тичина)
Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився на хуторі поблизу Борисполя. Павло Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» засвідчив новий етап і у творчому зростанні Панаса Мирного, і в розвитку прози взагалі: це був перший зразок соціально-психологічного роману в українській літературі, перший «роман з народного життя», в якому, за визначенням Івана Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях, показано, як соціально-економічні умови, конкретне життєве середовище формували характер особистості, зумовлювали, визначали її поведінку.
"Велике село Піски. Розкинулось, розляглося і вздовж, і вшир, і впоперек на рівній низині, в балці, а перед самим селом, мов хто борошна насипав — білого піску серед чорної землі. Так, наче хто білий килимок прослав, щоб витирати ноги, вступаючи в село. Посеред села стоїть невеличка старенька церковця, трохи перехилилася на один бік і вросла в землю. Не тільки покрівля, де-где й ребра поросли зеленим мохом. Проти церкви, на невисокім згірку, величезний палац світить дверима-вікнами... І палац уже, видно, давній та ще й запущений. Стіни пооблупувані — де-где вивалюється цегла; покрівля поржавіла; у вікнах шибок не долічишся. Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір нерозчищений — заріс густою муравою. Тільки дві протоптані узенькі стежечки тягнуться через увесь двір до двох невеличких будинків — по один і по другий бік палацу. Все те осунулось, опустилося... Так виглядали Піски перед волею..." – читаймо роман далі: частина друга.
"Життя, кажуть, зжити — не поле перейти. Життя — що погода. Як серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, — заклуботались вони; насупилось небо... заховалось сонце — похмуріло... загуло, закрутило, закушпелило шляхом... Зиркнула блискавка, загуркотав грім... гряк! трісь!.. Отакечки й тут. Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! — не вспів озирнутись, як повернуло на негоду... Увосени, тільки що позвозив додому Чіпка хліб з поля й лагодився молотити, сам собі міркуючи, як тепереньки бачитись з Галею, — на тік до його вскочило лихо... Стоїть він на току з ціпом, аж приходить десятник з волості. «Чого йому треба?» — подумав Чіпка і прикро глянув десятникові в вічі..." – читаймо роман далі: частина третя.
"Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний; з землі вставала важка пара, закутувала все в свое вогке запинало, котре не давало бачити, що діється на землі. Скрізь тихо, темно, сумно, наче у мертвому царстві. Під таку годину завжди важко дишеться, сумно живеться. Добрі люди, аби смеркло, мерщій засовуються по своїх домівках; з вікон низеньких сільських хат блимав світло якимись жовтими кружалами. Кожному чогось не по собі. Всяк не знає, що розпочати, як би хоч трохи розважитись... Чоловіки: одні — чоботи латають, другі рукавиці плетуть, треті — щось інше... Жінки та дівчата — то прядуть, то сорочки шиють. Діти, позалазивши на піч, дрімають... У хаті тепло, тихо — хоч і неясно: серед полу на перекинутім горщаті ледве блищить каганчик; як синя горошина, темно світить накипілий гніт... Якісь померки окривають хату. Негода й туди залазить, і там своє бере? Коли не дощем обдає крізь лиху оселю, то в вікна; не важким туманом налягає, от, як надворі, — то німим сумом по хаті снує, в журбу людей сповивав, тяжкою тугою в душу залазить, сном укриває... Оце дівчина співає-співає своїх любих пісень; а там — дивись: обірвався голос... слабшає, тихшає.... поки й сама незчується — коли й як задубіє голка у недошитій мережці... Схилила над нею дівчина важку голову, заколивалася... дрімає..." – читаймо роман далі: частина четверта.
Читаймо патріотичні вірші та коротку прозу української письменниці Юлiї Дмитренко-Деспоташвiлi, яка народилася в Полтаві, а наразі мешкає та працює у Тбілісі (Грузія).
Байка «Пан та Собака» була безсумнівною творчою удачею молодого поета. Завдяки злободенності тематики, народному колориту, реалістично-сатиричним тенденціям у змалюванні поміщицької дійсності вона відіграла помітну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв тогочасного суспільства, а також у розвитку реалістичної байки на Україні. Саме починаючи з цього твору, байка в українській літературі дедалі більше набуває виразного соціального звучання.
Ми відсвяткували Світле Воскресіння Господнє, уже начебто не потрібно ночей не спати, писанки писати. Та писати писанки можна цілий рік. Розмай, травень місяць і все літо, подарує нам рослини й ягоди, що є чудовими природними барвниками. Рослинні відвари — це гарні барвники. Вони значно перевершують хімічні барвники для писанок якістю, широкою палітрою приємних відтінків, доступністю, можливістю експериментувати. Готуватися до Пасхи слід з літа та, навіть, від самої весни. Тоді матимемо достатню кількість барвників для створення неповторних писанок.
Писанкарські знахідки: "А що, як змішати барвники?"
Фарбування крашанок рослинами. Екологічно і красиво
Пасхальний кошик. Мінімальний набір барвників для фарбування варених яєць
Як пофарбувати яйце натуральними барвниками
Природні барвники в їжі та писанкарстві
Пишемо писанки природними барвниками: який обрати?
Природні барвники: навіщо гратися з відтінками?
БЕРЕЗЕНЬ:
Чим фарбувати писанку в березні? Знайомимося з мареною
"Буряк? Морква? Петрушка? Ні!" Обираємо перевірені натуральні барвники
Фарбування писанки свіжими пролісками
Як фарбують первоцвіти березня
Фарбуємо писанки березовими сережками
Як фарбувати писанку ліщиновими сережками
Як пофарбувати писанку кропивою
КВІТЕНЬ:
Фарбуємо писанку розхідником звичайним
Фарбуємо писанку квітами тюльпанів (майстер-клас)
Натуральні барвники у квітні: березові сережки і марена
Природні барвники. Чим фарбувати писанку в квітні
Фарбуємо писанку озиминою у квітні
Фарбуємо писанку гілочками верби (майстер-клас)
ТРАВЕНЬ:
Чим фарбувати писанки у травні
Квітучий травень: фарбуємо писанку грициками
Особливі барвники у травні: аморфа кущова
Травень-червень: час фарбувати ромашкою
Марена красильна в компанії весняних барвників
Травневі барвники (жовтець, бузина). Порівнюємо жовті відтінки.
ЧЕРВЕНЬ:
Сильні барвники. Фарбуємо писанку цвітом бузини
Чим фарбувати писанку в червні. Фарбування ягодами шовковиці
Розписуємо влітку шовковичні крашанки, вчимося прийому відмивання оцтом
Яскравий подарунок червня — підмаренник справжній
Фарбуємо писанку шавлією сухостеповою
ЛИПЕНЬ:
Фарбуємо писанки червоними квітами мальви (натуральні барвники у липні)
Обираємо барвники липня. Майстер-клас: який ґрунт кращий для квітів мальви?
Красиве тло — не проблема. Коричневе та фіолетове на писанці
Фарбуємо писанку плодами дикої вишні
СЕРПЕНЬ:
Якими натуральними барвниками фарбуємо писанки у серпні
У серпні фарбуємо квітами гайлардії
Чорнобривці прямостоячі і цезальпінія. Узгоджуємо яскраві деталі.
Фарбуємо свіжими чорнобривцями у серпні-вересні
Фарбування рослинами в серпні. Мати-й-мачуха
Фарбуємо писанку травою череди
Як фарбувати писанку гірчаками
ВЕРЕСЕНЬ:
Натуральні барвники у вересні. Фарбуємо сандалом та кошеніллю
Оповідка про червоно-чорні кольори
Як фарбувати писанку ягодами свидини
Фарбуємо листям маслинки та кожушками горіхів
Осіннє фарбування писанок плодами глоду
ЖОВТЕНЬ, ЛИСТОПАД:
Восени фарбуємо писанку горіховими кожушками
Фарбування писанок осінніми квітами
Барви осені: чим фарбувати писанку в жовтні-листопаді?
Як фарбувати писанку диким виноградом
Писанка восени. Кольорові поєднання на основі глоду
Як фарбують свіжі ягоди магонії
ГРУДЕНЬ, СІЧЕНЬ, ЛЮТИЙ:
Природні барвники: чим фарбувати писанку взимку?
Ще трохи про натуральні барвники: фарбувала писанку магонією
Фарбуємо писанку ягодами бузини
Фарбуємо писанку засушеними квітами чорнобривців
Фарбуємо засушеними квітами ромашки
Як уміють фарбувати гілочки дерев
"Вітаю, дорогі та близькі моєму серцю друзі. Дякую Вам за підтримку, за спілкування. І за те, що продовжуєте цікавитися українською традицією писанкарства. У перші дні війни я замовкла. Потім продовжила створювати тематичні дописи про писанки, бо зрозуміла, що культурний контент у цей час значно важливіший аніж раніше. Одна моя знайома з Польщі написала, що хвилювалася за мене, бо не бачила моїх нових дописів. Зараз пишу писанки і записую відео у проміжках між сигналами повітряної тривоги. А дописи часом створюю з укриття. Не будемо опускати руки. Будемо боротися і робити все від нас залежне, щоб Україна перемогла. Відтепер писанкувати складніше. Бо ж фарбувати рослинами зручно тоді, коли поруч вдосталь дерев і трав (або аптека з трав'яними зборами). А ще, коли вдома є алюмокалієві квасці. А що ж робити, якщо квасців нема, а по аптеках шукати ніколи? Є вихід і тут. Без квасців фарбує цибулиння та коріння марени красильної..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі! Обіймаю Вас і дякую за тепле та цікаве спілкування. Вітаю з днем пам'яті святого Юрія Побідоносця. Молімося за перемогу. Оце вже й травень. А у травні так багато зела, хочеться спробувати в дії побільше рослин. Можливо, Ви вже пробували фарбувати квітами з клумби і отримали чудові весняні кольори від культурних сортів червоних тюльпанів чи суцвіть бузку. І те, і те фарбує в зелений колір (бузок дає теплий, а тюльпани — холодний відтінок). Я ж зараз випробовую дикі рослини. Цього року, слава Богу, я вже встигла випробувати три види глухокропивових — усі вони фарбують в зелену барву різних відтінків. Найгустіший та найприємніший колір подарував розхідник..." (Ірина Михалевич)
До збірки увійшли такі пісні: «Берегиня», «Білка скаче», «В Україні», «В хаті не сидиться», «Великоднє свято», «Вербна неділя», «Веселий дощик», «Веселий сніг», «Веселка», «Весна», «Весніє», «Весну-красну зустрічай», «Весняні кульбабки», «Випускний», «Вихвалялася зима», «Вишиваю рушничок», «Гарна в нас ялиночка», «Гострокрилі прилетіли», «Диво весна», «Дід Мороз», «Дід Мороз не спав», «Дочекалися зими», «Дощик крап, крап, крап», «Жабка», «Загубилося курча», «Зайченя», «Зайчик-чеберяйчик», «Заховалася ялинка», «Заходився танцювати», «Зимонько», «Йде тихо осінь», «Квітень», «Квіточка весняна», «Кішка», «Кольоровий світ», «Кораблики», «Котику, коточок», «Крашанки», «Кульбабаба», «Літо», «Маленький гусь», «Малесенькі дівчатка», «Ми білки», «Ми веселі їжачки», «Мій любий край», «Мовою, рідною мовою», «Морозко–морозець», «На батьківській землі», «На весняне свято», «На мамине свято», «На санчатах», «Найкраща у світі матуся», «Нерозлучна двійка», «Новий рік до всіх приходить», «Новий рік спішить», «Осінь», «Осінь пахне», «Пісня Снігуроньки», «Плакали зайчата», «Прийшла весна», «Свято новорічне», «Сіє, віє, засіває», «Січень», «Скаче коник», «Слава козакам», «Сніг-сніжок», «Сніжинки», «Сонечко проснулось», «Сонячно», «Струмочок», «Травичка», «У засніженому лісі», «Хай буде мир», «Хмаринки», «Ходить літо», «Ходить осінь», «Хусточка моя», «Це весна», «Чомучка», «Шишки», «Я заспіваю», «Ялинка», «Ялиночка».
"А дідусь узяв за руку
Наймолодшеньку онуку:
— Щоб дорогу перейти,
На зелений треба йти,
А на жовтий — зачекати,
На червоний — слід стояти.
— Я про це, дідусю, знаю,
Я завжди про тебе дбаю.
Тож тебе переведу,
Потім в дитсадок піду!"(Слова Марії Дем'янюк)
До добірки увійшли пісні (слова — Юлії Хандожинської, музика — Надії Галабурди): «Україна», «Молитва за Україну», «Славетний край», «Рідна земле моя, українська», «Намалюю Україну», «Моя Україна – пісня колискова», «Українське слово», «Квітуча Україна», «Заспіваю про Карпати», «А я поділюся», «Батькова порада», «Для братів», «Доня-горошинка», «Коляда», «У гості йде свято», «Випускник», «Ми бажаємо миру», «Чому», «На здоров'я і добро», «Ми війні скажем — ні», «Припиніть стріляти», «Мої пісні».
«Надія є», «Ночі спокійної», «Дивний сад» — пісні на слова поетеси Тетяни Строкач, музику до яких написала неймовірна херсонська композиторка Ольга Тимошенко. Слухаймо, читаймо!
