Віршик для дітей "Пінгвіни"; пальчикові ігри-вірші: "У колі", "Синички", "На високій горі" — добірка творів Тетяни Мельник.
"Одягну я вишиванку зраночку-раненько,
Що мені подарувала моя люба ненька.
Підбирала візерунки, ниточки яскраві,
Заясніли на сорочці квіти різнобарвні,
Сонця промінь золотистий і блакитне небо,
Пам'ять, сила, мудрість роду — вічні обереги.
Одягаю вишиванку в будні і у свята.
В мирі й щасті хай розквітне Україна-мати!"(Тетяна Строкач)
"Яка незрівнянна, квітуча країна —
Єдина, незламна моя Україна!
А мова така милозвучна й багата,
Її розмаїття вивчаєм завзято.
Ми воїнам шану складаємо нині,
Бо хочемо жити у мирній країні.
Щоб наші домівки війни не зазнали,
Солдати живими додому вертались."(Тетяна Строкач)
"А осінь сипле листя нам до ніг,
Біль прикриває, вирви, ніби рани.
Вітрами сум жене, а на поріг
Гіркі й тривожні застеля тумани.
ґаздиня вже зібрала урожай,
Дарів чимало, хоч було і важко.
Егей, красуне, розфарбовуй край!
Єднать в палітрі кольори не тяжко..."(Тетяна Строкач)
"...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."(Тетяна Строкач)
"Ночі спокійної, люба дитино,
Без завивання сигналів тривог.
Хай твоя матінка поруч спочине,
Мужній татусь захистить вас обох...
Ночі спокійної, наші солдати,
Вам і любов наша, і молитвИ,
Щоб повернулися швидше до хати
І перемогу здобути змогли..."(Тетяна Строкач)
Читаймо дитячі вірші української поетеси Тетяни Строкач: поезії про маму, про війну, віршовані загадки про зиму та весну, загадки про пори року, поезії, присвячені народним святам та інші.
"Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!"(Тетяна Строкач)
"Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, і каже: "Потроху відробиш мені за неї." Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові: "Віддай мені корову назад!" Той каже: "Брате! Я ж тобі за неї відробив!" "Що ти там відробив, як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!" Бідному шкода стало своєї праці, не схотів віддавати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана..." (з української народної казки)
"... Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все-все... А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою." (з української народної казки)
"За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть..."(українська народна пісня)
"Світи, світи, місяченьку, та й ти, зоре ясна,
Гей, най же поле в полі пшениченьку дівчина прекрасна.
Поле вона, поле, вгору поглядає,
Гей, ци високо сивий соколонько із вірлами літає..."(українська народна пісня)
"– Чом ти не прийшов,
Як місяць зійшов,
Я тебе чекала.
Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала?..."(українська народна пісня)
"Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає..."(українська народна пісня")
Свято Івана Купала є одним з найпопулярніших у народі. Кожен відразу згадає про купальські вогні, дівочі вінки, що спливають за водою, і чарівний цвіт папороті. Аж до нашого часу дійшли ці відголоски величної містерії, що з року в рік протягом століть і, навіть, тисячоліть розігрувалася на території сучасної Європи. Свято відзначалос в час найбільшого розквіту природи і літнього сонцевороту. Хто ж такий Іван Купало? Купало — це слов'янський бог земних плодів, радості, згоди та любові. А от Іваном він став уже за часів християнства. Річ у тім, що 24 червня християнська церква святкує Різдво Святого Івана Хрестителя. Так поєдналися традиційне народне свято і релігійне.
"Наснився мавпі дивний сон
Про те, як панда, зебра й слон
Знайшли під пальмою ракету,
Що впала з іншої планети.
– Напевно здалеку летіла.
Зробила висновки горила.
– Оце так красень-корабель!
Раділа голосно газель..."(Ксенія Бондаренко)
Ольга Зубер — молода поетка та казкарка з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині. Має педагогічну освіту. Писати вірші почала ще в дитинстві, а от казочки — коли стала підростати маленька донечка. Дівчинка у мами — дуже цікава, тому казок для неї було все замало. От і почала пані Ольга вигадувати свої чудові казкові історії, які з 2015 року почали друкувати дитячі періодичні видання: "Малятко", "Колобочок", "Мамине сонечко", "Котя", "Жирафа Рафа", "Ангелятко". Як і кожен автор, письменниця мріє про видання своєї книги...
"Ці казочки складаю я Поліні,
читайте й ви, і всі ростіть щасливі!"(Галина Римар)
"Тепер зрозумiла, чому та бабуся, що стiльки пережила, хлiб не викидала, й навiть крихти бережно збирала. Не тому, що хотiла зберегти, накопичити його для себе, а тому, що бачила очi тих, кого цi крихти могли врятувати, коли ïх, цих крихт, не було... Вiдправити до смiтника той шматочок, мовби зрадити тi очi, знецiнити ïх страждання. Страждання, якi могли бути ïï, та не стали, або торкнулися в меньшiй мiрi. Немовби вони не мали того хлiба, аби вона його мала. Й це почуття провини, свiдоме чи пiдсвiдоме. Цi збереженi крихти в долонi, як символ збереженого життя. Ним можно лише подiлитися: з пташкою, безхатнiм песиком... А викидати? Нi." (Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
"Вiйна знецiнила життя,
I душi вщент заполоняють
Безмежний простiр в небесах,
А ïх з землi iще гукають,
Хоч скрiзь ненависть, бiль та страх."(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
