"Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева...." (Григір Тютюнник)
"На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: "Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ..." (Григір Тютюнник)
"Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем - тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати од усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно ще спали у жолудях, а весною проклюнулися із землі двома-трьома листочками та й пішли в ріст, берізок, в'язків, кленочків, осичок і приземкуватих пухнастих сосонок, схожих на їжаків...." (Григір Тютюнник)
"Днів зо три Кузьці роботи на розсаднику немає, тому що гайворони спершу бояться опудал. Налетять із лісу великою крикливою зграєю, тільки замахнуться сісти на лан, аж гульк — «Данило» порожніми рукавами на них махає, «дід Миколайчик» ляскає полами піджака, а «баба Оксьонша» так лопотить фартушиною, що годі підступитися... То чорнокрилі розбишаки відлітають геть і сердито та хрипко перемовляються між собою..." (Григір Тютюнник)
"Нас прийняли до училища разом: трьох Василів - Василя Силку, Василя Обору, Василя Кібкала - і мене. Мене-то звати Павлом, а прозивають Павлентієм. Ну, та я, правда, сам і винен. Василів узяли першого ж дня, а мене забракували: сказали, що малий. Хлопців одразу й перевдягли. Видали їм новенькі хакові пілотки, новенькі, теж хакові, гімнастерки з натороченими товстою білою ниткою кишенями на грудях (не по дві, як у військових, а по одній), штани, черевики, широкі брезентові паски підперізуватися, навіть шкарпеток, про які ми тільки чули, по дві пари. До того всього, сказали, видадуть перегодом ще сірі шинелі з солдатського сукна і шапки..." (Григір Тютюнник)
У повісті «Облога» Григір Тютюнник правдиво розповідає про тяжке життя підлітків під час другої світової війни.
"Довгі та моторошні Кузьці перші лісові ночі. Доки шарудить сіном, ладнаючи постіль у своїй маленькій хатинці під поріжком, нічого йому, крім того шарудіння не чути: у лісі здається тихо, мирно, притуляйся біч-ком до Однокрила, заплющуй очі й спи. А як тільки вляжеться й сіно знишкне, приходять до нього всякі страхи — великі, малі й ще менші. Ліс видається тоді величезним чорним чудовиськом, що підкрадається до сторожки, зазирає у вікно, нишпорить попід стріхою, обнюхує поріжок і мацає своєю волохатою лапою, хто там є..." (Григір Тютюнник)
"Маруся" Григорія Квітки-Основ'яненка - перша україномовна повість, що була написана у 1832 та опублікована в 1834 році. Це - зворушлива історія кохання лагідної красуні Марусі і палкого сміливця Василя, яка нікого не лишає байдужим. Чи зможе їхнє щире почуття здолати перешкоди? Разом з героями повісті читач переживає усі труднощі та поневіряння та дізнається багато цікавого про нашу старовину та звичаї.
За словами Івана Франка, Григорій Савич Сковорода є найвидатнішим за своєю індивідуальністю поетом у староруській і давній українській літературі на величезному просторі часу — від автора "Слова о полку Ігоревім" до Котляревського і Шевченка. Художня проза Сковороди — це збірник "Байки харківські". Байка як жанр часто зустрічалася в давній українській літературі і фольклорі. За Сковородою, байка має сприяти у пошуках і розкритті вічної істини, його байки були спрямовані на викриття суспільних болячок, підносили дух громадянської гідності, культ розуму, картали світ зловживань, обдурювання, кар'єризму, вельможного самодурства, чинопочитання, наживи, самохвальства, тупоумства.
До збірки віршів Грицька Бойка "Веселинки" увійшли такі вірші: "Бабуся і внук", "Барабан", "Вереда", "Викрутився", "Виступайченко", "Внучка-білоручка", "Все робим своїми руками", "Гантелі", "Голова", "Два Миколи", "Де букварик?", "За що двійка", "Загордилась", "Загорівся і потух", "Зламаний стілець", "Історія з географією", "Кашовар", "Ковзани-пустуни", "Консультант", "Кругом схід", "Маринка та Галинка", "Модна зачіска", "Молодець проти овець", "Некультурні хазяї", "Ніс у сметані", "Обіцяльник", "П’ятірка", "Підслухана розмова", "Побіг і прибіг", "Подружки-говорушки", "Про Андрійка-Неумійка", "Про Гаврила і чорнило", "Про гусінь", "Про культуру школяра", "Про одну бабусю", "Про перо і чорнило", "Про річку та футбол", "Про щоденник", "Розумники", "Сашко", "Сом", "Сонливиця", "Те ж саме", "У лісі", "У малині заблудились", "Хатинка для Рябка", "Хвастунець", "Хлопчик Ох", "Хто спішить, той смішить ", "Хто чим хвалиться", "Цікавий", "Чого тільки нема!", "Як Алла пригощала", "Як невдаха виступав", "Як Хвостун хвоста позбувся", "Як Хома збирався у похід", "Якби".
"Наш Рябко у дім забіг
А на лапах – мокрий сніг!
Походив він, походив,
На підлозі наслідив!
– Як не сором буть таким
Неохайним і брудним?
Я завжди біля порога
Чисто витираю ноги!"
(Грицько Бойко)
До збірочки жартівливих віршів Грицька Бойка "Бруднуля" увійшли такі: "Гралася в долонечки", "Чистописання", "Бруднуля", "Не знала", "Чому зупинився годинник", "Чому Тимко подряпаний", "Цапок", "Качечка-прачечка", "Грак", "Сто ніжок", "Чом чистенькі поросята", "Здоровим будь!". Також, читайте у цій добірці веселі вірші Грицька Бойка для дітей: "Як невдаха виступав", "Провалився по коліна", "Друге місце", "Швидко відповів", "Підслухана розмова", "Теж саме", "Змагання", "Виступайченко", "Хлопчик Ох", "Марш веселих чоловічків", "Хвастунець", "Жива казка".
"...Лис свій носик облизав
І до зайця проказав:
– Знаю де твоя хатина,
Гей, скоріш стрибай на спину!
Віднесу тебе до неньки,
Витри слізоньки, маленький!..."(Ксенія Бондаренко)
"Запалило небо сотню зір,
Щоби радість йшла у кожен двір,
Щоб зустрілись мрії і казки,
Щоб жили щасливо малюки..."(Юлія Хандожинська)
"Вітерець дмухнув легенько
Та й кульбабку розсмішив,
Назбирав насіння в жменьки
Й далі в поле поспішив.
Розлетілися по світу
Насінинки, мов птахи..."(Ксенія Бондаренко)
"Зимонько, ой зимонько,
Снігу підсипай
Та й на гірку весело,
Дружно всіх гукай.
Ми повибігаємо
Хутко на сніжок,
Ой, який красивий
В тебе килимок!.."(Юлії Хандожинської)
Одним з імен, які є гордістю і окрасою нашої країни, є ім’я Олени Костівни Журливої (справжнє прізвище – Котова). Дивіться матеріал про життя поетеси та її ілюстровані твори.
"Любов до своєї Батьківщини — чи не найголовніший аспект виховання дітей. Людина, яка поважає державні символи та знає історію рідного краю, пишається національними героями та величними містами, має велику внутрішню силу. Саме такі люди здатні змінювати життя на краще. Дитячий канал "Хмаринка" створив цей розділ для загального сприйняття дитиною себе у державі, для надання інформації про країну, в якій вона живе." (Сергій Тученко)
"Цей розділ створений для відпочинку. Тут Хмаринка розповідає дитячі казки, співає колискові та танцює веселі руханки. Відпочинок та розваги повинні займати у житті дитини чи не найбільшу частину, але вони повинні бути правильно організовані. Наприклад, якщо це вечір, то підійде казочка та колискова, якщо ранок – можна зробити зарядку під веселу руханку, у день, по між навчанням, краще провести час на свіжому повітрі. Саме так, дитина зможе засвоїти вивчене та залишатися у гарному настрої." (Сергій Тученко)
