Публікації за тегом: Тварини, птахи, риби, комахи

Вірші про котиків від Анатолія Костецького, Володимира Підпалого, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Грицька Бойка, Наталі Любиченко, Варвари Гринько, Леоніда Куліша-Зіньківа, Уляни Кравченко, Ігоря Калинця, Анатолія Камінчука, Марійки Підгірянки, Олени Журливої, Миколи Вінграновського, Наталі Карпенко, Галини Мирослави.

 

 

 

 

"Хоробрий заєць", "Котяча рибалка", "Летіло три сороки", "Базар", "Гусині", "Козеня", "Де стояло літо", "Ми підемо до лісу" - такі дитячі вірші Леоніда Талалая увійшли до цієї добірочки.

Вірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок — від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена, Леоніда Талалая, Анатолія Костецького, Сергія Губерначука, Галини Мирослави, Ірини Гарванко, Вікторії Стасів, Галини Римар, Платона Воронька, Марії Морозенко, Людмили Кибалки, Марії Дем'янюк, Людмили Федорової, Якова Жарка та інших українських авторів.

 

"Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава."

(Слова Андрія М'ястківського
Музика Миколи Ведмедері)

"Люлі, люлі, люлі, лю, 
Цілу ніченьку не сплю,
Заспіваю ніжно знову
Ляльці Льолі колискову. 
Люлі, люлі, люлі, лю, 
Ляльку Льолю я люблю..."

(Ксенія Бондаренко)

 

 

"Діти в хаті посміхались
І до шибки притулялись,
Бо пухнастий білий сніг
Замів стежку і поріг."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

"Коли  Олександра була немовлям, її улюблена фраза була «Пррр», а її першим словом було «Фізика». Це тому, що її мама працювала учителем фізики в 24 школі. Тато дівчинки працював травматологом, тому іі другим словом було «Травма». Олександра дуже любила собак. Тато і мама теж обожнювали їх, але, на превеликий жаль, собаку завести вони не могли.  В районі, де мешкала родина Олександри, було багато власників собак, які мали можливість утримувати домашніх улюбленців. Тому батьки дівчинки придумали облаштувати в їхньому дворі пункт, де можна було б надавати послуги по догляду за тваринами..." (Діанка Олійник) 

Пізнавальні вірші Дмитра Білоуса про птахів: "Другові пернатих", "Дивний кошик", "Пригода в саду", "Красень дятел", "Гулі мої милі", "Троє голуб'ят", "А чи винен журавель?", "Над рікою", "Одуд", "Перепел", "Звідки дуб у сосняку?", "Шишкар", "Снігурі", "Як сойка бабусю підвела", "Про горобчика-молодчика", "Не розгубився", "Хоробрий водолаз", "Знайшли    лелеку", "Пісенька про куличка", "Оленчине горе", "Швидка допомога", "Доки будеш ти", "Кіндрате, птичі гнізда видирати?".

Байки Євгена Гребінки: "Злий Кінь", "Зузуля та Снігир", "Маківка", "Могилині родини", "Сонце та Вітер", "Грішник", "Ворона і Ягня", "Мірошник", "Утята да Степ", "Хлопці".

 

 

 

 

"Україна", "Чорний пан", "Я і Лис", "Босоніжки для стоніжки", "Весна", "Котище", "Кольорова корова" — дитячі поезії Мар'яни Савки зі збірки "Босоніжки для стоніжки"; "Чотири міхи для бобрихи", "Бабуїни" — з книжки "Чи є в бабуїна бабуся?".

 

 

 

 

 

Навіщо жирафа вбрала гарну сукню і дев’ять разочків намиста, чому в леопарда усе в цятку, чому океан називається Тихий – на всі ці запитання малята знайдуть відповідь, прочитавши віршики Оксани Кротюк зі збірки "От би мені коника!": "Жирафа", "Тузиків картузик", "Веселий дзвінок", "Якби ж я знав!", "Веселий дощисько", "Бобряча наука", "Кит і китиха", "Не ховайся, зайчику!", "Упертий цапок", "Мавпоччин букварик", "От би мені коника!".

 

 

 

"Няв-няв, мур-мур, няв-мур-няяяяв!" 
Спів по школі залунав,
Виступає Муза киця – 
Перша в хорі учениця. 
Діти кажуть: "От дива! 
Киця краще нас співа!
Недаремно вчителі 
Кличуть Музою її!""

(Ксенія Бондаренко)

 

Володимир Лучук,  Анатолій Григорук, Павло Глазовий, Андрій М'ястківський, Валентина Байкова — з веселими віршиками про тваринок.

 

 

 

"Ждав дід на пиріг — та й без вечері спати ліг!"

(Езоп)

 

 

 

 

 

 

"... Замість того, щоби збагнути батькові слова, розпитати, порадитися,— кинулися шукати в землі золото. Батько не посміявся з нас, а заповів нам найбільший скарб світу — любов до праці."

(Езоп)

 

 

 

 

 

"... І вони підступили до своїх ласощів. Та як тільки почали їсти, двері знову відчинилися, і двоє людей внесли в комору ящик. Цього разу миші встигли шмигнути в нірку. Довго вони сиділи там, притиснувшись одна до одної. А люди все ходили туди й сюди, носячи ящики. Та нарешті вони пішли зовсім. "Бачиш? — сказала хатня миша. — Нам принесли ще всякого добра. Ходімо подивимось, що там таке." "Дивися сама,— відповіла польова миша,— та й бувай здорова." "Чого це ти раптом?" "Піду я, подружко моя, піду в поле до своїх корінців та овочів. У тисячу разів краще їсти бідну їжу й жити спокійно, аніж так, як ти, харчуватися вишуканими наїдками, завмираючи раз у раз від страху." По цих словах польова миша побігла в поле." (Езоп)

 

"... Мавпа є мавпа і мавпою зостанеться, хоч би як її вимуштрували, хоч би чого навчили..."

(Езоп)

 

 

 

 

 

"Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: «Мені все було ніколи, я співала». На це Мурашки, сміючись, відповіли: «Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку». Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати." 

(Езоп, переклад Андрія Білецького)

 

 

"Вовк побачив, що Ягня п’‎є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’‎їсти. Отже, хоча він і стояв вище за течією, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’‎є, торкаючись води тільки краєчками губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: Минулого року ти зневажило мого батька». — «Мене тоді ще й на світі не було», — відповіло Ягня..." (переклад Юрія Мушака)

 

 

 

 

" [...] — Вороно, вороно, ти й справді дуже гарна! І станом, і барвою, й голосом; одного лиш тобі бракує — розуму. Коли б мала розум, не слухала б моїх теревенів і не впустила б м'яса з дзьоба...."

(Езоп)