Грицько Бойко. Вірші для дітлахів зі збірок "Бруднуля" та "Веселинки, вірші, скоромовки"

Грицько Бойко
 
ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ

— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
— Я в калюжі з сонечком 
Гралася в долонечки!

ЧИСТОПИСАННЯ

— Чого в чорнилі руки, Таню? 
— Це в нас було чистописання! 
— А на щоках чому чорнило? 
— Бо я руками щоки мила...

* * *

ЗМАГАННЯ

Чого з ганчірками весь клас?
За чистоту змагання в нас!
Ну, а чого так розкричались?
Бо ми за тишу вже змагались!

* * *

Підслухана розмова

— Ти промокатки не даси?
— Не дам — проси, хоч не проси!
— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!

* * *

Теж саме

— Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
— А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

* * *

Швидко відповів

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

НЕ ЗНАЛА

Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже,— Милочка в отвіт, — 
Помила з милом так, як слід.
— А де? — бабуся знов питає. — 
води ж у хаті в нас немає...
— Немає? — здивувалась Мила. — 
А я не знала і помила.

* * *

ВИСТУПАЙЧЕНКО

Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!

Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.

Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК
 
— Щось годинник,— каже тато,— 
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
— Звідки взятись тому пилу? — 
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!

* * *

Хлопчик Ох

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

- Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави -
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:

- Ох! Як довго йде урок!..

Ось указку Ох тримає -
Хлопець Африку шукає:

- Ох! Куди це з карти зник
Всім відомий материк?..

Ох рішати став задачу
І над нею ледь не плаче:

- Ох! Задача нелегка,
Краще я спишу в дружка...

Ох заглянув у шпаргалку,
Та шпаргалку-виручалку
В нього вчитель відібрав...

- Ох! Навіщо підглядав?!

Мати страву варить сину,
До обіду півгодини.
Ох за нею ходить вслід:

- Ох! Коли вже той обід?

Триста кроків до кіно,
Пішки був би там давно,
Та сидить Ох і чекає:

- Ох! Трамвая щось немає.

Мчить на санках із гори
Цілий поїзд дітвори.
Тільки Оха там нема:

- Ох! Мороз мене пройма!

Одягли ми ковзани,
І у всіх біжать вони.
Ох, мов козлик на льоду:

- Ох! Тримайте! Уп-паду!

Ми комедію дивились,
Ми сміялись - аж втомились.
Тільки Ох один бубнів:

- Ох! Я спати захотів...

Дощ весняний сіє з неба,
Обійти калюжу треба.
Ох спинивсь і дожида:

- Ох! Хай висохне вода!..

Треба Оху м'яч підняти
Там, де гуси й гусенята.
Ох спинився і гука:

- Ох! Боюся гусака!

І Андрійко, і Микола
Кличуть Оха грать в футбола.
Ох із місця анітрішки:

- Ох! Болять у мене ніжки...

Ми колгоспу помагаєм,
Колоски в степу збираєм.
Тільки Ох не йде у поле:

- Ох! У мене в боці коле!..

У вікно влетіла муха
Й сіла Охові на вухо.
Ох руки не підійма:

- Ох! Нехай злетить сама!..

Сонце гріє гаряче,
Сонце гріє, аж пече.
Тільки Оху це байдуже:

- Ох! Вода холодна дуже...

На рибалці ми удвох,
Вудку взяв і хлопчик Ох,
Та заснув там: люлі-люлі!..
Ловись, рибко... із каструлі!..

Коло річки Ох бродив,
Черевики забруднив.

- Ох! Це ж треба мити їх?
Краще я піду в брудних...

Коло вогнища хлоп'ята.
Дрова Ох пішов шукати.
Як пішов, то й не прийшов -
Ані Оха, ані дров!

Може, він прийшов у клас?
Може, Ох той серед вас?

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

— Чому це ти подряпаний? — 
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний, 
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував 
І не сушив його!

* * *

МАРШ ВЕСЕЛИХ ЧОЛОВІЧКІВ

Дружно пісню ми заводим,
Під бадьорий марш виходим,
Наче на парад,
Наче на парад.
Спритні, жваві, невеличкі,
Ми, веселі чоловічки,-
Друзі всіх малят.
Друзі всіх малят.

- Буратіно?
- Тут я!

- Цибуліно?
- Ось я!-

Карандаш,
Карабас -
Хто не знає нас?

І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас.
Кожен знає нас!

Знають нас міста і села,-
Чоловічки ми веселі:
Ми прийшли з казок,
Ми прийшли з казок.

Хто не зна якоїсь казки,-
Познайомтеся, будь ласка! -
Просим ми діток,
Просим ми діток.

- Буратіно?
- Тут я!

- Цибуліно?
- Ось я! -

Карандаш,
Карабас -
Хто не знає нас?

І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас,
Кожен знає нас!

Хоч ми з казки, та, як треба,
Все розкажемо про себе
Для дружків своїх,
Для дружків своїх.
Гей, малята-дошкільнята,
Підем з нами танцювати,-
Хай лунає сміх,
Хай лунає сміх!

- Буратіно?
- Тут я!

- Цибуліно?
- Ось я!-

Карандаш,
Карабас -
Хто не знає нас?

І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас,
Кожен знає нас!

ЦАПОК

У цапка
Борідка сива,
Шолудива,
Некрасива.
І на ній,
Мов павучки,
Реп’яшки
Та колючки.
— Так, — кажу я,—
Не годиться,
Треба, цапе,
Поголиться! —
А цапок мені
Таке:
— Ме-ке-ке!—
Ніби каже: — Розумію, 
Та голитися 
Не вмію...

* * *

Хвастунець

Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.

КАЧЕЧКА-ПРАЧЕЧКА

— Качечко, качечко, 
Чепурненька прачечко! 
Можеш ти повісти,
Як білизну прала ти?
— Так-таки! Прала я, 
Прала-полоскала я. 
Так-так-так! Прала я — 
Вся білизна аж сія!
— Качечко, качечко, 
Чепурненька прачечко!
Хто ж тобі помагав?
Хто білизну віджимав?
— Так-таки! Прала я, 
Прала-полоскала я. 
Так-так-так! Помагав — 
Качур гарно віджимав.
— Качечко, качечко, 
Чепурненька прачечко! 
Можеш ти повісти,
А для кого прала ти?
— Так-таки! Прала я, 
Прала-полоскала я. 
Так-так-так! Все для них, 
Для качаток дорогих!

ГРАК

Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі входив він в ріку,
Тричі мився милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило!— карка грак.
Та чи так?

* * *

СТО НІЖОК

​У стоніжок
По сто
Ніжок.
Всі сто
Милися,
Всі стомилися.

ЧОМ ЧИСТЕНЬКІ ПОРОСЯТА

— Не впізнать вас, 
Поросята:
Ви чистенькі,
Мов качата.
— Ми сьогодні 
Покупались:
На хро-хро-ніку 
Знімались!

БРУДНУЛЯ

Шапочка у глині,
Сажа на коліні,
Пальчики зелені,
Плаття у смажені.
У смажені навіть ніс,
На щоках сліди від сліз. 
Отака Ганнуля, 
Дівчинка-бруднуля.

Ранком вона встала —
Постіль не прибрала.
І надула губки:
— Нащо чистить зубки? — 
Умивалась нашвидку:
Бруд увесь — на рушнику. 
Отака Ганнуля, 
Дівчинка-бруднуля.

За обідом прямо 
Влізла в суп руками. 
Надкусила пиріжок 
І поклала в фартушок. 
Стала руки витирать — 
На скатерці пальці знать. 
Отака Ганнуля, 
Дівчинка-бруднуля.

Ось трима вона в руці
Кольорові олівці.
І уже біля вікна
Розмальована стіна.
А до столу сіла —
Розлила чорнило.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.

В пальтечку своїм новім
Вийшла вона з дому,
А вернулася у дім
Ніби у старому.
— З гірки я спускалась!
На пальті каталась! —
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.

Після дощику в дворі 
Любо гратись дітворі. 
Всі такі гарненькі,
Всі такі чистенькі.
Тільки де Ганнуля, 
Дівчинка-бруднуля?

Вся замурзана, брудна, 
Неохайна дуже,— 
Подивіться: ось вона 
Влізла у калюжу.

ЗДОРОВИМ БУДЬ!

Вийшла курочка на грядку, 
Кличе діток на зарядку:
— Куд-куди? На доріжку! 
Починаємо пробіжку!

З фізкультурою ми дружим; 
Різні вправи любим дуже.
— Раз, два, три, чотири! — 
Чути з нашої квартири.

Глянь: без мила і водиці 
Умиваються дві киці. 
Язичком вмиваються, 
Лапками втираються.

Я до крана сам дістану, 
Умиваюсь біля крана. 
Милю милом щоки, шию 
І водою добре мию.

Кроленята — глянуть любо: 
Об морквинки чистять зуби, 
І тому в них зубки цілі — 
Гострі-гострі, білі-білі.

Поросяткам у корито 
Їжі свіжої налито. 
Нечепури лізуть прямо 
У корито із ногами.

Я коли кінчаю їсти, 
На столі у мене чисто 
Скатертину не заллю, 
Бо порядок я люблю.

Ось горобчик сів на стовпчик.
Чистить пір’ячко горобчик. 
Потім пурхнув на плетінь:
— Я чистенький! Цвір-цвірінь!

В мене щіточка зубна, 
Подивіться: ось вона! 
Зверху вниз і навпаки 
Чищу зуби залюбки.

Носить півень-співунець 
На голівці гребінець. 
Гребінцем тим — знає кожний — 
Причесатися не можна.
 
А у мене, а у мене 
Є гребіночка зелена.
Я нікого не прошу — 
Сам голівку причешу!

Крем узяв я із полички,
Сам почистив черевички,
Ще й помив калошки
Для сестри Явдошки.

Наш Рябко у дім забіг,
А на лапах — мокрий сніг.
Походив він, походив,
На підлозі наслідив.

Як не сором буть таким —
Неохайним і брудним!
Я завжди біля порога
Витираю добре ноги.

Ведмежатко косолапе
У берлозі смокче лапу.
Ой, яка принадна,
Наче шоколадна!

Не ведмідь же я, малята,
Щоб до рота пальці брати.
Це мені незвично:
Не-гі-гі-є-ніч-но!

Йдуть купатись каченята, 
А назустріч гусенята. 
Гелготять, вклоняються — 
Ніби всі вітаються.

Я знайомих як зустріну —
Привітаюсь неодмінно.
А прийду в дитячий сад,
То вітаюсь до малят.

Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій.
Працювать бджілки охочі —
З ранку трудяться до ночі.

Я старанно теж труджуся,
Помагаю вже бабусі.
А як виросту, тоді
Буду першим у труді!

Грицько Бойко

Жива казка

Мабуть, кожен з вас уміє 
Із паперу клеїть змія. 
В’ється нитка золота,— 
Паперовий змій зліта!

Он літають в небі птиці,— 
І горобчики, й синиці.
А в малят летять з руки 
Паперові голубки.

От якби людині крила,—
І людина б полетіла! 
Тільки де ті крила взять? 
Як навчитися літать?

В казці мріяли колись, 
Щоб піднятися увись.
До незвіданих земель 
Мчав летючий корабель.
 
В казці линув у політ
Чудо килим-самоліт,
І неслися напрямки
Скороходи-чобітки.

В казці мрій було немало,
Та живою казка стала! —
Це збулись народні мрії:
Полетів літак в країні.

Ось він, авіадідусь,
Каже:— Дуже я горджусь! 
Скільки в небі голубків — 
Стільки внуків-літаків.

Це — ПО-2, зручний і гарний, 
Він поштовий, санітарний... 
Хворим треба допомогу? — 
Він готовий у дорогу!

Наче срібні птиці, 
ІЛи Аж за хмари полетіли.
Ось чудовий лайнер лине,
Це АН-10 з України.

Тут збирається в політ
Над тайгою вертоліт.
Набирає висоту
Наша слава й гордість — ТУ.
 
Ми живем в казковий час!
Є супутники у нас,
Що в ясну космічну вись
Вперше в світі піднялись!

Наша сильна Україна —
Космонавтів батьківщина.
Вже до Марса від Землі
Мчать космічні кораблі!

Тож учися і рости:
Космонавтом станеш ти
І полинеш до зірок
Як творець живих казок!

* * *

Друге місце

— От я біг на лижнім кросі —
Не віддихаюсь і досі!
Друге місце я зайняв,
І татусь мене обняв...
— Ну, а бігло ж вас багато?
— Бігли вдвох ми: я і тато!

* * *

Провалився по коліна

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!