Публікації за тегом: Діти

"У мене в кімнаті живе перепел у клітці. Мені приніс його один мій знайомий. Ліве крило у перепела перебите, він його трохи волочить і, звичайно, не може літати. А то б я його вже давно випустив, ще в кінці літа. Сіриком назвав перепела мій хороший приятель Петро. Бо перепел справді сіренький, з світлими грудьми, а на шиї під дзьобиком - чорна бархатна вузенька смужка. А Петро тільки прибіжить до мене - зразу до клітки з Сіриком і починає з ним розмовляти....   Коли в неділю зрання прийшов до мене Петро, він так само в першу чергу пішов привітатись з Сіриком. Але весь час з надією дивився на мене, чи не передумав я поїхати з ним за місто у цей погожий зимовий день..." (Олександр Копиленко)

"От і зима прийшла. Випав сніг. Міцно скували землю морози. Розчистили хлопчаки у дворі майданчик від снігу, залили водою — замерзла вона. Добра ковзанка вийшла! Саме Юркові ковзани батько приніс - гарні такі, блискучі. Пригвинтив Юрко швиденько їх до черевиків, спустився по сходах, тримаючись за поруччя, і по снігу - до ковзанки. А у дворі вже дітей повно-повнісінько. Хто на ковзанах катається, хто просто так стоїть, хто в сніжки грається...." (Олег Буцень)

"Гавчик і Мурчик з перших днів подружили. Їдять і сплять разом. Коли Гавчик лежить у халабуді, то Мурчика звідти і за хвіст не витягнеш. Забереться ото собачці на пухку шубу і спить, мов на теплій лежанці. Гавчик лише загарчить легенько, але не проганяє Мурчика. Спи, мовляв, та тільки не дряпайся! А Мурчик згорнеться калачиком і мурчить свою нескінченну казку. Песик любить слухати його музику-мурликання. Часом Гавчик десь бігає з своїм господарем Ваньком. Тоді Мурчик один спить, чекає на друга..." (Андрій Бондарчук)

"Котик Васько - пустун і витівник. То в черевик залізе, то в піч шугоне і вийде звідти не сірий, а чорний. А якось вранці надумав ганятися за синичкою, яку Миколка врятував від морозу. Певне, йому хотілося погратися з нею. Такий переполох здійняв, що Миколка не витримав і зачинив малого розбишаку до кроликової клітки, яка стояла у сінях..." (Віктор Васильчук)

"... Оленка згорнулась клубочком. І дивно їй: очі заплющені, а все видно. Бачить Оленка свій двір, і кучугури снігу, і перекинуті саночки. Ох і вредні санчата! Каталась Оленка з гірки, а вони взяли та й повернули у рівчак. Оленка упала. У валянці набилося снігу, і от маєш: болить горло...." (Віктор Близнець)

"Вийшла Катруся ввечері погуляти. А надворі сніг, а надворі мороз, і такий пекучий, що в Катрусі щоки почервоніли, як яблучка. Взяла вона саночки. Почала з гірки спускатися. Ще червоніші щоки стали в Катрусі. Очі блискотять. Пара з рота клубком вилітає. Гарно! Спинилася відпочити. На небо глянула і задивилася..." (Іван Сенченко)

У цьому розділі пропонуємо почитати гарні оповідання для діточок про зиму, про свято Нового року та Різдвяні свята від наших сучасних авторів та класиків української літератури: Василя Сухомлинського, Олени Пчілки, Івана Багмута, Ярослава Стельмаха, Віктора Близнеця, Пилипа Бабанського, Остапа Вишні, Петра Короля, Галини Демченко, Олександра Копиленка, Олега Буценя, Андрія Бондарчука, Віктора Васильчука, Анатолія Давидова, Наталі Забіли, Івана Сенченка, Василя Струтинського, Василя Скуратівського, Івана Малковича, Олени Цегельської, Лесі Ворониної, Ніни Наркевич, Івана Соколова-Микитова, Бондаренко Ксенії, Оксани Давидової та інших. 

 

У добірці віршів про птахів читайте:  "Півник" (Іван Нехода),  "Перепілка" (Андрій Малишко).

 

 

 

Корисні підказки для наших діточок (та їх батьків) стосовно здоров'я: "Імунітет", "Стоп, застуда" та "Як почути своє тіло".

Вірші про рідний край Максима Рильського, Василя Симоненка, Андрія М'ястківського, Анатолія Качана, Бориса Олійника, Володимира Коломійця, Платона Воронька, Дмитра Павличка, Яни Яковенко, Уляни Кравченко, Івана Франка, Іванни Савицької, Богдана-Ігоря Антонича, Наталки Талиманчук, Миколи Вінграновського, Михайла Стельмаха, Петра Осадчука, Степана Руданського.

Володимир Лучук,  Анатолій Григорук, Павло Глазовий, Андрій М'ястківський, Валентина Байкова — з веселими віршиками про тваринок.

 

 

 

Витинанка — дуже цікавий і доступний для багатьох умільців вид народної творчості. Деякі дослідники прослідковують започаткування технічних прийомів цього виду мистецтва ще з дуже давніх часів. Вирізування ножем чи ножицями оздоб зі шкіри й тканини мало широке побутування у різних, зокрема, слов’янських народів. Раніше традиційний одяг та взуття майже усіх регіонів України також мав нашиті зі шкіри чи тканини елементи, укладені в орнаменти.

"З неба зірочки летять,
Землю укривають,
А коли приде весна –
Всі вони розтануть..."

( Юля Турчина)

 

Відрізне плаття з білої або ясно-блакитної прозорої тканини із суцільнокроеии-ми рукавами, спідниця сонце-кльош, призбирана по талії, з вирізом на шиї під горло і застібкою ззаду. Під плаття одягається нижня спідниця, яку шиють із цупкої накрохмаленої легкої тканини. Костюм оздоблюється білою стрічкою, ялинковою сріблястою канителлю, намистом.

Гуцульський костюм для дівчинки - біла сорочка з манжетами та із застібкою спереду, спідниця з темного ситцю або сатину, світлий фартушок, червоний кептарик із цупкої тканини на підкладці, оброблений хутром. На грудях і верхній частині рукава сорочка прикрашається вишивкою або імітацією. На голові - стрічка з помпонами з яскравої вовняної пряжі.
Гуцульський костюм для хлопчика  - біла сорочка, червоні або вишневі штанці, кептарик, оздоблений хутром, на підкладці із цупкої червоної тканини. Сорочка прикрашається декоративною тасьмою або вишивкою на грудях і по низу.  Доповнення до костюма - широкий коричневий пояс із штучної шкіри, який щільно прилягає до фігури, на шнурівці.

Український костюм для хлопчика: біла сорочка, чорні або сині штанці і червоний, яскравий пояс. Пояс двічі обмотують навколо талії і зав'язують збоку. Біла сорочка мальовничо оформлюється декоративною тасьмою на грудях, комірі-стійці та по низу рукавів.

Український костюм для дівчинки включає в себе білу сорочку-реглан із застібкою спереду, спідницю і фартушок. Спідниця з тканини будь-якого кольору, оздоблена по низу тасьмою в'юнчик. Білий фартушок оформлюється яскравим візерунком. Головний убір - вінок з штучних квітів з великою кількістю яскравих, різноколірних стрічок. На грудях - червоне намисто.

Свята і святкові ранки приносять дітям багато радощів, викликають позитивні емоції, сприяють вихованню моральних і естетичних почуттів. Нарядний, гарний одяг, в якому діти виступають на святі, приносить їм естетичну насолоду, прищеплює любов до прекрасного, сприяє розвитку творчих здібностей. У книзі Тамари Миколаївни Грибанової "Костюми до свята в дитячому садку" представлено багато моделей святкового одягу і карнавальних костюмів для дітей дошкільного віку з викрійками та технологією їх пошиття.

Різдвяні вірші для дітей написали такі знані українські поети: Іван Франко - "Зима. Різдво", Василь Слапчук - "Дідух", Марія Хоросницька - "Святвечір", "Кутя",  Вікторія Шупортяка - "Початок", Ніна Куфко - "Різдво Христове", Ганна Чубач - "Коляда", Йосип Струцюк - "З Різдвом Христовим", Костянтина Малицька (Віра Лебедова) - "Зимова казка".

Читайте вірші для дітей про зиму: "Зимою" (Олекса Кобець), "Ялинонька" (Іван Нехода), "Добре мчати на санчатах", "Баба снігова", "Кожушок" (Євген Гуцало), "Зайчикові вуха" (Валентина Каменчук).

Цікавинки з життя хлопчиків-першокласників розповідаються у новій розумній книзі-порадниці Ніни Воскресенської «Першокласні історії».

Це видання вийшло у Тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» та користується широкою популярністю серед маленьких читайликів та їхніх батьків.