Публікації за тегом: Діти

"Є в сухому степу колодязь. Біля колодязя - хатка. В ній живуть дідусь із внуком. Біля колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, заїзджають до колодязя, п'ють воду, дякують дідусеві. Стерлась вірьовка, перервалась, упало відро в глибокий колодязь. Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти, щоб попити. День не п' ють води дідусь із онуком, два дні не п' ють. Мучаться від спраги...." (Василь Сухомлинський)

"Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно пищать, бо нічого їсти. Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала. Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння..." (Василь Сухомлинський)

"... Кілька місяців тому, коли осінь, позолотивши все навколо, таємниче шурхотіла листям, цей зайчик прибився відкілясь до кубла старої зайчихи і став ходити за нею назирці, бо сам боявся не тільки спати, а й вийти у ліс чи в поле, щоб знайти собі якусь їжу. Зайчиха спочатку невдоволено фуркала, тупала на нього задніми ногами, проганяючи...   а потім пожаліла: «Пропаде без мене, -  подумала. -  Як не я, то хто ж його всьому навчить?» Та й назвала невдаху Прибивчиком. "" (Яків Гончарук)

"Жив собі в лісі маленький зайчик. Був він ще молоденький і зовсім, зовсім сіренький. І з того він був дуже задоволений: біжить, бувало, по полю - земля сіра, колосочки жовті мерехтять, не зразу зайчика й побачиш. А зайчик не хотів, щоб його бачили, бо багато ворогів у нього було: і вовк, і лисиця, і сова, і шуліка, і яструб, і ласка, і собаки, і мисливці. Важко було б зайчикові від усіх устерегтися, якби не його сірий кожушок. А то заб'ється він десь під пеньочок - і не видно його, або присяде на городі, капустку хрумає, і ніхто його не бачить. Добре жилося зайчикові влітку - є що поїсти, є де сховатись. Думав він, що так завжди і буде. Аж воно не так!..." (Катерина Перелісна)

З народної творчості  -  ігри-забавлянки для маляток: "Кролик", Капустка".

Веселі дитячі віршики про тваринок Анатолія Камінчука: "Єноти", "Їжачок", "Де сіно?", "У рудої білочки", "Кіт Мурсій", "Сміхота", "Хто це там у степу?", "Метро", "Піжмурки", "Борсуки", "Цапок", "Автомобіль", "Де ходив журавель", "Автобус", "Ведмежі сни", "Кит і кіт", "Дружна сімейка".

 

 

 

 

 

Короткі дитячі віршики про птахів Анатолія Камінчука: "Дятликова школа", "Соловейко", "Ремез", "Синеньке яєчко", "Очерет", "Шпак пита у півня", "Жайвір", "Павич", "Півникове горе", "Де ходив журавель".

 

 

 

 

 

"Півники", "Барвіночку синьоокий", "Котики вербові", "Квасолини", "Вусаті ячмені", "Гречка", "Любисток", "Вишенька", "Жолудець", "Баштан" - короткі дитячі віршики про різні рослини Анатолія Камінчука.

Читайте коротенькі віршики про діточок від Анатолія Камінчука та Степана Олійника.

Читайте коротенькі дитячі віршики про зиму від Анатолія Камінчука: "Забарилася зима", "Зима", "Стало біло-біло", "Сніг іде густий", "Баба Віхола", "Русак і біляк", "Годівнички", "Усі дерева в інеї", "Ожеледиця", "Хуртовина", "Ведмежі сни", "Гукає сич", "Горобчик", "Спи, сонечко, спи", "Півникове горе", "Я - кульбаба, ти - кульдід".

Дивіться коротенькі дитячі віршики від Анатолій Камінчука про осінь: "Щиглики", "Борщик з грибами", "Листопад", "Капітон Капітонович", "Лісові дарунки", "Сойка садить жолудці", "Не барись", "Вербова розмова", "Останній листочок", "Осине сіно", "Вечоре-дрімайлику".

"Льодихід", "Ластівка", "Береза розвивається", "Березень як зайчик", "Квітникарка" - коротенькі весняні віршики Анатолія Камінчука.

"Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк не міг зігрітись у своїй постельці їжачок Голочка, мерзлякувато тулилося до теплого маминого боку ведмежа Ласунчик, та найгірше зайчикам Буханчику й Стрибайчику. Саме поскидали вони свої сіренькі кожушки та повдягали сніжно-білі. А як вийдеш у них зі своїх хатинок, коли біле так далеко видно?.."  (Марія Пономаренко)

Коротенькі історії Пилипа Бабанського про дівчаток Нату і Тату, що трапились з ними напередодні Нового року: "Ялинка", "Сніг утік", "Яшко", "Перекидучі санки", "Візьмемо собі Новий рік", "Хто нашкодив?", "Де сплять автобуси?".

У Києві старшокласники  — члени Малої академії наук України — представили свої винаходи. Однією з переможців стала Руслана Делієва з Кіровоградщини. Її винахід — система освітлення та обігріву приміщень з економією енерговитрат.

 

Читайте весняні вірші Ліни Костенко, Михайла Стельмаха, Лідії Компанієць, Володимира Сосюри, Валентина Бичка, Петра Короля, Олени Журливої, Івана Франка, Тараса Шевченка, Володимира Самійленка, Станіслава Шушкевича, Марії Пономаренко, Олени Пчілки, Володимира Нагорняка.

Вірші Олени Журливої про тварин та пташок: "Наш Воркотик", "Вийшла кізонька гуляти", "Сторож",  "Узяла лисичка скрипку", "Хто чим любить ласувати", "Хто це?", "Ластівки", "Гиля, гиля, гусоньки".

 

 

 

 

 

 

"Не дівчинка, а квітка", "Поличка", "Хазяєчка" — забавні віршики Олени Журливої про маленьких діточок.

 

 

 

 

 

 

У цій добірці читайте віршики Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Уляни Кравченко, Галини Мирослави.

"Надворі була зима, і лапаті сніжинки, наче біле пір'я, падали з неба. Королева сиділа з шитвом біля вікна, рама якого була зроблена з чорного дерева. Шиючи, королева замилувалася сніжинками та й уколола собі голкою палець, і з нього три краплини крові на сніг упало. І так красиво вирізнялися червоні плями на снігу, що вона подумала: „От якби у мене була дитина, біленька, як сніг, червонощока, як та кров, і чорнява, як дерево на віконній рамі!" Скоро потому і знайшлася у королеви донечка, як сніг, біленька, як та кров, червонощока, і чорнява, як дерево на віконній рамі - от і прозвали її за те Білосніжкою..." (Брати Грімм)