Володимир Підпалий
ПЕРЕДЗИМ'Я
За журавлиними ключами
посиротіла далина...
Відходить листопад. За лісом
зима вітрило напина.
Зашклилися, як затулились,
тоненьким льодом у степах
мілкі озера. Глід червоний
промерз до зернят на кущах.
А грудень дихає сердито
морозом: невтямки йому,
чому тендітними списами
озимина стріча зиму...
ЗИМОВИЙ БІР
Забрів у сніг,
втомився й ліг
та й снить пухкими снами
зимовий бір,
мов чорний звір,
зі срібними рогами...
МОРОЗНИЙ ВЕЧІР
В схованки тікають звірі —
ні догнать, ні перейнять,—
мерзнуть зорі в небі сірім,
наче лапки каченят...
СНІГУРІ
Виснуть густо на гілках,
бо померзли долі,
у синеньких піджачках,
у червоних льолях.
А як вітер загуде,
закружля по колу —
не один з них упаде
грудкою додолу...
ЗАЙЧИК
(За мотивами народної казки)
— Зайчику-спанчику, де ночуватимеш?
Звідки біжиш? Із млина? У млині
в міхах горіхів багато-багато,
чом хоч одного не вкрав мені?..
— Пальчики-кравчики скубли за вуха,
біг по колоді, тонув у ріці,
сікла по носі мене завірюха,
ще й насміхалися горобці...
— Зайчику-спанчику, дихає ніччю
сіра безодня неба... Біжім!..—
Швидше і швидше. Лиш вуха-свічечки,
їм і тремтіти-горіти, і мерзнути їм...
ПЕС
Чи не знаєте ви пса,
котрий за котом гаса,
прокусив собі язик,
став худий, мов черевик.
КОЖУХ
Зиму мороз
дуже любив,
зимі мороз
кожух пошив.
— Носи, зимо,
оцей кожух
із сивих хмар,
із білих мух...
Пильнуй: як сонце
припече,
кожух твій, зимо,
утече...
За матеріалами: Володимир Підпалий. "Кожна бджілка як лічилка". Вірші. Упорядник Неля Підпала. Художник Леся Гармиза. Київ, видавництво «Веселка», 1991.
Дивіться також:
Вірші- просто чудо!
Такі ніжні, такі прості і чуттєві!