Зінаїда Косицька
Витинанка в ансамблі декору української хати. Традиційні витинанки до Різдва
Із середини ХІХ сторіччя у цьому цілісному ансамблі помітно починає вирізнятися витинанка. Вона виникла з нового матеріалу – паперу, – відродивши давню традицію українців вирізувати узори зі шкіри та інших матеріалів. Наприкінці ХІХ століття витинанка набула масового поширення. Найчастіше її майстрами були дівчата, жінки й діти.
Водночас поширюються і так звані мальовки – розписи на папері. Іноді вони містили у своїх композиціях наклеєні елементи з кольорового паперу, і мистецтвознавці кінця ХІХ – початку ХХ столітть серед описів настінного малювання часто згадують їх різновид – наклейки з кольорового паперу *2).
Два головні джерела – вирізання й малювання – у своєму подальшому розвиткові не лише доповнювали й урізноманітнювали одне одного, а й визначали місця витинанки в хатньому просторі.
Витинанка «оселялася» найперше там, де до неї побутували розписи – це верхні частини печі, груби, димаря (комина), простінки між вікнами під рушниками та куток із поликом, сволок, а зрідка стеля (ближче до покутя) *3).
Для детальнішого з’ясування розміщення витинанки в українській хаті розглянемо поділ самої витинанки на головні типи. Вітчизняний дослідник Михайло Станкевич подає таку класифікацію витинанок: одинарні, складні та комбіновані *4).
До перших належать витяті з одного аркуша, відповідно, одноколірні, з властивою їм узагальненістю орнаментальних мотивів, декоративністю форм та ажурністю *5). Творяться вони на основі рапортної структури, що започатковується на основі симетрії та ритму, і поділяються на чисельні різновиди – ромби, зірочки, розетки, квіти, дерева тощо. Сюди ж належать і окремо витяті «фігурки» людей, тварин, птахів.
Складними Михайло Станкевич називає так звані аплікаційні витинанки, що найчастіше бувають поліхромними, виготовленими з декількох аркушів різнокольорового паперу *6).
У свою чергу вони поділяються на накладні й складені. Найпростішим зразком першого типу є витинанка сонечко, коли на розеткову одинарну витинанку центрично накладаються подібні, але щораз менші. А складені витинанки творяться з окремих дрібніших елементів і часто набирають великих форм.
На Прикарпатті, Побужжі, Буковині *7) та Поділлі укладалися на стінах значні орнаментальні композиції у вигляді стрічок, а на Подніпров’ї вони здебільшого творилися у вигляді вазонів та килимків *8).
До комбінованих витинанок Михайло Станкевич відносить такі, що виникають унаслідок використання різних технік, найчастіше декоративного розпису та штемпелювання. Особливого звучання набули комбіновані витинанки в так званих паперових рушниках *9) та фіранках *10).
Звичайно, у різних регіонах формувалися й різні системи розміщення витинанок. Однак можна простежити й чіткі загальні принципи для всієї України. Центральну частину хати біля божника часто прикрашали традиційними голубами – символами святого Духа. У цих прикрасах, якщо їх виготовляли з паперу, крила й хвіст були з білого чи розфарбованого аркуша, складеного «гармошкою». Тулуб ліпили із житнього хліба чи замінювали великодньою писанкою.
Витинанками й паперовими квітами оздоблювали самі ікони. У старих хатах цю традицію можна спостерігати й дотепер – об’ємні гірлянди паперових квітів монохромною чи поліхромною лінією увінчують божник.
На стінах від божника розміщували витинанки попід стелею в ряд. Така стрічкова композиція могла складатися з окремих більших витинанок, а також із дрібніших, скомпонованих у суцільну орнаментальну смугу. В західних областях подібні витинанки мали геометризовані узори, а в селах на Волині в середині ХХ століття їх робили з п’ятипелюсткових білих квітів та зеленого листя майже натуралістично. Подібні стрічкові композиції могли ставати вінком усієї хати.
У південному Подніпров’ї характерною прикрасою покутя була ще й велика розеткова витинанка, квітка, з різнокольорового тонкого паперу, складена з кількох накладених кружалець (с. Водяне Запорізької обл., 1909 р.) *11).
Часто полички божника, кіоти й рами також прикрашали витинанками у вигляді невеликих хрестиків (від 4 до 6 см 12), що особливо характерно для західних областей.
Над вікнами в українській хаті традиційно розвішували вишиті рушники, відповідно витинанки-рушники *13) та витинанки-фіранки *14) посідали їхні місця. На східному й західному Поділлі (перша третина ХХ століття) такі паперові прикраси довго побутували в системі хатнього декору *15).
На Катеринославщині над вікнами традиційно розташовували одинарні великі розеткові витинанки, зірки (діаметром 16 см–20 см) *16). У західних областях довкола вікон клеїли на стінах невеликі геометризовані витинанки *17).
Між вікнами вгорі селяни часто чіпляли картини, портрети, фотографії, що також могли бути обрамлені в паперові рушники *18). Іноді самі рами, особливо для невеликих фотографій, виготовляли з паперу чи картону, який потім розмальовували чи обклеювали дрібнішими витинанками.
Між вікнами кріпили витинанки зазвичай значних розмірів. Їх розміщували або поодинці, або ж групували в один ряд. Подібний декор можемо спостерігати на світлині з с. Жеребки старокостянтинівського повіту *19). Під довгим божником в ряд на певній віддалі прикріплені круглі та квадратні паперові прикраси.
Традиційно на цих місцях клеїли великі хрести, звізди, дерева життя та різні інші абстрактні зображення. Дерево життя у витинанках здебільшого мало не реалістичний, а узагальнений вигляд. Часто така витинанка уподібнювалася до вазона чи букета, що міг мати й самодостатній образ, а міг доповнюватися силуетами птахів, дівчат, жінок, козаків.
Розглядаючи паперові прикраси сволока, зазначимо, що його конструкція диктувала й розміщення декору. На Поділлі, наприклад, його «з обох боків обліплювали витинанками» *20). Подібна традиція була характерна й для західних областей. Зазвичай тут розміщували поліхромний густий або розріджений ряд простих чи складних геометризованих витинанок – ромбів, хрестів, розеток, звізд, окресів.
У центрі ряду іноді містився більший елемент. Подібні довгі складні витинанки називалися лиштвою, стрічковою *21), пасовою, низинкою *22).
Другим за значимістю й вагомістю кутів хати можна назвати кут із піччю, де зазвичай пишно красувався настінний розпис. Часто розміщували тут і витинанки *23). Так, у с. велика Кісниця Вінницької області на піч наліплювали велику зірку з кольорового паперу, а вже з боків домальовували квіти *24).
Особливу групу розписів згадує у своїх розвідках М. Бабенчиков *25): «Це намальовані та вирізані по зовнішньому контуру мотиви, наклеєні одразу на побілку.
Витинанки на печах та стінах часто не лише доповнювали настінний розпис, а й повністю його витісняли. Це було пов’язано з тим, що паперові прикраси легше було виготовляти та замінювати під час побілки» *26).
Розглядаючи хатній кут над поликом, можемо сказати, що в багатьох хатах, замість килимів, тут оживав настінний розпис. Природно, що побутували на цьому місці й паперові мальовані килими та килими-аплікації з витинанок. Подібна традиція відома з кінця ХІХ – початку ХХ ст. на Поділлі *27) та Дніпропетровщині (с. Петриківка *28).
Витинанками прикрашали й мисник. Його полички застилали білим папером, краї якого звисали візерунчастим мереживом до низу. У західних областях під мисником наклеювали ряд дрібних витинанок *29).
з двох боків від вхідних дверей традиційно в українських хатах малювали дерево життя *30). Витинанки з подібним мотивом могли побутувати й на цих стінах*31).
Своєрідним обрамленням вікон, дверей, розписних композицій на Подніпров’ї та в інших регіонах часто був декор із паперу. Наприклад, розеткова витинанка (діаметром близько 30 см із с. Парутине Миколаївської обл., початок ХХ ст.) в оточенні суцільного квіткового розпису прикрашала вхідні двері. Під вирізаним ажуром кріпили підкладку з контрастного кольору *32). Природно уявити над вхідними дверима й витинанку-хрест *33), що ставала доповненням до невеличкого чорного задимленого хреста, утвореного на одвірку полум’ям свічки (традиція чис того четверга). Деякі господарі перехрещували одвірок вогником через картонну витинанку, поле якої було суцільним, а центр вирізали діркою-хрестом. У цьому випадку зображення виходило акуратним.
Згадані витинанки виготовлялися переважно до великих свят – Різдва й великодня та могли побутувати в українському помешканні впродовж усього року.
Існували й витинанки, приурочені лише до одного свята чи події. Їх кріпили зазвичай на шибках, а згодом знімали чи замінювали іншими. Так, на декілька днів кріпили витинанку з постатями жінок-свах, що свідчило про сватання та заручини в цій родині *34).
До свята Різдва недовговічними віконними прикрасами ставали витинанки у вигляді звізд, хрестів, квітів. Часто їх розміщували по вертикалі й горизонталі, утворюючи великий хрест. У наш модернізований час паперовий зимовий декор, перейменований за радянських часів на сніжинки, розквітає також до свята Нового року й зникає перед весною.
Тільки до Святого Вечора клеїли чорну витинанку-хрестик на згадку, що ця вечеря відбувалася разом із душами покійних родичів. Подібна витинанка-хрест уже з білого паперу ставала символом свята водохреща.
До зимових свят традиційно вирізують і до сьогодні витинанки-ангели. Їх клеять на шибках, а можуть кріпити на ниточці біля ікон, дитячих ліжечок, дверей, на книжкових полицях, біля люстри. Паперовий ангел, вирізаний у 80-х роках ХХ сторіччя, виглядає дуже натуралістично.
До різдвяних свят виготовляють також гірлянди з паперу, які компонують з невеликих витинанок. сьогодні їх масово продукують із сучасних яскравих блискучих та міцних матеріалів.
Паперові церкви в Україні витинали здебільшого до свята Великодня. У цей день церковну огорожу обклеювали в ряд їхніми великими зображеннями.
У майстра-витинанкаря М. Куземського (с. Ременів Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл.) *35) ці витинанки-церкви виграють мереживом бань та узагальненими силуетами *36). До Великодня ще готували особливу прикрасу, яка внизу біля писанки мала прикріплену круглу витинанку, закладену в радіальні складки гармошкою.
Згадані приклади вказують на місце витинанки в загальному ансамблі української хати та знайомлять із головними засадами її розміщення. Важливим залишається те, що витинанка як один з молодих видів народного мистецтва активно побутує й донині. Своїм багатоколірним звучанням вона наповнює й сучасні оселі українців. Сподіваємося, що виготовлення ефектних паперових прикрас знову відродиться. Про подібне «друге дихання» *37) витинанки свідчить багато публікацій. Цілком можливо, що цей декор українського житла порадує нас і в майбутньому.
Література:
1. Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995. – с. 111, 112.
2. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – М., 1945. – с. 18.
3. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – с. 12, 13.
4. Станкевич М. Українські витинанки. – К., 1986. – с. 28.
5. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 29.
6. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 30.
7. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966. – с. 70.
8. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 31.
9. Глухенька Н. Петриківські декоративні розписи. – К., 1965.
10. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 34, 72, 76.
11. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 43.
12. Станкевич М. витинанка як вид народної художньої творчості // Образотворче мистецтво. – 1980. – № 5. – с. 26–28.
13. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 73 – 78.
14. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 69, 77.
15. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 66.
16. Барченко Е. Про настінні розписи українських хат на Катеринославщині. Наук. зб. – вип. 1. – Ч. VII. – Х., 1927. – с. 82.
17. Гургула І. Витинанки // Нова хата. – 1929. – № 10. – с. 8.
18. Гургула І. Витинанки // Нова хата. – 1929. – № 10. – с. 8.
19. Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995. – с. 160, 161.
20. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 14.
21. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 85.
22. Станкевич М. витинанка як вид народної художньої творчості // Образотворче мистецтво. – 1980. – № 5. – с. 26–28. Див. також: Станкевич М. Українські витинанки. – с. 18, 66, 83, 84.
23. Долінська М. Майстри народного мистецтва Української РсР. – К., 1966. – с. 128.
24. Нариси з історії українського мистецтва. – Л., 1969. – с. 96.
25. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – М., 1945. – с. 20.
26. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 14.
27. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – с. 17.
28. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 31.
29. Гургула І. витинанки // Нова хата. – 1929. – № 10. – с. 8.
30. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. – с. 13.
31. Танадайчук С. витинанки: витинанкові іграшки. – К., 2000. – с. 12.
32. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 43.
33. Польові дослідження Р. Кобальчинської.
34. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 43.
35. Селівачов М. витинанки // Історія українського мистецтва: У 5-ти т. – К., 2006. – т. 4. – с. 683.
36. Станкевич М. Українські витинанки. – с. 74.
37. Селівачов М. Друге дихання витинанки [про виставку з. Косицької та г. Хміль] // Культура і життя. – 1991. – № 7. – 16 лютого.
За матеріалами: https://storinka-m.kiev.ua/
Дивіться також на нашому сайті:
Як вирізати красиву сніжинку? Беремо квадратний аркуш паперу або серветку, складаємо його вдвічі по діагоналі, щоб вийшов трикутник. Повторюємо дію, загинаємо одну частину фігури нагору під нахилом, другу складаємо внапуск. Перевертаємо заготівлю зворотною стороною. На ній утворюється лінія, по якій зрізаємо зайвий папір. Отримуємо невеликий трикутник. Далі вирізаємо візерунок. Можна робити випадкові надрізи або намалювати складний орнамент і вирізати по контуру. Чим більше надрізів, тим красивіше сніжинка. Плавні лінії вирізаємо манікюрними ножицями. Розгортаємо. Ваше мистецтво витинанки має вам сподобатись :). Щоб вирівняти папір, загортаємо її в бавовняну тканину і пропрасовуємо теплою праскою без пари.
У цій статті знайдете ідеї-картинки, як можна прикрасити до Нового року свою оселю чи офіс за допомогою новорічних витинанок, та шаблони витинанок серії "ялинкові кульки".
Наступна серія шаблонів новорічних витинанок: вирізаємо янголяток, діточок, сніговичків та різноманітні дзвоники.
Прикрашаємо нашу оселю до Нового року, використовуючи новорічні витинанки. Пропонуємо добірку шаблонів витинанок різноманітних зірочок, свічок, місяців, ялинок, сніговичків, будинків та лісових пейзажів.
Незабаром прийдуть новорічні свята та Різдво Христове, а діти дуже полюбляють робити новорічні прикраси, у тому числі і із паперу. Техніка витинанки найкраще відповідає дитячим вподобанням. Яка насолода для малюків прикрашати вікна химерними малюнками, схожими на морозні візерунки. Фігурки можна повісити на ялинку, приклеїти на вікна, прикрасити будинок чи квартиру. Пропонуємо декілька ідей витинанок на новорічно-різдвяні свята.
Витинанка — дуже цікавий і доступний для багатьох умільців вид народної творчості. Деякі дослідники прослідковують започаткування технічних прийомів цього виду мистецтва ще з дуже давніх часів. Вирізування ножем чи ножицями оздоб зі шкіри й тканини мало широке побутування у різних, зокрема, слов’янських народів. Раніше традиційний одяг та взуття майже усіх регіонів України також мав нашиті зі шкіри чи тканини елементи, укладені в орнаменти.