Публікації за тегом: Діти

Читайте коротенькі віршики про діточок від Анатолія Камінчука та Степана Олійника.

Читайте коротенькі дитячі віршики про зиму від Анатолія Камінчука: "Забарилася зима", "Зима", "Стало біло-біло", "Сніг іде густий", "Баба Віхола", "Русак і біляк", "Годівнички", "Усі дерева в інеї", "Ожеледиця", "Хуртовина", "Ведмежі сни", "Гукає сич", "Горобчик", "Спи, сонечко, спи", "Півникове горе", "Я - кульбаба, ти - кульдід".

Дивіться коротенькі дитячі віршики від Анатолій Камінчука про осінь: "Щиглики", "Борщик з грибами", "Листопад", "Капітон Капітонович", "Лісові дарунки", "Сойка садить жолудці", "Не барись", "Вербова розмова", "Останній листочок", "Осине сіно", "Вечоре-дрімайлику".

"Льодихід", "Ластівка", "Береза розвивається", "Березень як зайчик", "Квітникарка" - коротенькі весняні віршики Анатолія Камінчука.

"Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк не міг зігрітись у своїй постельці їжачок Голочка, мерзлякувато тулилося до теплого маминого боку ведмежа Ласунчик, та найгірше зайчикам Буханчику й Стрибайчику. Саме поскидали вони свої сіренькі кожушки та повдягали сніжно-білі. А як вийдеш у них зі своїх хатинок, коли біле так далеко видно?.."  (Марія Пономаренко)

Коротенькі історії Пилипа Бабанського про дівчаток Нату і Тату, що трапились з ними напередодні Нового року: "Ялинка", "Сніг утік", "Яшко", "Перекидучі санки", "Візьмемо собі Новий рік", "Хто нашкодив?", "Де сплять автобуси?".

У Києві старшокласники  — члени Малої академії наук України — представили свої винаходи. Однією з переможців стала Руслана Делієва з Кіровоградщини. Її винахід — система освітлення та обігріву приміщень з економією енерговитрат.

 

Читайте весняні вірші Ліни Костенко, Михайла Стельмаха, Лідії Компанієць, Володимира Сосюри, Валентина Бичка, Петра Короля, Олени Журливої, Івана Франка, Тараса Шевченка, Володимира Самійленка, Станіслава Шушкевича, Марії Пономаренко, Олени Пчілки, Володимира Нагорняка.

Вірші Олени Журливої про тварин та пташок: "Наш Воркотик", "Вийшла кізонька гуляти", "Сторож",  "Узяла лисичка скрипку", "Хто чим любить ласувати", "Хто це?", "Ластівки", "Гиля, гиля, гусоньки".

 

 

 

 

 

 

"Не дівчинка, а квітка", "Поличка", "Хазяєчка" — забавні віршики Олени Журливої про маленьких діточок.

 

 

 

 

 

 

У цій добірці читайте віршики Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Уляни Кравченко, Галини Мирослави.

"Надворі була зима, і лапаті сніжинки, наче біле пір'я, падали з неба. Королева сиділа з шитвом біля вікна, рама якого була зроблена з чорного дерева. Шиючи, королева замилувалася сніжинками та й уколола собі голкою палець, і з нього три краплини крові на сніг упало. І так красиво вирізнялися червоні плями на снігу, що вона подумала: „От якби у мене була дитина, біленька, як сніг, червонощока, як та кров, і чорнява, як дерево на віконній рамі!" Скоро потому і знайшлася у королеви донечка, як сніг, біленька, як та кров, червонощока, і чорнява, як дерево на віконній рамі - от і прозвали її за те Білосніжкою..." (Брати Грімм)

"... І справді — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми... Чудесний червоний красень-фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно. Дідусь обняв Павлика та й каже: "Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку в лісі! Добре?" "Добре",— відповів Павлик..." (Остап Вишня)

"Після тривалих морозів нарешті повіяло відлигою, і ми з Маринкою вирішили зліпити снігову бабу. Кожен взяв по маленькій сніжці, і почали качати грудомахи...." (Петро Король)

 

"Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка й та засмутилася. Були в неї сякі-такі припаси, та вийшли. А до весни ще далеченько..." (Галина Демченко)

"Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток  і вони всі сяяли і промінилися. А в садку, на тому розі будинку, де починалася ринва, з'явилася бурулька. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги. Вона була дуже гарна..." (Оксана Іваненко)

"Це було темного зимового вечора. Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок. Що воно дзвенить? Іду, прислухаюся..." (Василь Сухомлинський)

"А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.
Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче..." (Василь Струтинський)

Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник, Леся Воронина, Ольга Зубер, Олена Більчук, Марія Деленко, Марія Дем'янюк, Галина Римар, Інга Квітка, Юлія Забіяка, Бондаренко Ксенія, Коломієць Аліса, Інна Паламарчук, Ольга Швиденко, Тетяна Прокоф’єва.

 

"У мене в кімнаті живе перепел у клітці. Мені приніс його один мій знайомий. Ліве крило у перепела перебите, він його трохи волочить і, звичайно, не може літати. А то б я його вже давно випустив, ще в кінці літа. Сіриком назвав перепела мій хороший приятель Петро. Бо перепел справді сіренький, з світлими грудьми, а на шиї під дзьобиком - чорна бархатна вузенька смужка. А Петро тільки прибіжить до мене - зразу до клітки з Сіриком і починає з ним розмовляти....   Коли в неділю зрання прийшов до мене Петро, він так само в першу чергу пішов привітатись з Сіриком. Але весь час з надією дивився на мене, чи не передумав я поїхати з ним за місто у цей погожий зимовий день..." (Олександр Копиленко)