Марія Дем'янюк, Микола Ведмедеря. Книга «Джерельце доброти» (поезії та пісні) — відео, тексти та ноти

Тарасове слово    
Віршенята    
Новорічне    
Зимовий ранок (ноти)
Сміялась хмаринка (ноти)    
Зимова радість (ноти)    
Сніжинка (ноти)    
Зимове    
Про сніг    
Святвечір    
Христос народився! (ноти)    
Коляд-Коляд-Колядниця (ноти)    
Святкова ялинка    
Біло-біло    
Гарний задум    
Солодощі    
Сніговик    
Зайчик радісно гуляє    
Вітер нише    
Ніч на Водохреща    
Турботлива зима    
Хмарка нюхала цвіт вишні    
Небесна чудасія (ноти)    
Хмарка    
Хмаринкове    
Хмарки — гойдалки для мрій    
Маленький чудесник    
Зайчикова мрія (ноти, відео)    
Літечковий ранок    
На небесні подушки    
Дощик (ноти)    
Краплинка (ноти)    
Малюнок    
Проханнячко    
Дощенятко (ноти)    
Небо милується (ноти)    
У небесном у морі (ноти)    
Ніченька    
Колисанка    
Про місяць    
Джерельце доброти
Раночок у Карпатах    

Річка (ноти)     
Сонце (ноти, відео)    
Ранок (ноти, відео)    
Зібрав пелюстки яблуневі    
Про вітер    
Гарбузи гарбузенята    
Тупотіли ніжки    
Жовті мерехтять листочки (ноти)    
Вітерець (ноти)    
Осінь в золотій хустині (ноти)    
Чепуруха    
Тролейбусик (ноти)      
Літачок    
Шаруділа мишка    
Причеп урився    
Лисунчикова мама    
Хрум-хрум (ноти)    
Кря-Кря (ноти)    
Я годую голубів (ноти)    
Натомився (ноти)    
Бедрикова доня (ноти, відео)    
Жу-жу!    
Про ведмедика    
Муркоче котик (ноти)    
Котику сіренький (ноти, відео)    
Слоник-бешкешник (ноти)    
Дзень-дзелень    
Черевички (ноти, відео)    
Гномова доня    
До 8 Березня    
Черешеньки    
Катрусин настрій    
Золоте дівчатко (ноти)    
Про Соню (ноти)    
Радісно Маринці    
Щедре море    
Гойдалочки    
Турбота    
Карантин    
Бо Тетянка йде до бабці    
Соняшно    

Марія Дем'янюк

Тарасове слово

Вірш Тараса вчу раненько,
Бо для мене він рідненький.
І казав сьогодні тато
День Шевченка — наше свято,
Бо любив він Україну
Так, як мама любить сина.
Мріяв щиро і безмежно
Про Вкраїну незалежну.
Його думка, слово, діло
Шлях в майбутнє освітили:
Уперед на новий крок
Надихає нас Пророк.
Вірш я вивчу на «відмінно»,
Теж люблю я Україну,
Щоб усім прийшло на згадку —
Ми — Шевченкові нащадки.
Нехай слово Кобзаря
Світить ясно, мов зоря!

* * *

Віршенята

На хмарині диво-хата,
Де маленькі віршенята.
Ці лий день вони трудитись
І від того потомились.

Намага лися в поета
Взнати ключик від секрету:
Поетичний журавель
Вірші носить до осель?

Чи знайшли їх, в риму вбраних,
На сторінках капустяних?
Натомились. Болять ніжки.
Радо мостяться у книжки.

* * *

Новорічне

Як Новий рік святкує нічка?
Глядить прямісінько у річку.
Смереки, сосни і ялини
Навколо річки-скатертини.
Їх гілки-рученьки яскріють —
Про чудо Новорічне мріють.
А в небі Місячний ясир
Зіркам наказує: «Мерщій!»
І вітер рученьки хитає:
На гілку зіронька сідає.
У Новорічну дивоніч
Вже й сон покинув теплу піч,
І видноколо дивувалось,
Як сосни в зорі повбирались!

* * *

Зимовий ранок

Сніг — молоком,
Сосни — корицею,
Блюдечко-сонце
Ясніє сторицею.

Озеро — гарний
Лискучий льодяник.
Смачно ласує
Зима спозаранок!

В небі блакитнім
Цукрові хмаринки,
Що караме лять
Солодкі сніжинки!

Зимоньці цукор
Додав у напій
Щедрий і добрий
Дідусь Сніговій.

І задивоване
Чудом зайчатко
Носик вистромлює
З білої хатки!

Висока ялинка
Торкалась хмаринки
І їй лоскотала животика.
Сміялась хмаринка,
І білі сніжинки
Зі сміхом стрибали із ротика.
Краса неймовірна!
І вже Зимовії
Фарбують миловано
Голочки-вії!
Срібляться сніжинки
На віях ялинки.
А рада хмаринка
Сніжить без зупинки!

Сніжинка

Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ — то сніжинчина доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...
Раді сніжинки... Усміхнені лиця...

Зимове

Сніг під ніжками хрустить,
Зайчик морквою хрумтить,
А малому ведмежаті
Сняться сни в барлозі-хаті.

Бачить повну діжку меду,
Бджілок рій посеред степу,
Темний ліс, плоди малини
І грибів цілі корзини!

Яблука такі духмяні,
Ягоди солодко-пряні.
Жовту та пахучу грушку
Схожу на пухку пампушку!

Білка прямо із ялинки
Шишки кидає в корзинки!
В сні подумав: як проснуся —
З усіма я поділюся!
 
 
* * *

 
Про сніг

Десь на небі живе дивовижний павук.
Має він кільканадцять умілих рук.
Виплітає сніжинки,
що летять із хмаринки.
Мов сухенькі скоринки,
під ногами хрустять!
Мов коштовні лаштунки,
білим шовком блищать!
Мов казкові дарунки —
сріблосяйні малюнки.
З діаманта сережки
Павукові мережки!
 
 
* * *

 
Святвечір

Як сміється і співає радісто малеча!
Бо на неї вже чекає сяючий Святвечір.
Зимонька готує Землю — сповиток біленький,
Бо народиться ось-ось Той, хто всім рідненький.
Щиро-рясно Небеса снігом посипають:
В білосніжні пелюшки душі сповивають.

* * *
 
 
Христос народився!

Сяйвом світ умився — Христос Народився!
Радісно співаймо — Його величаймо!
Дай нам, Боже, сили, щоб лани родили,
Добробут, хлібину в кожну родину,
Діточок багато господарю в хату.
І мирного неба просимо у тебе!

Коляд-коляд-колядниця

Коляд-коляд-колядниця,
Сонце, наче паляниця.
Там, у небі, білий млин:
Мука сиплеться з хмарин.
Я вареники зготую —
Всю родину почастую.
Пампушки і завиванці
Приготую рано-вранці.
Врожаї будуть багаті —
Українці заповзяті.

Святкова ялинка

Впала зіронька на ялинку,
Засміялася лунко-дзвінко.
І від сміху такого яскравого
Гілоньки вигравали загравою.
У святкових перлинах-сережках!
У шовкових сніжинках-мережках!
Сині мрії з відтінком лаванди
Утворили намисто-гірлянди!
Сріблоясно вона усміхається —
З усіма дуже радо вітається!

* * *

 
Біло-біло

Небо вилило білило
І навколо стало біло:
Білосніжне видноколо -
Побілилось все довкола.
Білі падають сніжинки,
В білих шубках всі ялинки,
Білі килими на стежках,
А кущі в білих сережках.
Білий зайлик на узліссі
Відгрібав сніжок на стрісі,
Що насипала хмаринка,
Глянув, унизу морквинка.
Білий сніговик раденький —
Носик має червоненький!
 
 
* * *

Гарний задум

Я цю ніченьку не спав,
Бо сніжинки рахував:
Скільки треба нам сніжинок,
Щоб зліпити з них будинок.
Зробимо ще стіл, стільці,
Он які ми молодці!
Чай зготуємо зі снігу,
Білий тортик всім на втіху,
Снігові льодяники,
Біленькі сметанники.
Снігокава і компотик
Так і просяться у ротик.
Ще — зі снігу скатертину,
Хай приходять на гостину
Сніговик й сніговенятка,
І нехай в них буде хатка.

* * *

Солодощі

А смородиновий тортик
З ложки плигає у ротик,
Абрикосовий пиріг
Підстрибнув наскільки зміг,
Ще цукерки з чорносливом
Усміхаються грайливо,
І солодкий медовик
Пригощати усіх звик.
Штруделі немов з картинки —
Золотаві в них скоринки,
Тортик "Снікерс" всім на втіху
Пахне смаженим горіхом!

Довго думала Галинка,
Що покласти у торбинку.
Всього взяла по шматочку,
Щоб не рюмсали в куточку
На кондитерській вітрині.
Ласощі зраділи нині!

* * *

 
Сніговик

А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки —
Все, що падає з хмаринки.
З пуху білого хустина
У сріблястих намистинах,
Шубка тепла, білосніжна
Зігріває її ніжно!
Білу ліпить він обручку,
Одягне на гілля-ручку!
Стало все довкола біло,
Сніговому серцю мило!
А тендітне деревце
Ясно дякує за це!

* * *

Зайчик радісно гуляє

А у лісі рано-вранці
Вовчик полював на зайця.
Зайчик вдів біленьку шубку,
Хай у вовка гострі зубки,
Той його не відшукає,
Вухань радісно гуляє.
Куцохвостий, косоокий,
Плигає у різні боки...
Вовчик дивиться похмуро:
Під ялиною кучугура.

* * *

Вітер пише

Вітер гілоньки колише
І листи по небу пише.
Хутко рухає хмаринки:
Старт, а далі — серединка,
Потім — фініш, жирна крапка —
Записав усе на згадку.
Білосніжні та блакиті
хмароньки — слова привіті,
Їх цілісінький рядок,
Золотіють від думок.
І хмарки рожево-ранні —
Речення завжди жадані,
Бо привітно день вітають,
Всіх довкола усміхають.
Та ось раптом хмара сиза,
Містить у собі капризи,
Норовиста, вередлива,
Умостилася сміливо
І суворо поглядає,
Чи на неї хтось чекає.
Зачаїлись всі довкола...
Та сказало сонцеколо:
"Це ж не слово, темна клякса,
І вона до того ж плакса".

* * *

Ніч на Водохреща

Місяць одягає жовті черевички —
Радісно блищить, пломеніють щічки.
Місяць оглядає срібне видноколо —
Урочисто сяє вся Земля довкола.
Місяць упірнув в ополонку річки —
Зорі-крапелини на хустині нічки...

* * *

Турботлива зима

Зима з біленьких сніжинок
Нав'язала одежинок:
Светрик, шарф і рукавички,
Щоб не мерзла вдень і внічку,
А всміха лася привітно
Матінка-Земля тендітна.

Ще таку як на гостину
Пребілесеньку хустину,
Брошку — крижані бурульки
І на вуха срібні кульки.

Земля міряє, радіє,
І довкола все яскріє.
Поглядає біло-ніжно
Чепуруха білосніжна.

* * *

Хмарка нюхала цвіт втішні —
Запахи такі розкішні!
Пелюстками митувачась —
Синьонебо зачекалось!

Небо в диві причаїлось:
Хмароквітка розпустилась!

* * *

Небесна чудасія

Хтось на небі ліпить хмари —
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот
з подиву роззявив рот.
Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка
Заховався між ромашки.
Ще там є пухнаста кішка,
Лапки догори здіймає:
Їй здається, що ще трішки,
Клубок сонця упіймає.
Враз з'явилася жар-птиця,
Веселковий хвіст яскриться.
Диво-казка, чудеса
Розглядаймо небеса!

Хмарка

Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцису,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
Дуже гарно примостилась на високій гілці.

* * *
 

Хмаринкове

«Уночі мені не спиться, —
Каже хмарка білолиця, —
Знову у цю ніч не спала,
Цілу нічку рахувала
Хвою на гічках ялинки,
Не спочила ні хвилинки.
Ще на комині халинки
Підглядала у шпаринку
Як кружляють Янголята
Біля ліжечка маляти.
І подушкою слугувала
Зіроньці, шоб та поспала.
Хоча трішечки втомилась,
Та ранковим сяйвом вмилась!»

***
Хмарки — гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блаките сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі.
Мріяння іскряться дивні,
Але є й хмаринки сливні,
Бо лишилися без мрії,
Їм сльозинки сріблять вії.
Мрію садови хутчіше, —
Буде в небі веселіше!

* * *

 
Маленький чудесник

Я хмаринки ліпив з тіста,
Щоб неслися в наше місто,
І над нами щоб гуляли,
Теплий дощик закликали.
І щоб хмарки крапотіли,
Щоби квіточки раділи,
А червона полуничка,
Червоніла у дві щічки.
Щоби вишні росли рясно,
І врожаї були вчасно,
І цибуля, і петрушка,
Щоб смачною була юшка.
Не чудесник я, матусю,
Але цій науці вчуся!

* * *
 
Зайчикова мрія

Вітер водить хмару на шнурочку,
Сонце золотить її боки,
Зайчик в темнім лісі на пеньочку
Дивиться у небо залюбки.
І сміялась радісно хмарина,
Прикидалась песиком кудлатим,
А небесна синя скатертина
Дивувала відблиском строкатим.
Зайченя у небеса гляділо,
Стати сонцезайчиком кортіло.

Літечковий ранок

Тато й мама — дві хмарини
По небесній йшли стежині,
Вниз допитливо дивитись:
Чи смереки вранці вмитись?
Вже ожинові кущі
Зачекатись на дощі?
А чабрець у всій красі
Сяє в ранішній росі?
А чи листя конюшини
Вбране в золоті краплини?
І чи лісові сунички
Вже підфарбувати щічки?
Все оглянули й до хатки —
Їх чекають хмаренягка!

***
На небесні подушки
Сонечко лягло поспати,
А тополі височенні
Стали хмари діставати.
Сонце довго не барилось:
Пухом білим гілля вкрилось.
Осокорова перина
Така ніжна, як хмарина!
 

* * *   
 
Дощик

Дуже рясно без упину
З неба плигали краплини
І мостились на деревцях,
І на хвильках у озерцях,
На пелюстках дивоцвіту
Та сміялись радо літу.
Повзували босоніжки
На свої прозорі ніжки.
Стали господарювати
На городах біля хати.
І від щастя пиншовуста
Засміялася капуста,
І петрушка, і морквина,
І смачненька картоплина
Й червоненький бурячок
Радо підставляв бочок.
Так краплинкам тим раділи,
Бо спекотні дні стомили.
І, будь ласочка, доще,
Ти прийди до нас іще.

Краплинка

Це — краплинка із хмаринки,
Це — хмаринкова дитинка,
У хмаринки їх багато
І гарцюють так завзято,
Бо їм крепонько кортить
На земні осісти вмить.
Ось тоді на капустині,
На кульбабовій хустині,
На волошці й спориші
Сяятимуть від душі.
І на ягідках малини,
На пелюсточках жоржини,
На ромашці, листях м'яти
Заяскріють заповзято.
Вже довкола все блищить:
Теплий дощик крапотить.

Малюнок

Намалюю на папері біленькі хмаринки.
Хай летять у небо синє хутко, без зупинки.
Щоб нікого не гнівило сонечко палюче —
І не кидало проміння золоторазюче.
Щоби щедро достигали і грушки, і сливки,
Не хилилися від спеки квіточок голівки.
Щоби врожаї збирали у серпневу днину,
І усі до столу мали запашну хлібину.
Як не вистачить хмаринок — намалюю знову,
Нехай небо зодягає з хмарочок обнову.

* * *

Проханнячко

Порахуй, будь ласка, яснолице сонце,
Скільки крапелинок дощику в долоньці?
І старанно сонце краплі рахувало,
Доки в рученятах дощичку не стало.
Так сміється радісно золотий промінчик —
Дощиком умився й скочив на камінчик.
Розкажи, будь ласка, моє любе сонечко,
Є серед промінчиків золотава донечка?

* * *

 
Дощенятко

He дощ, а дощенятко за вікном,
У шибку стукає маленьким кулачком.
Уже убрало листя у краплини,
Засяяли на травах намистини,
Проміння сонця їх позолотило,
Природа усміхнулась ніжно-мило.

Хмарина-мама дощик зве до себе,
Барвиста стежка у блакиті неба.
Сміється радісно маленьке дощенятко,
Біжить веселкою до себе, в хмарохатку.

Небо милується

Нічка нанизує зорі в намисто —
Небо вдягає його урочисто.
Нічка сплітає майстерно мережки —
Небо вбирає хмаринні сережки.
Нічка майструє кулон золотавий —
Місяць у небі блищить величавий.
Нічка глядить ніжно світові в очі —
Хвилями море тихенько шепоче.
Лагідно ніченька світ обіймає —
Небо милується, Благословляє...

У небесному морі

Я купалася в небі,
як у мріях злетіла,
і сміялася зорям,
а вони пломеніли.
Заяскрілися хвилі —
забавлялися зорі,
і плескалися долі
зорепадом у морі.
Засурмив срібний місяць,
видко, скоро світанок,
і краплинами море
осідало на ґанок.

Ніченька

Ніченька до люльки підійшла навшпиньки,
Усміхнулась місяцем — глядить сон дитинки:
Ніченька побачила чудеса казкові —
Як гуляють вогники у гіллі діброви,
Птах із ниток золота сплів гніздо на стрісі,
Ніченька замислилась: «Схоже так на місяць»...
В те гніздечко бережно зіроньки поклала,
Щоб яскраві птахи звідти вилітали.
Ніченька схилилася ніжно над дитятком —
Малюку наснилися зорі-пташенятка.

* * *

Колисанка

«Треба спати, треба спатки», —
Шепотіти зоренятка.
Наказав їм місяць-татко,
Щоб залюляли малятко.
Тихо-тихо стало ниньки,
Навіть вітер йде навшпиньки:
У блакитнім сповиточку
Спить Земля — кохана дочка.
Як ранесенько проснеться —
Сонцю-мамі усміхнеться!

* * *

 
Про місяць

Ніччю жовте каченятко
Тихо вибігло із хатки,
І на небо піднялося:
Золотіє там колосся.
Ласувало тим зерном —
Тепер сяє за вікном!

* * *

Раночок у Карпатах

Сонце сходить на вершину
В жовтих чобіточках,
Зазирнуло у долину,
Глядить з-за куточка.
Чи в господарські оселі
Вже постукав ранок —
На отари зачекався
Димчастий світанок.
А чи цапля довгодзьоба
Чапає по річці?
Чи приніс лелека рибку
У гніздо сестричці?
Чи ожина чорноока
Налилася соком?
Все оглянуло дбайливо
Променисте око.
Підморгнуло ясночоле
Лілеям в озерці —
Залунала світанково
Трембіта у серці.

* * *

 
Річка

Місячний гребінь чесав коси річки —
Радісно хлюпали хвичьки водички.
Зорі лілеям про щось шепотіли —
Зорі-лілеї від щастя жовтіли.
Сиза хмарина гляділась у води —
Дзеркало-річка сріблилось від вроди.
Білий туман над рікою піднявся —
Ранок під ковдрою вже прокидався.

Сонце

На кінчиках пальців тополі
Вмостилось багряне сонце,
Проміння блискучо-червоне,
Відчинене в небі віконце.
І світом оцим милувалось,
Раділо рожеве серденько,
І раночку ніжно всміхалось
Неначе дитині ненька.
Опісля кришталю росини
Збирало в озерцевии клунок,
В'язало пухкі хустини —
Сяйливим кульбабам дарунок.
У жовті лілеї вбирало
Глибокі та сині річки,
І хвилі ловили усміх
Яскравого неба сестрички...
По ніжних долонях тополі
Пробігло вечірнє сонце,
Воно поспішає угору,
Видніє допоки віконце...

Ранок

Ранок умостився на волошку
І в рожеве небо поглядав,
Прокидається Земля потрошку,
Сонцепромінь зазира у став.
Вербонька дивилась у озерце:
Довгокоса, човники-листки...
Сонечко торкнулось її серця —
Стала птахам кубельця плести.
До лелек лелека прилетіла,
Їм малечі стільки принесла!
І ростуть в лелеченягок крила,
І клекочуть радо із гілля.
Небеса, проміння, ніжний ранок,
І краплини щастя на траві...
Бог малює трепетно світанок,
Вербам — лелечат на рукаві...

***
Зібрав пелюстки яблуневі,
Робив з них пухкі хмарини
І клеїв їх на небесну хустку
Із голубого сатину.
Тюльпанову виплів корону
Із жовто-червоного квіття.
ЇЇ одягав на сонце —
Засяяло все у світі.
Нарцизів зірвав оберемок,
То місяцю білоквітки,
Щоб тішив маленькі зорі,
Самотні, наче сирітки.
Опісля до самого ранку
Блукав у чудесному лісі:
Мелодію білих дзвіночків
Приніс лелечатам на стрісі.

* * *

Про вітер

А у небочку хмаринки,
Наче в річечці крижинки,
Біло-сірі та холодні:
Вітер був напередодні,
Видно, він стомився трішки,
Бо трусив в саду горішки.

Дуже рясненько упали,
Та їх білочки зібрали,
Не дісталися Галинці —
Лише яблучка в корзинці.

Вітер довго не барився,
Радо на дівча дивився:
В неї усмішка на личці —
Грушки стиглі на травичці.

* * *

Гарбузи й гарбузенята

Гарбузи й гарбузенята
На городі біля хати
Дуже радісно гляділи:
Он дивіться, ми дозріли!
Жовтенькі, мов сонечка,
Сяють під віконечком,
Золоті скориночки,
Біленькі зерниночки,
Запашні і солоденькі,
Довгуваті та кругленькі
Апетитно усміхались,
Щоб про них усі дізнались.
Тож на гарбузове свято
Ласунів буде багато!

* * *

Тупотіли ніжки

Туп-туп-туп, туп-туп-туп,
Тупотіли ніжки,
Ми з прогулянки йдемо,
Поспішаєм трішки.

Туп-туп-туп, туп-туп-туп,
Під листочком клена
Зустрічала нас раденько
Травичка зелена.

Туп-туп-туп, туп-туп-туп,
Яблучка й горіхи,
Зупинились, хай збере їх
Оленка для втіхи.

Туп-туп-туп, туп-туп-туп,
Кетяги ка лини,
Їх зірвала і поклала
Дівчинка в корзину.

Туп-туп-туп, туп-туп-туп,  
Швиденько до мами,
Хизувались, аж втомились
Ніжки чобітками.

* * *

Жовті мерехтять листочки

І скажу вам щиро нині:
Всі берізки в ластовинні,
Жовті мерехтять листочки —
Світло блимає у очки.

В клена новий жовтий светрик,
Милувався далі Петрик,
І вербички — дві сестрички
Золотом фарбують річки,

Жовте платтячко в калини
І червоні намистини,
Сонечко руде ясніє
Та чомусь про літо мрію...

Вітерець

Крутитъ вітер золоті педалі
Та спокійно їде собі далі.
Лист берези, клена та тополі —
Накатався вітерець доволі.

Вже доїхав до своєї хатинки,
Зайде й буде дути крізь пшаринку,
Щоб осінньо-жовте лпистовиння
Закружляло у таночку нині.

Осінь в золотій хустині

В небовиду очі сині.
Вії — пагони зі світлом...
Лист берізки в павутинні
Розмовляє тихо з вітром.

Осінь в золотій хустині.
Сяють сонечком долоні:
Вишиває жовтим нині
На сукенці вербодоні.

І купається в озерці
Ще яскраве ясноколо...
Та осінньо вже на серці,
Хоч блищить усе довкола...

Чепуруха
    
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гірлянди,
На сонці одразу.
Щоби зіроньки кленові
Осявали віти,
І щоб ними милувались
Дорослі та діти.
Щоби вітер шепотів:
"Он яка гарненька!
А ялиноньці пасує
Фарба золотенька!"
Ще згадаються ялинці
Дарунки кленові,
Коли взимку одягнеться
В обнови святкові.

* * *

Тролейбусик

Жовтий гарний слимачок
По дорозі їде,
І везе додому він
Мене і сусіда.

Ще багато пасажирів
Їдуть до домівки,
Гарні ріжки в слимачка —
Окраса голівки.

Жовтий-жовтий слимачок
Оселився в місті,
І чекають всі його,
Тупцяють на місці.

Літачок

Найвродливіша хмаринка
Дуже хутко, без зупинки
Здоганяла літачок.
Він помітив, усміхнувся,
І крилом її торкнувся —
Похилився на бочок.
Фарами мигнув хмаринці:
Гарна ти в білій косинці!

* * *

Шаруділа мишка

Шурх-шурх-шурх,
Шурх-шурх-шурх,
Шаруділа мишка:
Розстеляла мишенятку
Мишеняче ліжко.

"Треба спати, мій синочок, —
Говорила тихо, —
Бо прийде вусатий котик
І накоїть лиха".

"Мур-мур-мур,
Мур-мур-мур, —
Котичок муркоче, —
Мишенятко мої пісні
Слухає охоче".

* * *

Причепурився

Наколов на піджачок
Їжачок боровичок,
На кишені — грушки-дички:
Впали з дерева в цю нічку.
Замість ґудзиків — ожина,
Гарна вийшла одежина.
Капелюх із листя м'яти,
І мерщій біжить до хати.
Дуже-дуже поспішає:
Їжачиха ж бо чекає!

* * *

Лисунчикова мама

А у лісі жив Лисунчик,
Був він ой який ласунчик,
Його мама, хитра лиска,
Клала м'яско йому в миску.

Полювала на курчаток,
І на сірих зайченяток,
Їв Лисунчик в дві щоки
Індичаток залюбки.

Он вже став великим лисом,
Вправно бігає він лісом,
Дичину несе до хати —
Маму треба годувати.

* * *

Хрум-хрум

Ой-йо-йой як закортіло
Яблучка, яке б хрумтіло!
Духмяненьке, соковите,
Срібним дощиком умите.
Стигле-стигле й дуже хоче,
Щоби з'їв його охочий.
Має щічки червоненькі
Неймовірно солоденькі!
Я би ним не ласувала —
Братика би пригощала,
Хрумів в яблучці багато,
Захрумкоче заповзято!

Кря-кря

Гарні лапки в каченятки
І червоні капчики, —
Розмірковував Богданчик, —
Є у качки пальчики?
До ставка йде по доріжці,
Туфельки завжди на ніжці?
А узимку чобітки
Качка носить залюбки?
Щоби це мені пізнати,
Треба в неї запитати.
Довго-довго він старався,
Та нічого не дізнався:
Вже на небочку зоря,
А у відповідь — "кря-кря"!

Я годую голубів

Я годую голубів крихтами й зернятком,
Щоби стукали щоранку у віконце хатки,
Щоби птахи воркували під вікном тихенько,
І летіли в неболко блакитне, ясненьке,
І хмаринок цілували у щілку та скроню,
І мостились в небесах на Божу долоню.
Я годую голубів крихтами й зернятком,
Прилітають радісно до моєї хатки.

Натомився

«Дуже-дуже хочу спатки, —
Каже тату ведмежатко, —
Я сьогодні геть втомився,
Бо я вправно потрудився:
Застелив в оселі ліжка,
Змайстрував новенькі діжки,
Вимив вікна у барлозі,
Брудні плями на порозі.
А солодкої малини
Назбирав аж дві корзини!
Я зробити все зумів,
Бо медок раненько з'їв!»

Бедрикова доня

Бедрик, бедрик, сонечко —
Бедрикова донечка,
Одягнула платтячко
Червоне у цяточку,
Прилетіла на кульбабку
Робить крильцями зарядку.
Ой, як радісно сміється,
Бо їй руханка вдається!

Жу-жу!

Жорж жоржиною милувався,
Жорж в жоржинах добре знався.
У жоржині джміль сховався,
Задзижтав — і Жорж з лякався.

* * *

Про ведмедика

А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду —
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

* * *

Муркоче котик

І муркоче котик
Лагідний Муркотик.
Муркотить тихенько
Пісеньку гарненьку:
«Мур-мур-мур, дитятко,
Треба міцно спатки,
Щоб раненько встати,
Мишку вполювати,
Їй замуркотіти
Й потім відпустити».

Котику сіренький

Зазирає в очі,
Щось мені муркоче,
Дивиться зелено,
Тулиться до мене.

Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не поглажу,
Спатоньки не ляжу.

Мур-мур-мур муркочеш,
На рученьки хочеш,
Маєш довгі вуса,
Пальчики лоскочеш.

Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не поглажу,
Спатоньки не ляжу.

Листя шурхотливе,
Вже побіг квапливо,
Вітер розсміявся,
Довго з ним ще грався.

Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не поглажу,
Спатоньки не ляжу.

Слоник-бешкетник

Вночі слоник мандрував.
Зірки хоботом знімав.
Потім гарно позіхнув —
круглий місяць проковтнув.
Далі стало всюди темно,
і заплакав слоник щемно.
Миттю зорі відшукав,
їх до неба лаштував!
Ротик старанно відкрився —
місяць колобком скотився.

Дзень-дзелень

А в біленькому дзвіночку
на городі у куточку,
оселився Дзень-дзелень.
Він щоранку зустрічає
і щовечір проводжає
дзвінким співом день.
Бджілки добре про це знають,
день свій з ним розпочинають,
а на вечір під дзвіночок
бджоленяток спать вкладають.
І метелики яскраві
теж шанують Дзень-дзеленя,
і мурашки заповзяті,
стрибунці в траві зеленій.
Бедрики і сонечка —
бедрикові донечки,
золотаві бабочки
на листку кульбабочки,
знають геть усі-усі
ті пісні у всій красі:
як почують дзень-дзелень —
гарний буде у них день.

* * *

Черевички

— Ой, куди ви біжете, мої черевички?
— На узліссі вже з'явилось листячко сунички!
Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
Дзвоники бринять привітно: дружньо й по порядку!

Там берези ніжні віти небо обіймають,
І усміхнені ялини весноньку вітають!
Ще квітує дика вишня, соловей співає —
Сонячна весела казка діточок чекає!

— Поспішаємо мерщій, мої черевички!
Заяскріли оченята, червоніють щічки.

Гномова доня

Оселилась у дзвіночку
Доня гнома у віночку,
І коли вона не спить —
Квітка радістю бринить.
Закликає на гостину,
Білу стелить скатертину,
І готує залюбки
Бджоленятам пиріжки.
Дуже зморені мурашки
Покуштують чай з ромашки,
Солодесенький пилок
Бабочкам додасть в медок.
Як метелик прилетить,
То зефір зготує вмить.
Смакотортик випікає —
Ласунів всіх пригощає.
Сонце дівчинці сміється,
Бо добро завжди озветься.

* * *
 

До 8 Березня

І несе мамі Максим
Найсолодший апельсин,
Бо казав Максимку тато,
Що сьогодні в мами свято.
Говорили й на уроці
Про жіночий день у році.
«Я матусю і сестричку
Поцілую радо в щічку,
Буду їх оберігати,
Подарунки дарувати,
І знайду я швидко змогу
Їм прийти на допомогу.
Та не лише у це свято,
Днів таких буде багато!»

* * *
 
Черешеньки

Кожен ранок на черешні,
Серед смачних ягідок,
Появляється дівчатко:
Дві косички і платок.
І черешня пригощає...
А дівча собі гадає,
Що ніколи і ніде
Вже солодшу не знайде!
Хоч на дерево вилазить,
Та сама з нього не злазить...
Щополудня добрий хлопчик
До черешні поспішає,
І замурзане дівчатко
Вміло з дерева знімає.
Знає, що мала сестричка
Їсть черешні у дві щічки!
 

* * *
 

Катрусин настрій

Дує губоньки Катруся:
"В мене настрою немає.
Поясни мені, матусю,
Де ж це настрій мій гуляє.
Може він пішов в садочок
Яблучками ласувати?
Чи сховався у куточок,
Щоб за мною підглядати?
Чи подався він до лісу
Заглянути в очі лису?
Чи побіг кудись на грядки,
Де морквинки для зайчатка?"
Мама їй відповідає:
"Він на усмішку чекає.
Щойно личко усміхнеться —
Настрій миттю віднайдеться."

* * *
 
Золоте дівчатко

Сонце ходить в піднебессі
В жовтих черевичках,
Опустило рудий промінь
Марічці на щічки.
Усміхалася привітно,
В небеса гляділа,
Доки хмара не сховала
Сонечка вудила.
Як прийшла вона додому,
В люстерко гляділа,
То побачила, що щічки
Ластовиння вкрило.
Засміялася Марічка —
Золоте дівчатко:
Це ж мене розцілувало
Сонячне зайчатко.

Про Соню

В маленької Соні сьогодні безсоння.
І в Соніної мами безсоння без Соні:
Поїхала Соня в село до бабусі,
Сумують без Соні і мама, і друзі.
Як Соня бабусі в селі допоможе,
Щаслива й спокійна вернутися зможе.
Усім привезе соковиті дарунки,
Бо ж друзі її — ласуни і ласунки!

Радісно Маринці

Як же радісно Маринці
По веселій йти стежинці
І збирати у корзинку
Свіже листя конюшинки.
Он квіт жовтої кульбабки,
Наче сонця мармеладки,
Ніжне листячко сунички —
Усмішка лягла на щічки.
Трави чаберу і м'яти —
Їх також треба зірвати.
І шепочуть: не хворій
Подорожник, звіробій.
Зеленіє кущ малини,
Листя запашне ожини,
Та вже варто поспішати:
Маму чаєм пригощати.

Щедре море

Море стелиться на милі,
Сонде тішить сині хвилі,
А на березі Андрійко
І його сестричок двійко
Числа на піску малюють —
Хвильки старанно рахують.
Бо дізнатися кортить,
Як усі захочуть вмить
В цьому морі покупатись
Буде їм куди діватись?
Вже Андрій стомився й ліг:
Хвильок вистачить на всіх!

* * *

Гойдалочки

Гойда-гойда-гойда-ша
Хмарка грається в лоша,
Сонечко, немов кульбабка,
Носик обпекло лошатко
І побігло небом хутко,
Де синіють незабудки.

Гойда-гойда-гойдалочка,
Хмарка, мов русалочка,
Що по небу пропливає
Хвилькам хвостиком махає,
Упірне за сонечко —
Ясно за віконечком,
Потім з'явиться в блакиті —
Задощить тієї ж миті.

* * *

Турбота

А дідусь узяв за руку
Наймолодшеньку онуку:
— Щоб дорогу перейти,
На зелений треба йти,
А на жовтий — зачекати,
На червоний — слід стояти.
— Я про це, дідусю, знаю,
Я завжди про тебе дбаю.
Тож тебе переведу,
Потім в дитсадок піду!

Карантин

Зайчики дрімають в норках,
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завади, синочку,
Ти в оселі не один!
Щоби потім не хворіти —
Треба руки гарно мити,
Як виходиш із будинку,
Навіть на одну хвилинку,
Одягати рукавички,
Масочку собі на личко.
А ще краще — бути вдома:
Це позиція свідома!"
"Знаю, мамо, не хвилюйся,
Я ж люблю свою бабусю!
І посиджу радо з нею.
Ще прогулянок діждуся!"

* * *

Бо Тетянка йде до бабці

А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,
Разом будуть залюбки
Ще й пекти медовики,
І додому у корзинці
Мамі принесе гостинці.

* * *

Соняшно

А на городі соняхи
до сонця личком тягнуться,
і лагідно, мов донечки,
із Сонечком вітаються.
Голівоньками вертять,
та залюбки шепочуться,
і ясно усміхаються —
до Сонця-мами хочеться.
А може, наше Сонечко
теж золотава донечка?
Яскріють жовті соняхи —
блищить Чумащкий Шлях...
Й десь у віночку з соняхів
всміхнулась ніжно-сонячно
маленька сонцедівчинка
у мами на руках...