ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
На малюнку: В. Бабенцов. "Леся Українка на Володимирській гірці". Олія. 1955 р. Подається за виданням: Леся Українка. – К. : Радянська школа, 1979 р., стор. 114.
"Я в серці маю те, що не вмирає..." (Леся Українка)
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград–Волинський, тепер Житомирської області, в інтелігентній, “літературній “ родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, і батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю...
На відео: ЛЕСЯ УКРАЇНКА. Програма «Велич особистости». 83 студія - 2016 р.
Леся Українка. "В дитячому крузі" - збірка віршів для дітей
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час" (Леся Українка)
Народні колискові пісні, записані з голосу Лесі Українки Климентом Квіткою (текст, ноти):
Колискові: "Ой ходить сон коло вікон", "Котику сіренький", "А-а, коточок", "А-а, кицю", "А-а, котів два".
Вірші Лесі Українки про Тараса Шевченка :
Вірші Лесі Українки про Тараса Шевченка: "Роковини", "Легенда", "На роковини Шевченка", "Жалібний марш".
Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов' язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки « Екбаль Ганем », у якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки. Всебічно обдарована, з тонким відчуттям музики й образотворчого мистецтва, з нахилом до засвоєння мов, Леся Українка виявила свій хист у різноманітних жанрах художньої літератури. Вона писала короткі прозові твори. Здебільшого це казки, оповідання, розповіді з сільського життя серед них оповідання “Приязнь”, “Над морем”, “Помилка”, “Розмова”.
"Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?"(Леся Українка)
"Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей!"(Леся Українка)
"Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла..."(Леся Українка)
"То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом..."(Леся Українка)
"Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!"(Леся Українка)
"Леся"Мамо, іде вже зима", "Пісенька весняної води", "Уже весняне сонце припікає", "Вишеньки", "Літо краснеє минуло" – дитячі вірші Лесі Українки з ілюстрованої збірочки "Мамо, іде вже зима".
"Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно..."(Леся Українка)
"Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита..."(Леся Українка)
"Так, ми раби, немає гірших в світі!
Феллахи, парії щасливіші від нас,
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас...."
(Леся Українка)
"То вже давно було. Мені сім літ минало,
а їй, либонь, минуло двадцять літ.
Сиділи ми в садку, там саме зацвітало,
і сипався з каштанів білий цвіт..."(Леся Українка)
"Суворий Дант, вигнанець флорентійський,
Встає із темряви часів середньовічних.
Як ті часи, такі й його пісні,
Він їх знайшов в містичнім темнім лісі,
Серед хаосу дивовижних марищ..."(Леся Українка)
"Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу..." (Леся Українка)
"Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні..."(Леся Українка)
"Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі..."(Леся Українка)
"Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.
Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,
В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;
Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!..... Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, –
Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?.."(Леся Українка)
"Ти чесна жінка, ти не продаєш
своєї вроди й пестощів за гроші,
нещирих поцілунків не даєш
за лакомство нещасне, за розкоші..."(Леся Українка)
У поемі-казці «Давня казка» Леся Українка в низці художніх образів розгортає свій погляд на значення поезії в житті, на роль поета в громаді, на конкретні взаємовідносини поета з життям, з тим «соціальним оточенням», що йому поет свідомо чи несвідомо служить. На цю складну проблему людство досі має кілька протилежних поглядів...
"Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну..."(Леся Українка)
"Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна..."(Леся Українка)
"Ви щасливі, пречистії зорі,
ваші промені – ваша розмова;
якби я ваші промені мала,
я б ніколи не мовила слова."(Леся Українка)
"Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні..."(Леся Українка)
"У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства."(Леся Українка)
"В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце."(Леся Українка)
"Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо."(Леся Українка)
"Мрія далекая, мрія минулая
стала сю ніч надо мною,
мов якась постать похила, знебулая
над дорогою труною.
Мріє! та ж ми вже навік попрощалися.."(Леся Українка)
Вірш «Contra spem spero», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Вперше у цій збірці був надрукований у 1893 році. За тему поетеса взяла роздуми про негаразди у житті та її сподівання на краще. Головною ідеєю віршу є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. Ліричним героєм є сам автор – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі...
Найвищим мистецьким здобутком Лесі Українки є «Лісова пісня». Цей шедевр вона написала всього лише за три тижні у м. Кутаїсі, що на Кавказі, у 1911 році. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною. Крім того, - знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства. За жанром «Лісова пісня» — драма-феєрія. Це нова жанрова форма, створена Лесею Українкою. У проблемній філософській драматичній поемі "Лісова пісня" опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, силу великого кохання...
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград–Волинський, тепер Житомирської області, в інтелігентній, “літературній “ родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, і батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю...
Дуже дякую ви допомогли
Дуже гарні вірші.«Дякую»
Дякую