Більше...

Леся Українка. "Скрізь плач, і стогін, і ридання…" (зі збірки "На крилах пісень")


Леся Українка

СКРІЗЬ ПЛАЧ, І СТОГІН, І РИДАННЯ

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(1890)

За матеріалами: Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ, "Наукова думка", 1975 р., том 1, стор. 81.


Останні коментарі до сторінки
«Леся Українка. "Скрізь плач, і стогін, і ридання…" (зі збірки "На крилах пісень")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті