В. Бабенцов. Леся Українка на Володимирській гірці. Олія. 1955 р.
Подається за виданням: Леся Українка. Київ, "Радянська школа", 1979 р., с. 114.
"Не він один її любив,
віддавна Україну
поети славили в піснях,
немов «красу-дівчину»."(Леся Українка)
"Було колись в одній країні:
сумний поет в сумній хатині
рядами думи шикував;
вони й «рівнялись»,
мов піхота, аж тут співця взяла охота –
і він їм крила подавав."(Леся Українка)
"Колись нашу рідну хату
Темрява вкривала,
А чужа сусідська хата
Світлами сіяла."(Леся Україна)
"Вмер батько наш!
Та й покинув нас!
Ох, і смутний настав час!
Сиротою наша мати зосталась!"(Леся Українка)
Останні коментарі до сторінки
«Вірші Лесі Українки про Тараса Шевченка»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар