Статті для дітей та батьків

"Обновилась, яко орля,
Юность мого серця;
Розпустила душа крила;
Пісня ллється, ллється…"
(Пантелеймон Куліш)

Поезії до Дня Святого Валентина від знаних українських поетів: Пантелеймона Куліша, Олександра Олеся, Ліни Костенко, Івана Коваленка, Василя Симоненка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата.

 

До збірочки віршів Грицька Бойка "Ворона-каркарона" входять веселі коротенькі віршики: "Жабенятко забруднилось", "Бичок", "Хто кого зловив", "Прибиральниця", "Хто винний", "Шкода", "Мурлика", "Рукавиці", "Василинка й Маша", "Гралася в долонечки", "Знавець", "Злякав", "Качечка", "Нетерплячий", "Любителі квітів", "Курличі", "Кіт-рибалка", "Ворона-каркарона", "За черв'яками", "Знову почну", "Джміль", "Повезло", "Про Милу і мило", "Горішина", Смаженя", "На добраніч", "Зуби", "Ціпуціпа", "Про Гаврила і чорнило", "Вареники".

"Ви щодня ходите вулицями міста, де їздять автомашини, тролейбуси, трамваї. Коли ж вам треба перейти вулицю, то робите це, звичайно, дотримуючись правил вуличного руху. Гава-роззява на правила руху не зважала. І скільки мала через це неприємностей..." (Грицько Бойко)

 

Веселі віршики для дітей від Грицька Бойка: "Ух і Ох", "Друге місце", "Баранчик та барабанчик", "Загубила голку Ніна", "Знайду", "Оля і квасоля", "Не загублюся", "На вершечку дуба", "Вже й рукава засукав", "Хвалився Гнат", "Юрко і молоко", "В мене зубки випадають", "Хитра жучка", "Оскома", "Велика голова", "Віслюк", "Коса косить", "Ой заграли комарики", "Хочу калача", "Окунь", "Пригощає кицю кіт", "Качечка-прачечка", "Дощику, припусти", "Варить кашу баранець", "Чому", "Помічник", "Рибка", "Грицик", "Чепурненька", "Сухарики", "Архип охрип", "Жатка", "Калинка", "Каза й лоза", "Верболіз", "Груш не руш", "Сом", "Колосся".

"Аптека зелена,
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
Вона недалеко.
Зелена аптека
Лежить навкруги:
Зелені горби
І зелені луги,
Зелені сади
І ліси, і поля, —
Уся наша рідна,
Квітуча земля!.." (Грицько Бойко)

 

"Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря."

(Ліна Костенко)

"... Слово мені ставало струменем дощу
у розкриту пащу сухого яру,
а дощ ставав словом, що напуває коріння
лугової трави моєї Батьківщини."

(Василь Голобородько)

"Шевченків край!..
Я весь його сходив
Шляхами гайдамацького повстання.
Розчулено, як хлопчик, млів од див
Невичахлого болю й хвилювання..."

(Дмитро Луценко)

"Блаженна мріє, думонько-дитино,
Колисана ще з молодості літ!
Це ти йому курличеш журавлино
І зболеного кличеш в переліт."

(Михайло Ткач)

"В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні."

(Юрій Рибчинський)

"Гаряче й глибоке Тарасове серце,
Й широке, немов синє море, –
То тихе й лагідне, як раннє озерце,
То грізнобурливе й суворе!"

(Іван Огієнко)

"Заходьте, братове,
заходьте в світлицю, братове –
Ми ще у житті не збиралися
разом ніколи.
Ударило в дзвони пророче Шевченкове слово,
Допоки вуста не поснули
і душі іще не схололи..."

(Любов Пшенична)

"Розковую оголені слова
Впівголосу, уголос оглядаюсь,
Щоб хтось би не продав мене, бува,
І я щоб безневинно не розкаявсь,
Стривожений, по батьківській землі
Іду – у серці з думою Тараса..."

(Богдан Столярчук)

"Втомлено схлипує свічка в обіймах руки,
Світло загусле стікає по скроні Тараса.
Знову позую хлопчиною через роки,
Через невитерту шибу прижовклого часу..."

(Микола Тимчак)

"Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу."

(Сергій Рачинець)

"Міг би жити спокійно і мирно,
Малювати, складати пісні.
Тільки ж геній – це завжди безмірність,
І для нього всі рамки тісні..."

(Вікторія Климентовська)

"А в нього були очі сині,
Наче небо Вкраїни бездонне.
І від горя вони потемніли,
Мов від бурі дніпровська вода..."

(Грицько Чубай)

"... Сліпі печерні каземати,
Немов могили у стіні.
А там ,
У рідній стороні, -
Садок вишневий коло хати..."

(Олександр Богачук)

"Пророк. Месія. Все це буде потім.
А поки що – свічадо і свіча.
Печалі присмерк в молодих очах
передчуттям грядущої скорботи..."

(Лідія Рибенко)

"Волинь, Волинь... Невольниця і воля...
Осіння смута, картоплищ дими...
Здається, що оберігає доля
Його межи людцями і людьми..."

(Любов Пшенична)