Статті для дітей та батьків

Прийшов Великдень. Повернувшись всією родиною з церкви додому, розговівшись і цокнувшись писанками, побігли ми до майданчику, що коло церкви, співати-танцювати веснянки та гаївки, грати в "Подоляночку" і "Жучка"...

"—  Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать  дівчатка  й  хлопчики.

—  Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики."

(Леонід Глібов)

«Присвячую поривам нескореного українського духа і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану».

«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

(Квітка Цісик)

 

«Володимирові Цісику, скрипалеві-віртуозу, моєму незабутньому батькові присвячую цю збірку пісень». (Квітка Цісик)

Свій перший альбом українських пісень Квітка записала у 1980 році. Вона його назвала: "Квітка". Слухаємо...

4 квітня — день народження Квітки Цісик (Kacey). Родина українських емігрантів жила в Нью-Йорку. Квітка записала два україномовних альбоми «Квітка» (1980) та «Два кольори» (1989). В Америці це нікого не зацікавило, але, на щастя, вони випадково потрапили в Україну. "Я всім говорила, що українська музика дуже гарна, мелодійна, і що український народ співучий. А мені відповідали: якщо так, то зіграй що-небудь. Це дуже сумно, але в нас не було жодної платівки на професійному рівні, оскільки це дорога річ і записати її забирає багато часу. Я зрозуміла, що мушу її зробити. І не тільки для своїх приятелів, але і для всіх українців. Адже у мене не було можливості щось зробити для нашого суспільства, а це був би такий подарунок. І я мріяла, що в Україні мене почують." Любіть Україну так, як любила її Квітка Цісик! 

 

У далекій від нас країні жила собі одна заможна вдова з трьома дочками. Дві з них були їй рідні, а третя — пасербиця. Вдова своїх доньок дуже любила, гарно їх одягала й усі їхні примхи сповняла. А вже ту, нерідну доньку, так ненавиділа, що ані наїстись як слід їй не давала, тільки все лаяла та до праці силувала. Ще й на світ не благословиться, а вже та бідна пасербиця була на роботі, вже й сонце давно лягло спочивати, а вона все ще мусила працю кінчати. А тим часом навіть за спільний стіл сісти не сміла. Та й як же їй було з такими панянками попліч сідати, коли ж ходила вона в старих лахах, а спала просто на долівці, під піччю! Цілими днями й доброго слова ні від кого не чула, бо мачуха все її вичитувала, а сестри коли й озивались до неї, то лише з глумом і глузуванням. Найбільше ж усі чіплялись до неї за те, що вона раз у раз була замазана попелом. Тому й звали її не хресним найменням, а вигадали для неї прізвисько Попелюшка....

"Не той господар землі, хто по ній бродить, а той, хто по ній плугом ходить"

 

"Їв би очима, та душа не приймає"

"Рада б зірка зійти - чорна хмара заступає"

"Кому - як мара, йому - як зоря"

 "За такої страви ляжеш вздовж лави"

"Коли зореш мілко, посієш рідко, то виросте дідько"

"Той сам себе губить, хто чужую жону любить"

"Заправив, як рідного батька"

"Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було"

"У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть"

"Нема вірнішого приятеля, як добра жінка"

Олександр Міхнушов - художник, ілюстратор, карикатурист. Народився 24 жовтня 1955 року. Живе в Києві. За освітою – архітектор, однак усе життя присвятив книжковій графіці. Переможець конкурсу ім. Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі», володар золотого диплома 2010 року. Його карикатури публікувалися в багатьох періодичних виданнях України, зокрема й у славетному журналі «Перець».

"Дай, мамо, вечеряти! — «Підожди, долото вкипить».
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Діжу пошкребла та й пиріг спекла.
Добрий борщик, та малий горщик.
Дотанцювались, що без хліба остались."

(зі Словника народної мудрості "Так кажуть")

Про дуже пихатих, чванливих, бундючних, гонористих та зарозумілих в народі кажуть так:

- вхопив Бога за бороду
- всі розуми поїв
- набиває собі ціну
- напускає на себе пиху...