Статті для дітей та батьків

12 квітня ми відзначаємо Всесвітній день авіації та космонавтики. Із нашою землею була пов’язана доля таких видатних першопрохідців космосу, як Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Валентин Глушко, Михайло Янгель та багатьох інших. Серед усіх радянських космонавтів — 20 були вихідцями з України. Україна є однією з кількох держав світу, які володіють повним космічним циклом: від виробництва космічної техніки до її запуску.

 

У розділі "Календар подій" надаємо інформацію про свята, що святкуються в нашій країні та світі, про дати визначних подій та літературний календар, в якому дізнаватимемось про сучасних знаменитих письменників і поетів та літераторів-класиків.

 

 

 

Коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, сідають люди у своїх оселях біля печей, свічок і беруться за давнє-предавнє ремесло - розписування писанок. Звичай писання писанок українцями знаний усіма слов'янами, румунами, греками, німцями, литовцями, латишами. До XIII століття писанки були знані в цілій Європі та Західній Азії. Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. 

"Люба-друба-карапуз 
З’їла у баби гарбуз. 
Два на два помножить, 
Три на два — не може."

(народна дражнилка)

 

 

 

"Антін-веретін,
Де ідо, там пряде,
А як сяде, то у торбу
Все починки кладе."

(народна дражнилка)

 

 

 

"Здається, байка просто бреше, 
А справді ясну правду чеше. 
Нікого в світі не мине. 
Читайте, згадуйте мене."

(Леонід Глібов)

 

 

 

 

Вишивання з дитинства розвиває у людини уяву, художній смак, творчу активність, виховує розуміння краси, допитливість, працьовитість, посидючість, охайність.

Поезії Наталки Позняк про маму: "Мамина молитва", "Колись давно, в далекому дитинстві".

"Навчіть мене молитись, мамо,
Не за себе - за цілий світ.
Не словом - Вашими піснями,
Що Ви плекали стільки літ."

(Наталка Позняк)

"— Ти чому, плаксун-трава,
Колисанку оплела,
Колисанку оплела,
Всю сльозами залила?..." (Лідія Компанієць)

Короткі віршики-забавлянки від Лідії Коломієць, Валентини Каменчук, Павла Тичини, Вадима Пепи, Дмитра Головка, Юлії Каспарової, Наталі Полулях, Ірини Котлярської-Фесюк, Галини Мирослави.

"Викликає вчитель Люду.
—  Крейду,— каже їй,— бери
 Й покажи нам, скільки буде:
Десять поділить на три -
Розділить дівча не може,
Супить брови і мовчить..."  (Андрій Динник)

" -  Ой ти, дівчинко-семиліточко,
Ти коли зросла, наче квіточка?
  -  Сили в сонечка
Я набралася,
Теплим дощиком
Умивалася..."

"Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!
Нащо стали на папері сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?.."                                           (Тарас Шевченко)

 

"Як умру, то поховайте нене на могилі
Серед степу широкого на Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, як реве ревучий."                                                            

(Тарас Шевченко)

"Чи то недоля та неволя,
Чи то літа ті, летячи,
Розбили душу? Чи ніколи
Й не жив я з нею, живучи
З людьми в паскуді, опаскудив
І душу чистую?.."  (Тарас Шевченко)

Поезії Тараса Шевченка читають: Ніна Матвієнко, Анатолій Паламаренко, Микола Вінграновський, Богдан Ступка.

В Бразилії в місті Уніао да Віторія на відновленій площі України відбулося урочисте відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку.

"Не бажай нікому зла - і тобі лиха не буде" - такий лейтмотив цієї казочки Лірника Сашка.

В одній далекій країна серед непрохідних лісів стояв собі боярський терем-замок. Довкола оточував його чудовий сад, повний родючих дерев і чарівних квіток. Поза садом високим муром підносились стрімкі  кам’яні  стовбури  цілої  низки  гір. Тільки в одному місці розходились ті скелі й робили вхід в ту красну замкову долину, що була прорізана кількома кришталевими потічками студеної води. В  цьому  казковому теремі  проживав добрий  боярин  зі  своєю дружиною.  Жили  вони  любо  та  лагідно.  Все  мали,  тільки  довгий  час  не було  в  них  діточок,  і  це  їх  засмучувало.  Та  здебільшого  всяка  біда  з часом минає. Одного дня почула вельможна дружина, що має їй народитись  дитятко.  Зраділа  вона  вельми  й  почала  приправляти  віно. От  шила  вона  та мережала сорочечки та  пелюшки,  а  сама  мріяла: Коли  б  це  була  донечка!..» І так заглибилась у свої мрії,  що  неуважно  штрикнула  голкою  не туди, куди було слід, та вколола собі пальчика...

В  одному  великому  місті  проживав  багатий  купець.  І  мав  він  три доньки. Дві старші були гордовиті та пиховиті,  все тільки чепурились, в  гарні  сукні  строїлися,  перед люстром  крутились,  пішки  нікуди  не хотіли ходити, тільки все повозом їздили. Найдужче ж любили музики й  танці.  Але  третя —  наймолодша,  що  її  Лідкою  звали,  була  зовсім іншої вдачі.  Була вона тиха, лагідна,  сумирна. Любила дуже  працю й квітки. Татові ввесь час у крамниці помагала й жодної нагороди за те собі  й  не  жадала...