|
Наталка Позняк
МАМИНА МОЛИТВА
Навчіть мене молитись, мамо,
Не за себе - за цілий світ.
Не словом - Вашими піснями,
Що Ви плекали стільки літ.
Навчіть мене людей любити
Без заздрості і без образ,
Щоб в глибині очей відкритих
Вогонь довіри не погас.
Мамина молитва,
Як любов свята.
Мамина молитва
В дітях вироста.
Помолюся Богу
В світанковий час,
Щоб усі тривоги
Обминали Вас.
Щодня лечу до вас думками
І сповідаюсь, як землі.
І пахне вашими руками
Хліб на ранковому столі.
Коли душа до неба лине,
Я зачудовано мовчу.
"Помилуй, Господи, Вкраїну", -
За вами тихо шепочу.
***
Наталка Позняк
КОЛИСЬ ДАВНО, В ДАЛЕКОМУ ДИТИНСТВІ
Колись давно, в далекому дитинстві,
Що терпко пахне чебрецем і м'ятою,
Дрібочучи між травами за матір'ю,
І, дивлячись на неї знизу вгору,
До болю мріяла про ту жадану пору,
Коли до матері - до неба доросту.
О, як я згадую тепер стежину ту.
Літа нестримно линуть в високості,
І вже до мами приїжджаю в гості,
І, дивлячись в тривожні рідні очі,
Я бачу, як до мене мама хоче,
З'єднавши у собі усі світи,
Як я колись до неба, дорости.
Спасибі Вам, спасибі, найрідніша,
Не переймайтесь, хай воно болить,
Після грози завжди буває тиша
Незаймана, як одкровення мить.
Нелегкий шлях лежить у край дорослості.
Але у всесвіті тривоги і біди
Зорить усмішка Ваша і дві постаті,
У тім дворі, де ждуть мене завжди.
|
|