Як доречно вбратися на дискотеку, весілля, до школи, з чим носити вишиванку і як використовувати правильно аксесуари? Як додати шарму своєму образу і водночас почуватися невимушено? Чи мусять кольори торбинки та взуття бути ідентичними? Чи варто зловживати косметикою, якщо ти – дівчинка-підліток? На ці та інші дівочі запитання відомий модельєр Оксана Караванська дає відповіді у своїй «Стильній книжці для панянок». А водночас розповідає про цікавинки з історії моди та кумедні епізоди власного дитинства. Книжку проілюструвала Анастасія Стефурак.
Одним із видів старовинного мистецтва є нанизування. Виготовлення прикрас з дрібного намиста, бісеру й стеклярусу відомо багатьом народам світу. Кілька тисячоліть тому, разом з появою скла, прийшли вони до нас із Стародавнього Єгипту та Індії. У старовинних похованнях знаходять скляне намисто та бісер різних кольорів, розмірів і форм. У нашій країні виготовлення прикрас з намиста та бісеру відоме з часів Київської Русі. Але найбільшого поширення здобули ці вироби наприкінці минулого та на початку нашого століття. Вузькими й широкими стрічками та комірцями з бісеру оздоблювали одяг та головні убори, прикрашали шию, голову, коси. Робили їх довгими і короткими, пласкими та об’ємними, суцільними й ажурними, з рівними й зубчастими краями, одно- й багатобарвними. Носили по одній прикрасі або по кілька водночас.
У шитті й вишиванні велике значення має оформлення виробу: обробка рубців та з’єднання окремих деталей. Колись одяг шили вручну з домотканого полотна та сукна. Рубці прикривали різними декоративними швами. Якщо полотно було вузьке, то його зшивали по пругу, впритул, рівними або скошеними стібками, пруговим швом. Місця з’єднання також прикрашали декоративними швами. Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Їх оформляють рубцями, торочками з ниток та петельок, зубцями, кольоровими смужками з інших тканин, шнурами тощо. Щоб вишитий виріб мав ошатний вигляд, його треба правильно випрати і випрасувати.
Ще у X — XI сторіччах поряд з вишиванням лляними, шовковими, золотими і срібними нитками існувало на Русі садження — вишивання перлами, коралами, коштовним камінням. Пишними рослинними орнаментами із золотих ниток, коралів і перлів розшивали рукодільниці панський одяг і взуття, церковні та культові предмети. Руками безіменних майстринь створювалися різноманітні прикраси для оздоблення житла, побутових речей, народного одягу і головних уборів.
Накладне шиття — це аплікація й різні накладні шви, якими оздоблюють вироби. Аплікація виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками із шматків шкіри, хутра, повсті, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали використовувати різні тканини. Аплікаціями з оксамиту, сукна й шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, юпки, свитки, кожухи й кожушанки, бекеші, а в деяких селах — і рушники. Швом обкрутка вишивають дрібні рослинні узори, якими прикрашають одяг, білизну, носовички, серветки. Цей шов називають іще рококо, а у народних вишивках — кучері, баранячий стіг, закрутка. У західних областях України обкруткою — баранячим стегом — з червоних або чорних вовняних ниток, покладених навскісними стібками, колись густо вкривали рукава жіночих сорочок та пілки кептарів.
Мережкою називається ажурна вишивка на смужці тканини, з якої витягнуто нитки піткання, або основи. Нитки, які залишилися невитягнутими, обплітають робочою ниткою, утворюючи різні узори. Мережки бувають найрізноманітнішими — від нескладних вузеньких смужок одинарного прутика до білих мережок завширки до 1 м, дуже схожих на справжнє мереживо. Ришельє — це ажурна вишивка, в якій окремі деталі малюнка з’єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом. Цією вишивкою прикрашають столову й постільну білизну, занавіски, подушки. Останнім часом її широко застосовують в оздобленні жіночих блузок. Вишивають на тканинах будь-якого кольору та гатунку: парусині, полотні, батисті, шовку тощо.
Гладь — це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато технік її виконання. Це і вже відомі нам шви: вперед голку, строчка, стебловий, ланцюжок, і спеціальні — пряма й коса гладь, гладь з перехватами, верхошов та багато інших. Існує кілька видів гладі: одностороння, двостороння, без настилу і з настилом, прорізна тощо. Розрізняють також точну (або лічильну) гладь, яку виконують по рахунку ниток на тканині, та вільну, або рисовану, в якій стібки кладуть по контуру малюнка, нанесеного на тканину. Лічильною гладдю виконують в основному геометричні орнаменти, а вільною — рослинні й тваринні. Вишивати гладдю можна на будь-якій тканині, нитки краще брати м’які — муліне, заполоч, ірис, шовк. Розглянемо деякі гладдєві шви...
Вишивання: декоративні та хрестикові шви (з книги Елли Литвинець "Голки, нитки, намистинки")
"Стебловий" шов застосовують майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин — звідси й пішла його назва. Назва "Тамбурних" швов походить від спеціальних круглих п’ялець, схожих на великий барабан — тамбур,— які використовували для вишивання великих шовкових килимів. З середини XIX століття різноманітними "тамбурними" вишивками оздоблювали рушники, скатерки, сорочки, сарафани, фартухи, хустки тощо. Ми познайомимося із швами "ланцюжок", "складний тамбур", їх різновидами: "петля вприкріп", "півпетля" та "ялинка". Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) — одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними вишивали переважно одяг і рушники. І в наш час цими швами оздоблюють дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші речі.
Вишивання. Види ручних швів. Початкові шви (з книги Елли Литвинець "Голки, нитки, намистинки")
У глибину віків сягає мистецтво прикрашати одяг та різні вироби домашнього вжитку вишивкою — узорами, вишитими на тканині, шкірі чи повсті. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення — такий шлях вишивання, одного з найпоширеніших видів народної творчості. Упродовж сторіч вдосконалювалися знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювалися і вдосконалювалися техніки шиття та вишивання. Багатьма поколіннями невідомих майстрів створено безліч технік вишивання, або швів. Тільки в Україні їх відомо близько ста. Початкові шви дуже прості у виконанні і застосовуються найчастіше при обробці виробів, а також у вишиванні.
Часто у рукоділлі доводиться користуватися викройками. Це окремі деталі майбутнього виробу, виготовлені з паперу, тонкого картону або клейонки. Викройки багаторазового користування називаються лекала. Викройки виготовляють за зразками, малюнками, кресленнями за допомогою лінійки та косинця... Всі ми любимо милуватися гарними виробами — майстерно виконаними і прикрашеними. Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони зроблені, та інструментів, якими користувалися в роботі... Залежно від призначення виробу треба визначити техніку вишивання, підібрати відповідний узор і знайти для нього місце на виробі, продумати спосіб переведення малюнка на тканину, підібрати нитки по кольору, товщині й гатунку...
Ось і настала золота осінь. Навколо - різнобарвні листя, каштани, жолуді... У школах і дитячих садочках відбуваються свята врожаю... Щоб створити собі та оточуючим гарний настрій, треба не пошкодувати часу на осіннє оформлення будинку, класу або групи в дитячому садку. В першу чергу ми рекомендуємо вам прикрасити вікна. І тут нам на допомогу прийдуть осінні витинанки. Найбільшою популярністю користуються витинанки осіннього листя: кленові, березові, дубові - різних кольорів і розмірів. Витинанками осіннього листя доречно прикрасити не тільки вікна, а й стіни. Красиво виглядають витинанки осіннього листя, підвішені на ниточках до стелі або люстри. Популярними персонажами шаблонів осінніх витинанок є також білочки, їжачки, грибочки, грона горобини і т.п.
Способів переведення малюнків на тканину існує багато. Певний спосіб вибирають залежно від характеру та розташування узору на тканині, від техніки вишивання, фактури і кольору тканини. Якщо вам треба збільшити або зменшити малюнок, розлінійте його на квадрати. Малюнок перенесіть на сітку квадрат за квадратом, акуратно й точно відтворюючи всі лінії. Чим менші квадрати, тим точніше буде відтворено малюнок.
Основи рукоділля. Кольорові сполучення (з книги Елли Литвинець "Голки, нитки, намистинки")
Кожному народу, кожній місцевості властиві не тільки орнаментальні традиції, а й свої кольорові поєднання. Колорит узору, тобто багатство та характер кольорових відтінків, об’єднаних в один основний тон, може бути візитною карткою цілого регіону або окремого села. Гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків відіграє дуже важливу роль у всіх видах народної творчості.
Основи рукоділля. Узори та їх розташування (з книги Елли Литвинець "Голки, нитки, намистинки")
Упродовж віків той чи інший орнамент пройшов довгий і складний шлях, розвиваючись разом з історією та культурою кожного народу. Історично складалися й розвивалися також прийоми розташування візерунків на одязі та домашніх речах. Найбільш складні й багаті орнаменти завжди розміщували на видному місці: рукавах сорочок, комірах, кінцях рушників, верхньому одязі, взутті. У наш час з’явилося безліч нових варіантів розташування орнаментів на тому чи іншому виробі. Все залежить від призначення виробу, його розміру і форми.
Науково-популярна книжка української майстрині Елли Литвинець "Голки, нитки, намистинки" створена для юних рукодільниць, які цікавляться народним мистецтвом і хочуть спробувати свої сили у ньому. Вона містить велику кількість візерунків для вишивання, якими можна оздобити одяг та предмети домашнього вжитку, знайомить з цікавим видом народного мистецтва — нанизуванням.
23 вересня 2016 року в рамках відзначення 25-ї річниці незалежності України у Пекіні відбулось урочисте відкриття музею-галереї Тараса Шевченка та першої виставки в цьому музеї під гаслом «Безсмертна слава – данина Тарасу Шевченку». В експозиції представлені гравюри славетного Кобзаря, люб’язно надані музеєм Тараса Шевченка у Києві, а також твори китайських митців на тему життя і творчості Шевченка.
Про особливості проживання «перехідного віку» мамою і донькою яскраво, природньо, з гумором, емоційно, щиро-тепло розповідається у книзі Ірини Мацко «Перехідний вік моєї мами». Ця повість є дзеркалом батьківсько-підліткових відносин. Вона може допомогти обом сторонам краще зрозуміти думки, переживання, поведінку один одного, знайти спільне, додати прийняття і близькості у стосунках. ... Пірнути думками та відчуттями у власну підлітковість…Пригадати подвійне проживання стану «підліткова мама»… Побачити типовість і водночас унікальність життєвих історій… Все це з інтересом та задоволенням отримує читач від цієї книги!
Дуже цікавий український мультик про те, як людські забобони псують життя чорному котику. Мультфільм створено у 2006 році творчою командою у складі: режиссер - Юрій Марченко, автор сценарію - Світлана Цвєленьєва, художник-постановник - Ярослава Руденко-Швецова, композитор: Неля Бикова. Озвучили мультик актори: Андрій Золотілов та Ельзара Баталова.
Техніками "вирізування" та "виколювання" вишивають найрізноманітніші орнаменти при декоруванні натільного одягу. "Сліпе вирізування" найбільш поширене в орнаментах, якими декорують натільний одяг літніх жінок. Шов "розвід" найбільше використовують для розводу основних ліній орнаменту. Орнаменти, з використанням техніки художнього вишивання "довбанка", виконуються по білому тлу (білому фоні полотна) білим або ніжними відтінками інших кольорів. "Зерновим виводом" виконують основні орнаменти при декоруванні одягових виробів. "Солов’їні вічка" в орнаментах найбільше поєднуються з "розводом", "курячим бродом", "лиштвою простою", "качалковою", "зерновим виводом" тощо. Такі орнаменти виконуються переважно білим або ніжними відтінками інших кольорів. "Штапівкою" виконують основні орнаменти в поєднанні із "лиштвою простою", "качалковою", "гладдю косою оздоблювальною" тощо. Колористичні рішення таких орнаментів найрізноманітніші — від монохромних до поліхромних, але переважно в ніжних відтінках.
Козацькі вірші Марії Хоросницької
"Запорізька січ", "Хочем знати", "Прадід", "На Янівському цвинтарі", "Прапорець" - дитяча поезія львовської поетеси Марії Хоросницької, присвячена козакам та стрільцям-патріотам, що боролися за нашу країну.