Ірина Михалевич
"СОНЯЧНА КОЛЕКЦІЯ" ПИСАНОК ОЛЬГИ КОСАЧ
У XIX столітті в центрі української науки опиняється етнографія. Як наслідок, постає низка чудових етнографічних збірок, праць і монографій про різні сторони народного життя і народної творчості. Тоді виходять у світ “Народные южнорусские песни” Амвросія Метлинського, 1854; “Вжинок рідного поля” Миколи Гатцука, 1857; “Старосветский бандуриста” Миколи Закревського, 1860, та багато інших праць. Яскравою подією тоді став і альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки”. Він побачив світ 1876 року в Києві. На той час, коли вийшов альбом, не було видано жодної повної збірки української орнаментики.
Ольга Драгоманова-Косач (відома також під псевдонімом Олена Пчілка, 1849 - 1930 р.р.) знана у нас передовсім як славетна дитяча письменниця і мати Лесі Українки. Попри свої численні таланти, Ольга Петрівна була також ученим-літературознавцем, етнографом, видавцем і журналістом. Тривалий час разом із чоловіком та дітьми вона мешкала на Волині, де записала силу-силенну народних пісень, колядок, забавлянок, а ще зібрала ціле багатство — зразки вишивок, ткання, бісерних прикрас та писанок, які й розмістила в альбомі «Український народний орнамент».
На малюнку: Альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки” (обкладинка)
Цей багатий скарб не заховано! Побачити його, а в подальшому і примножувати, може кожен бажаючий. Сучасні народні майстри так зацікавилися збіркою, що в 2013 році з ініціативи талановитої вишивальниці Тетяни Серебреннікової об'єдналися у всеукраїнський творчий проект. Його назва — “Вишивка етнографічна:“Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки”. До відтворення зразків орнаментики, зібраних і описаних Ольгою Косач, вже долучилися понад 30 майстрів з 14 областей України. Напрацювання проекту ґрунтовно представлені в Інтернеті, його учасники регулярно організовують майстер-класи та лекції, виставки в різних містах України. Відбуваються також покази одягу (Тетяна Зез, ZETA atelier), під час яких демонструється використання традиційної орнаментики в сучасних виробах.
“Сонячну колекцію” писанок за час діяльності проекту відтворила юна майстриня Юлія Демчук (місто Новий Розділ, Львівська область). Панна Юлія майстерно поклала взори акрилом на дерев'яні заготовки. Також до відтворення писанкових зразків долучилися писанкарки Ірина Михалевич (місто Олександрія, Кіровоградська область) та Наталя Ковальова (місто Кавасакі, Японія). Пані Наталя в своїй роботі використовувала виключно природні барвники.
На малюнку - дерев'яні писанки Юлії Демчук.
Увесь матеріал, розміщений на сторінках альбому, Ольга Петрівна Косач зібрала в тодішньому Новоград-Волинському повіті. Це, однак, не значить, що орнаменти є суто волинськими. Дослідниця акцентує увагу на тому, що повіт об'єднує три етнографічні смуги: на півночі він представляє волинське Полісся, середина повіту — це власне Волинь, а на півдні орнаменти носять характер Поділля.
Особливість названих місцевостей, зазначає авторка праці, помітно відображається на зібраних зразках. На Поліссі орнаменти більш автентичні з найменшим різноманіттям форм, а віддаляючись від півночі, взори стають складнішими і барвистішими. Це стосується як вишивки, так і писанок.
У передмові Ольга Косач розповідає, що їй легко вдалося зібрати значну колекцію писанок. Кількість зразків дозволяла сформувати окрему працю, яка, проте, не була підготовлена. Отож, до збірки “Український народний орнамент” дослідниця включила найтиповіші зразки писанок повіту й уклала таблицю з 23 кольорових замальовок. Орнаментика надзвичайно різноманітна. Колекція містить основні писанкові типи (є в ній навіть одна дряпанка) і відповідає традиції тієї місцевості, де була відібрана.
На малюнку: група відтворених писанок на курячих яйцях, хімічні барвники.
Трактувати орнаментику зазначених писанок ми не маємо змоги, оскільки тема не є науково вивченою та розвиненою. Звернімо, втім, увагу на узгодженість кольорів (червоного з жовтим, зеленого і жовтого з червоним, рожевого з коричневим) і на переважання солярної символіки. Друга ознака є характерною для українських писанок взагалі, а от світлі життєствердні барви, представлені зокрема, дають нагоду назвати колекцію «Сонячною».
На малюнку: таблиця з замальовками писанок з альбому Ольги Косач, лист №31 (збільшити картинку можна, натискувши на неї).
Волинські (як і всі поліські) та подільські писанки є найбільш автохтонними писанками України, вони вважаються зразками вищого прояву художнього смаку. Серед типів орнаменту переважає космогонічна тематика: відразу 11 писанок містять на собі зображення солярних (сонячних) символів, переважно руж (рис. 3, 4, 7, 10, 11, 12, 13), та знаків, що розповідають про всесвіт, процес світотворення. Носієм другого типу орнаменту даної колекції є рослинна символіка. Рослинний орнамент представлений на дряпанці, яка виконана по червоному тлу, та на сімох писанках (рис. 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23). Основними символами цієї групи є квіти. На писанці під номером 22 ми бачимо символ «дубовий листок».
Символіку води має одна писанка в колекції (рис. 21), на ній заштрихований жовтими лініями безконечник-поясок, що оперізує яйце по діагоналі; тло — коричневе.
За принципом геометричного орнаменту, зокрема, побудовані дві писанки (рис.1 і рис. 20). Ольга Косач загострює увагу на перших двох зразках колекції, зазначаючи, що такі форми найбільш розповсюджені в північній частині Новоград-Волинського повіту, тобто на Поліссі. Писанки з «ружами» (рис.10 і 13) походять з середньої частини повіту (власне Волині), решта представляють його південь, що належить Поділлю. Є в колекції два «сорококлини» (рис. 2, 3) — це розповсюджений композиційний тип поділу яйця в українському писанкарстві. «Сорококлин» з рожевим тлом є окрасою колекції.
Серед основних типів композиційного поділу поверхні яйця ми виокремили хрестоподібний (рис. 7, 8, 9, 10, 13, 15, 16), «павучок» (рис.4, 5, 11, 12), «сорококлин», багатолінійний поділ (рис. 1, 6, 9), дві лінії вздовж (рис. 22, яйце поділено на чотири вертикальні сектори); пояски: поздовжній (рис. 19) та поперечні (рис. 20), а також умовний поділ (лінії відсутні, але маються на увазі) по діагоналі (рис. 21), вздовж (рис.14, 18, 23) та впоперек яйця (рис. 17).
На малюнку: писанка з "хвилькою" із "Сонячної колекції" писанок Ольги Косач (рис. 21), куряче яйце, хімічні барвники.
Відписувати зразки з “Сонячної колекції” цікаво. Червоно-зелені писанки, а таких там аж чотири, вимагають додаткових зусиль і терпіння виконавця. Всі орнаменти надаються до відтворення без допомоги олівця. Спонукає до експериментів з рослинними барвниками і колористика — очам відкриваються соковиті сонячні барви, а подарувати їх писанці здатні тільки рослинні відвари. Тож експериментуймо! “Сонячна колекція” Ольги Косач чекає своїх нових дослідників.
Матеріал люб'язно надано автором.
Дивіться також:
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
